Фото з Facebook Віктора Комаренка
Гість — нейрофізіолог, кандидат біологічних наук, зараз військовослужбовець ЗСУ Віктор Комаренко. Він створив невеликий курс про психофізіологію війни: бойовий стрес, злагодження колективу, мотивацію бійців і бійчинь (та як це впливає на боєздатність).
Віктор Комаренко: Бойовий стрес — специфічний вид стресових реакцій, пов’язаний з тим, що в бойових умовах є величезна кількість загроз незвичних для мирного життя. У цих умовах боєць має зберегти свою боєздатність, виконувати ті завдання, які від нього вимагаються.
Я систематизував сучасні знання, досвід різних армій світ щодо ментального здоров’я і психічного стану військовослужбовців. Це корисно передусім командирам та командиркам підрозділів, щоб вони правильно працювали зі своїми підлеглими. Планували роботу, підтримували належний рівень психічної готовності.
Читайте також: Уцілілий будинок не означає, що війна не зруйнувала життя — психологиня
Додатковий стрес створює замала кількість інформації, яку доносять бійцям під час постановки завдань. Нечіткість формулювання завдань і наказів. Жорстокість ворога, його військова потужність. До прикладу, перша взаємодія з такими засобами ураження, як бронетехніка, надзвичайно емоційно складно переживається бійцями, які ніколи не мали досвіду боїв з бронетехнікою противника.
У військових з’являються порушення здоров’я, пов’язані з інфекційними захворюваннями, з неналежною гігієною. Важлива також атмосфера в самому колективі, атмосфера в сім’ї (коли внаслідок тривалого розлучення бійців зі своїми близькими часто виникають непорозуміння, емоційні конфлікти). Це все накладається на психоемоційний стан людини, так вона втрачає свою боєздатність.
Читайте також: Під час війни прошу давати дітям легкі завдання, аби вони почувалися переможцями — Світлана Ройз
Більшість із нас справді не знає свого організму. Більшість з нас, хто вперше потрапляє у такі надзвичайно складні умови, помічає за собою дивні реакції, які непритаманні нам в мирному житті. Це часто лякає, деморалізує, знижує самооцінку.
Важливо говорити про ці нейромеханізми, щоб командири розуміли, як і чому розвивається і формується поведінка кожного з нас в таких критичних умовах.
Коли ми уявляємо, як це все відбувається, набагато простіше приймати рішення, аби знизити ризики, пов’язані з небажаними стрес-реакціями. Тоді є можливість різноманітніше підійти до того, аби пришвидшити відновлення бійців після складних реакцій.
Армія — це надзвичайно складний механізм. Я читаю багато публікацій наших співгромадян, які залишилися в мирному житті, що вони себе почувають винними чи зобов’язаними перед військовослужбовцями. Тут, повірте мені, те саме. Бо є величезна кількість різних частин. Одні працюють над тиловим забезпеченням, інші безпосередньо перебувають на нулі й взаємодіють з ворогом. Теж буває відчуття, що «ти — тиловик, не боєць».
Якщо ви розумієте, навіщо ви прийшли, яка цінність вашої жертви (а ми жертвуємо своїм здоров’ям, життям), тоді ці речі дозволяють бійцям і не бійцям бути залученими в цей процес — боротьбу з окупантом.
Читайте також: Путін заявив, що росіяни відійшли від Києва, «щоб створити умови для переговорів» з Україною
Коли ми перебуваємо на позиціях, ми набагато менше часу проводимо з новинами. Немає особливого бажання довгий час перебувати в новинній бульбашці. Я втратив можливість відстежувати усі треші, які там відбуваються у нас в політиці. Ми чуємо і дізнаємося лише про важливі речі. А так, в принципі, ми живемо новинами, які визначаються успіхами чи не успіхами на полі бою. І виконанням завдань.
Але тилова підтримка насправді підіймає наш бойовий дух і здорово мотивує. Я говорю про конкретні особистісні зв’язки, які в нас виникають з волонтерами, волонтерським рухом, організаціями, фондами.
Приємно, коли мій друг-волонтер привозить нам в підрозділ автомобіль. Чи коли я, просячи свою аудиторію в Facebook, за добу збираю шалену суму грошей, щоб придбати необхідні засоби для нічного бачення. Такі речі надихають, зворушують.
Проєкт реалізований спільно з Всеукраїнською жіночою єврейською організацією «Проект Кешер» (Україна) за фінансової підтримки «Project Kesher» (США)
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS