Штраф за неприбирання за собакою у два рази більший, ніж за побиття жінки — співзасновниця БО «Марш жінок»

Подкаст «Без страху за спиною» є частиною комунікаційної кампанії «Без страху за спиною: комплексне впровадження положень Стамбульської конвенції», що втілюється в межах ініціативи «Рівність. Лідерство. Майбутнє», яка реалізується громадською організацією «Дівчата» в межах проєктів ООН Жінки за фінансовою підтримкою урядів Данії, Швеції та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН.

Думки, висновки чи рекомендації, висловлені у подкасті «Без страху за спиною», не обов’язково відображають погляди ООН Жінки, урядів Данії, Швеції та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН.

«Якщо тебе поб’ють на вулиці хулігани, відповідальність буде набагато більша, ніж якщо тебе поб’ють в сім’ ї»

Вікторія Єрмолаєва: Слова «Стамбульська конвенція» чомусь для багатьох тригерні, хоча ми говоримо про Стамбульську конвенцію протягом довгих років. Чому досі вона не до кінця реалізована в Україні? Тим більше, коли ми говоримо, що на 36% побільшало випадків домашнього насильства в Україні за минулий рік.

Олена Шевченко: По-перше, дуже багато часу пішло на те, аби простими словами пояснити людям, чому треба ратифікувати Стамбульську конвенцію.

По-друге, ця негативна конотація пішла від різних так званих антигендерних рухів, які, в принципі, борються проти того, аби жінка і чоловік мали рівні права та можливості.

На фоні посилення антигендерних рухів і війни також дуже чітко помітно намагання «запхнути» жінку в таку традиційну модель, де жінка нібито має бути. Вона має бути на кухні, вона має бути в спальні, вона має народжувати дітей, тому що в Україні демографічна криза і все, розумієте? І тут відбувається ця легітимізація домашнього насильства (як в Росії), проти чого виступає Стамбульська конвенція.

Вікторія Єрмолаєва: Збільшення випадків домашнього насильства на 36% — це те, про що ми знаємо. Тому що велика частина таких злочинів замовчується. Знову ж таки з тієї причини, що деякі жінки бояться заявити про те, що над ними скоєно насильство чи на них скоєно напад.

Олена Шевченко: Система неповорітка. Кожного разу ми стикаємося з тим самим: жінка, постраждала від домашнього насильства, тільки з третього разу, після того, як втретє її побив чоловік, може перейти в кримінальне провадження. Тобто може наступити кримінальна відповідальність.

За нашим аналізом, який ми зробили з 2019 по 2024 рік, всіх кримінальних справ по Україні щодо домашнього насильства, найчастіше виноситься вирок — громадські роботи. А до того, як втретє побив, ще два рази, штрафи: 145 гривень, 350 гривень. Це смішні штрафи і смішна відповідальність.

Вікторія Єрмолаєва: Як цю проблему могла б вирішити Стамбульська конвенція?

Олена Шевченко: Треба приймати закони, додаткові зміни в Кримінальний кодекс. До речі, зараз іде ревізія нашого Кримінального кодексу, який в нас залишився ще з радянських часів. І це дуже слушний момент.

Потрібно повносити багато прогресивних норм, в тому числі про злочин на ґрунті ненависті, расизм, гомофобію. Але воно рухається дуже повільно.

«Завтра ви можете бути тією людиною, яка постраждає»

Вікторія Єрмолаєва: Війна, вона загострює всі ці процеси і підсвічує ці процеси. Стає все більше жінок, які стають вразливою категорією, про захист яких треба говорити. І звісно, «Марш жінок» теж опікується цими питаннями.

Які заходи зараз впроваджуються вже після початку повномасштабної війни, і чи часто вам доводиться відповідати на запитання, «ну, може, не на часі, війна в країні»?

Олена Шевченко: На запитання «не на часі» мені доводиться відповідати все життя. Тому це не тригерне для мене запитання. Немає нічого поганого в тому, аби пояснити ще одній людині або ще одній групі людей, чому права людини завжди на часі. Відповідь дуже проста: тому що завтра ви можете бути тією людиною, яка постраждає. І це майже 100% відбудеться.

Жінки століттями не мали виборчих прав, жінки не мали права наслідування, жінки не могли виходити з дому, як зараз в Афганістані, говорити одна до одної. Ця історія постійно повертається. Ми бачимо, як в США вони навіть подумати не могли, що настільки швидко Трамп зможе відняти дуже багато різних свобод, за які вони боролися роками, десятиліттями.

Вікторія Єрмолаєва: Так, менше ніж за сто днів.

Олена Шевченко: І всі в шоці. А чому? Тому що завжди на поготові треба бути. І от громадянське суспільство, громадські організації, ініціативи, волонтерські групи стоять на заваді, щоб в будь-якій ситуації будь-яка людина все ще мала якийсь шанс прийти і звернутися за допомогою.

Ми збирали підписи за ратифікацію Стамбульської конвенції — 25 тисяч підписів. Два рази. Ми виводили людей на вулиці. І якщо треба буде, виведемо ще. Імплементація – це довгий шлях.

«Штраф за те, що собака сходила в туалет у недозволеному місці, в два рази більший, ніж штраф за побиття жінки»

Олена Шевченко: Депутати взагалі були проти ратифікації Стамбульської конвенції. Тому що, на думку багатьох депутатських груп, які спонсоровані різними церквами, в тому числі, і російськими групами,

Конвенція виступає проти традиційних цінностей.

Вікторія Єрмолаєва: Тобто, бити жінку — це є частиною цінностей і устоїв, які нібито «треба підтримувати». Але це Росія. Це ж пропаганда, яка йде звідти, і це пропаганда — наш ворог, і ми підіграємо цій пропаганді. Хоча ми зараз, начебто, якось і намагаємось відмежовуватись.

Олена Шевченко: Подивіться, скільки людей за так звані традиційні цінності виходять і борються. Що мається на увазі — таке у мене питання. Жінок посадити по домах, примусити народжувати по 5 дітей, як на Росії, винищити всіх ромів, ЛГБТ-людей, відселити кудись? Мені здається, таке суспільство нам не потрібне.

Вікторія Єрмолаєва: Якщо говорити про ті ініціативи, які ви зараз впроваджуєте, з якими викликами стикаєтесь в першу чергу?

Олена Шевченко: Увесь процес законотворчості важкий. Останнє, що ми робили, це порівняльний аналіз щодо того, як йде реформування кримінального кодексу. Ми робили порівняння по деяких статтях, які нас цікавлять.

Протягом 2019-2024 років ми робили повний аналіз судових справ по домашньому насильству з викладкою по всіх областях — які вироки виносились, де були неправомірні рішення тощо. Зараз ми його продовжуємо.

Ми навчаємо адвокаток, навчаємо суддів, ми працюємо з поліцією. Коли з поліцією працюєш, кожен тренінг — це супер. Як правило, там працюють хороші люди. Але потім вони змінюються, приходять інші. Тобто це мають бути системні зміни. І системне навчання в тому числі.

«Потерпіла має стояти у центрі всього»

Вікторія Єрмолаєва: Які основні ключові позиції Стамбульської конвенції ще не імплементовані в українське законодавство? Які основні положення, над якими нам треба зараз працювати?

Олена Шевченко: Визначення сексуального насильства, сталкінгу, переслідувань, у тому числі і кіберзлочинів, онлайн переслідування. Тому що Стамбульська конвенція — це така загальна рамка, яка починається зі слів про те, що кожна держава, яка ратифікувала і імплементує, має проводити комплексне навчання всіх сторін, які мають допомагати потерпілій. Тобто потерпіла, виживша, вона стоїть у центрі. Її права, її особиста недоторканість, її психологічний стан і так далі.

Вікторія Єрмолаєва: Якими мають бути кроки громадянського суспільства для забезпечення реального впровадження стандартів Конвенції? Чи можемо ми впливати кожна і кожен на своєму місці?

Олена Шевченко: Звичайно, можемо. Наскільки потужна була мобілізація до повномасштабного вторгнення. Останню петицію ми у 2021-му зібрали. Наскільки люди були заряжені, готові! Якби не почалась повномасштабна війна, на 8 березня був би дуже масовий марш.

Суспільний розголос, протести — це дуже багато. Але ми ще не навчилися втримувати напругу. Нам треба навчитись тримати фокус уваги і контроль цей громадський до кінця. А не перемикатись на інші справи.

«Я буду перша, хто вийде за право правих організацій протестувати»

Вікторія Єрмолаєва: Коли відбуваються Марші жінок, чи відчуваєте ви тиск, погрози праворадикальних організацій, які все ж таки завжди беруть участь, і стоять зі своїми плакатами? Чи ця тенденція якось змінюється від початку повномасштабної війни і, можливо, якось стало з цим простіше? Або навпаки?

Олена Шевченко: Я завжди казала і кажу, що я буду перша, хто вийде за їхнє право стояти і протестувати. Розумієте? Оце для мене про права людини. Будь-яка людина має право на думку, на свободу слову. Але без насильства.

Вікторія Єрмолаєва: А вони часто роблять це без насильства?

Олена Шевченко: Ні. Вони взагалі завжди з насильством. Люди, які йдуть з димовими шашками, з кийками, з ножами, з вогнепальною зброєю, коктейлями Молотова закидують фестивалі. Це ненормально. Ці люди мають сидіти в тюрмі. Така моя думка.

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі

• Комунікаційна кампанія «Без страху за спиною: комплексне комплексне впровадження положень Стамбульської конвенції» реалізується у межах ініціативи «Рівність. Лідерство. Майбутнє».
• Ініціатива «Рівність. Лідерство. Майбутнє» реалізується громадською організацією «Дівчата» в межах проєктів ООН Жінки «Посилення жіночого лідерства для стійких і мирних суспільств», що фінансується урядом Данії, та «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується урядом Швеції та втілюється у співпраці з Офісом Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також у партнерстві з Міністерством соціальної політики України. Фінансову підтримку ініціативі також надає Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
• Думки, висновки чи рекомендації, висловлені у подкасті «Без страху за спиною», не обов’язково відображають погляди ООН Жінки, урядів Данії, Швеції та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН.

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]