Вступ у НАТО в обмін на території: як виник план та загроза Україні

План про вступ у НАТО в обмін на території

Останнім часом активно обговорювався можливий план про вступ у НАТО в обмін на території, тобто Україну могли б запросити до альянсу з вимогою, фактично, остаточно відмовитись від земель, які окупувала Росія в ході війни.

Олексій Панич зауважує, що зараз обговорення дещо сповільнилося, порівняно з минулим та позаминулим тижнями. За його словами, дискусія розвивалася не лише в медіа, але й поширилася на соціологічні опитування, створення фокус-груп, дипломатичні сигнали.

«Але історія тягнеться довше. Про це писали The Economist, Financial Times, інші видання. Вони транслювали приблизно те саме, що в останні місяці життя казав покійний Генрі Кіссінджер (ред. американський політик та дипломат). Він довго був противником того, щоб Україну будь-коли приймали до НАТО, але публічно змінив свою позицію буквально в останні місяці свого життя.

Логіка Кіссінджера була в тому, що війну можна припинити, якщо прийняти Україну в НАТО з гарантією для альянсу, що Україна ніколи не відвойовуватиме свої території, які встигла захопити Росія. The Economist ввічливо писало, що Україна має «відмовитись від окупованих територій на невизначений термін та зобов’язатись повертати їх виключно дипломатичним шляхом». Тобто ніколи, поки не розпадеться Росія, бо коли б вона добровільно комусь віддавала території».

На думку Олексія Панича, у цей період відбувалося й інше обговорення, що могло мати зв’язок з дискусією про вступ до НАТО в обмін на території. Мова йде про політичну спадщину Байдена — з чим він завершить своє президентство. За словами філософа, у Байдена є два фронти, на яких він може спробувати щось зробити — Близький Схід та Україна. Через загострення навколо Ізраїлю, на яке пішов Нетаньягу, є мало шансів, що на Близькому Сході миротворчі зусиля можуть мати якийсь прорив у найближчі пару місяців.

«Залишається Україна, а тут немає інших швидких рішень, крім як запрошення в НАТО з відмовою від окупованих Росією територій.

Ми розуміємо неспроможність таких планів, але «гарячі голови» у Вашингтоні досі сподіваються, що Путін договороздатний, якщо йому запропонувати зручну для нього угоду. Вони могли б цю ідею почати просувати. Не знаю, хто є її ініціатором, але явно не журналісти Financial Times або The Economist».

Олексій Панич зауважує, що останніми днями дискусія суттєво змінилася. Те же Financial Times опублікувало редакційну статтю, яка містила дві основні тези: по-перше, Захід не дав Україні достатньо зброї, щоб домовлятися з Росією з сильної позиції, по-друге, невідомо, чи Путіна може зацікавити угода вступу України до НАТО з відмовою від територій.

«Загалом, коли ще Кіссінджер озвучив ідею вступу в НАТО в обмін на території, з українського боку одразу прозвучало те ж саме. Але два тижні західна преса про це чомусь не пам’ятала».

Як Україні вступити в НАТО

Як розповідає Олексій Панич, щоб вступити до НАТО, Україна має отримати запрошення, за яке проголосують всі країни-члени альянсу. Далі формується протокол вступу, який мають підписати сторони, після чого його ратифікують. У протоколі мають бути прописані деталі, зокрема, в яких територіальних межах НАТО приймає країну. Траплялися й інші прецеденти, наприклад, коли в НАТО прийняли Західну Німеччину, а про Східну домовлялися вже потім окремо.

«Але загалом після ратифікації протоколу про вступ він буде поширюватися лише на визначені території, а з іншими виникає проблемна зона. За найгіршого для нас та неприпустимого варіанту Україна зобов’язується, що про ті території можуть бути лише дипломатичні перемовини. Складніший але теоретично можливий варіант — прописати, що Україна може відвойовувати ці території, але це не покривається зобов’язаннями НАТО. Це був би чудовий варіант, який надійно захищав би принаймні половину України.

У ній би розташовувались війська НАТО, а Росія б не могла атакувати ці території. На Сході продовжилися б бойові дії, але цей конфлікт локалізували б. Але НАТО цього варіанту боїться: що Путін їх спровокує, а їм не захочеться відповідати. Альянсу не потрібна пряма війна з Росією».

Довідково

За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології в травні 2024-го, 55% українців виступають проти будь-яких територіальних поступок України з метою припинення військових дій, а 32% — готові на них погодитися. Для порівняння, у травні 2023 року від частини територій готові були відпосвитись тільки 10% опитаних.

За словами заступника КМІС, змінилася й думка населення щодо можливостей РФ. На початку 2023 року українці вважали, що Росія вичерпує свої ресурси, а на початку 2024-го — навпаки. Також у лютому цього року 40% опитаних вважали, що Захід «втомився» від України і хоче від нас несправедливого миру.

Тим не менш, опитування відбувалося під час російського наступу на Харківщині, що могло суттєво вплинути на відповіді частини опитаних.