Збереження культурної спадщини на війні: чим відрізняється досвід США та України

Говоримо із заступницею начальника відділу міжнародного права Міноборони, підполковницею юстиції Інною Заворотько, яка взяла участь в американській програмі підготовки офіцерів із захисту культурних цінностей.

Як українські військові пройшли навчання у США

Інна Заворотько: Це був візит шести військовослужбовців Збройних сил України до США. І він фактично складався з двох частин. Перша — це участь у щорічному курсі для офіцерів із захисту культурних цінностей, які США проводять для своїх військовослужбовців. Однак запрошують представників інших держав також. Так, наприклад, в цьому році були ми, представники Збройних сил Міноборони України, представники Польщі, Франції та Великої Британії. Друга частина нашого візиту складалася з двосторонніх зустрічей, які були проведені із командуванням різних органів військового управління, які саме залучені до процесів захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту.

Тобто, загальна мета візиту була не просто навчитися в США, а зрозуміти, як працює їхня система і система НАТО загалом щодо захисту культурних цінностей. І тут йдеться не лише про повернення викрадених культурних цінностей, а про весь спектр роботи щодо захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту.

І для нас найголовніший момент — це захист культурних цінностей під час планування і проведення операцій, аби не нашкодити, не зруйнувати і зберегти ту культурну спадщину, яка у нас є.

Тобто, загальна мета візиту була обмінятися досвідом. І насправді як сказав полковник Діджесі, керівник щорічного курсу, який ми відвідали, участь українських військовослужбовців принесла більшої практичності цьому курсу. Тому що, на жаль, український контекст, спровокований збройною агресією Російської Федерації, є найбільш гарячим сучасним збройним конфліктом. І ті політики і практики, які вибудовуємо саме ми — Збройні Сили України, Міноборони України, Україна в цілому — це приклади для навчання. І перебудови своїх політик для наших партнерів також. Тому це радше був обмін досвідом, аніж просто навчанням.

Читайте також: Росіяни вивезуть все, що встигнуть: археологиня про заповідник «Херсонес Таврійський»

Не нова тема для України

Інна Заворотько: Ця тема не нова для Збройних Сил і Міноборони, тому що захист культурних цінностей під час збройного конфлікту завжди перебував у фокусі Міноборони і Збройних Сил.

І цими двома напрямками є міжнародне гуманітарне право, яке застосовується під час збройного конфлікту і визначає правила ведення бойових дій. І другий трек — це цивільно-військове співробітництво. Це «Джейн Айн», який був створений і успішно функціонує в Збройних Силах України і очолюється управлінням в Генеральному штабі.

Міжнародне гуманітарне право чітко визначає, яким захистом користуються культурні цінності і хто саме визначає, які об’єкти вважаються культурними цінностями та мають захищатися.

Загалом культурні цінності будь-які — це цивільний об’єкт. На цивільний об’єкт напад за загальними правилами заборонений, якщо він не використовується у військових цілях. Тому навіть загальний захист за МГП (міжнародне гуманітарне право — прим. ред.), вже поширюється на культурні об’єкти і на культурні цінності. Окрім того, Гаазька Конвенція 1954 року, визначає ще два додаткових режими захисту культурних цінностей — це спеціальний і посилений. І от відповідальність або повноваження визначати, які ж саме об’єкти є культурними цінностями, належать державі, тобто державним органам України, якщо ми говоримо про Україну.

І тут варто розуміти, що Міноборони і Збройні сили не є ключовим актором у цьому питанні абсолютно. Безперечно, у нас є ряд повноважень в межах визначених завдань, в першу чергу, для Збройних сил і для Міноборони, але основну і ключову роль у цьому відіграє Міністерство культури і інформаційної політики. І знову таки, ця різниця між нашим досвідом і досвідом, наприклад, США. У них всі ці питання захисту культурних цінностей перебувають у сфері Збройних сил по одній простій причині, тому що вони свої операції проводять на території іншої держави, а ми боремось за свою незалежність. І тому в нас ряд питань автоматично відпадає.

• У нас немає культурних відмінностей між цивільним населенням і військовослужбовцями Сил оборони. Це один і той самий народ з одними і тими самими культурними цінностями. У нас є абсолютне і чітке розуміння того, що після перемоги ми будемо тією владою, яка буде відбудовувати культурні цінності і тим народом. Тому нам немає сенсу їх знищувати безпідставно і задля якоїсь там розваги, задоволення або ще якихось речей.

Україна має випрацювати свою модель захисту культурних цінностей

Інна Заворотько: Третій найголовніший момент — це те, що органи державної влади в Україні продовжують працювати. Навіть тимчасово окуповані території перебувають у фокусі органів державної влади. Ми плануємо свої політики і реалізовуємо наші повноваження. І в цьому величезна відмінність зі Сполученими Штатами.

Тобто, вони, проводячи операцію, враховуючи культурні цінності, їхній захист, розуміють, що фактично військовослужбовці є єдиними представниками держави на місці. І тому саме вони охоплюють увесь спектр, пов’язаний з захистом культурних цінностей. Від їхньої ідентифікації до документування, евакуації та інших речей. Реалії України інші.

Зі звільненням кожного наступного населеного пункту Збройними силами або Силами оборони в цілому, туди відразу заходять органи державної влади України, де кожен має свої повноваження. Саме тому наш візит і перемовини з американськими колегами показали, що їхній досвід не може бути прямо імплементований в Україні. Тому що реалії конфліктів збройних абсолютно різні.

Тому Україна має випрацювати свою модель захисту культурних цінностей з урахуванням повноважень усіх органів державної влади, які продовжують працювати в Україні.

І безперечно тут величезна роль є і у Мінкульту,МЗС, Міноборони і Збройних сил України. Тому це радше відпрацьовування свого підходу і своїх наративів для цього.

З початку створення Збройних сил України, як таких, і Міноборони, завжди був трек захисту культурних цінностей у межах або через призму імплементації, застосування і поширення знань про міжнародне гуманітарне право.

Читайте також: Російські окупанти від початку вторгнення уже пошкодили в Україні понад 1500 культурних об’єктів

Про документування злочинів та посилений захист ЮНЕСКО

Інна Заворотько: Реалії нашого міжнародного збройного конфлікту з РФ показали, що часто саме військовослужбовці на місцях є першими або навіть єдиними свідками тих воєнних злочинів, які вчиняє РФ. Тому, безперечно, роль військовослужбовців у притягненні до відповідальності винних осіб за вчинення воєнних злочинів зі сторони РФ, вона є, безперечно.

Проте, якщо ми говоримо про захист культурних цінностей, то фактичне документування не є функцією Збройних сил України. Однак, безперечно, функцією Збройних сил України може бути моніторинг стану таких об’єктів в зоні їхньої відповідальності і координація діяльності всіх державних органів, які мають повноваження щодо цього об’єкту. Тобто, правоохоронні органи, надання доповіді у правоохоронні органи, і правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України і починають розслідування.

Безперечно, обмін інформації стосовно конкретних підрозділів Збройних сил Російської Федерації, які перебували в тому чи іншому районі, це вже для встановлення конкретних фізичних осіб, відповідальних за вчинення того чи іншого воєнного злочину. Тому, знову-таки, в силу системи правоохоронних органів і судових органів України і міжнародних, левова або більшість таких воєнних злочинів, їхнє розслідування і притягання до відповідальності — це відповідальність саме національних правоохоронних органів, а не міжнародного кримінального суду як такого.

Ірина Сампан: Тобто, якщо, умовно, дуже грубо кажучи, Збройним силам треба буде зайняти червоний корпус університету Шевченка, вони його займуть, якщо це буде нагальна потреба? Я так розумію. І те, що його можуть розбомбити, бо це стане автоматично військовим об’єктом для ворога — це буде рішення чи відповідальність Збройних сил України. Тобто, не відповідальність за удар, а відповідальність за цю культурну цінність, культурну спадщину буде на Збройних силах. Я правильно розумію?

Інна Заворотько:  Власне, це є та частина питання, чому Збройні сили і як мають враховувати захист культурних цінностей. Абсолютно правильно, за загальним правилом культурні цінності є цивільним об’єктом. Тобто, там не можна розміщувати особовий склад і військову техніку, бо це автоматично ставить під загрозу знищення або нанесення абсолютно легітимного удару.

Але, знову таки, є дуже різні культурні цінності. І от, як я сказала, є загальний захист, спеціальний і посилений. І посилений захист, наприклад, визначається ЮНЕСКО. Є міжнародний перелік культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом, і вони під захистом ЮНЕСКО.

Зовсім недавно у вересня ЮНЕСКО відзвітувало, що вони внесли 20 об’єктів культурної спадщини України до цього переліку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом. Тобто, навіть в культурних цінностях, всередині них є градація, що знаходиться під більш посиленим захистом, що під менш посиленим захистом.

За загальним правилом або за загальними категоріями, ви абсолютно правильно зазначили, що є поняття військової необхідності. І розміщення підрозділів Збройних сил України, зокрема, в об’єктах, які можуть бути культурними цінностями, також теоретично можливо. Безперечно, саме тому нам і треба вивчати норми, поширювати знання: що якщо є альтернатива розмістити особовий склад, техніку, то ця альтернатива має бути використана.

Знову-таки, з однієї простої причини, яку нам немає сенсу довго і часто пояснювати, тому що нам відбудовувати ці культурні цінності. Ці культурні цінності — це наша історія, це те, що тримає народ разом. Тому в нашому конфлікті з РФ це простіше розуміти, не треба декілька разів пояснювати це і доводити. І знову-таки, як ви правильно зазначили, там, де відбувається інтенсивне ведення бойових дій, безперечно збереження культурних цінностей — це також буде одним із треків. Однак, якщо ця культурна цінність, наприклад, використовується ворогом і там розміщується особовий склад або штаб, де приймаються рішення або інші питання, це вже повноваження командира вирішувати, наскільки перевага, яку він отримає через знищення цього об’єкту, буде високою або буде перевищувати ту шкоду, яка буде нанесена.

Читайте також: Як ЮНЕСКО підтримує Україну у збереженні та захисті культурної спадщини під час війни?

Відомо, що ЮНЕСКО більш активно починає фінансувати програми в Україні, у тому числі й у Києво-Печерській лаврі. Про це в ефірі Громадського радіо заявив виконувач обов’язків Генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» Максим Остапенко. За його словами, ЮНЕСКО готове взяти під повну реставрацію один з унікальних об’єктів, це так звана Мазепинську церкву. Їй у цьому році виповнилося 325 років, і ЮНЕСКО вже запустило програму повної цифровізації об’єкта.

Наразі неможливо точно визначити, скільки об’єктів історичної та культурної спадщини знищили окупанти. Попередні оцінки вказують на близько 500 знищених об’єктів нерухомої спадщини та понад 100 незаконних розкопок. Про це говорили на Громадському радіо з юристкою Регіонального центру прав людини Дариною Підгорною.

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі