«‎Довга війна — ось наша реальність, тому що Росія не зупиняється». Пояснення від Валерія Пекаря

Говоримо про роль українського суспільства, тилу та міжнародної підтримки. Що реально можна очікувати від Європи? Як зміцнити безпеку та готуватися до довготривалої війни?

Анастасія Багаліка: Ми вже говорили на цю тему в попередньому сезоні Chicken Kyiv, коли тільки починали цей проєкт і довкола неслося дуже багато новин, пов’язаних з примусом України до миру, чи то не миру або замир’я, і з усіма подіями в міжнародній політиці, які, власне, були пов’язані з цим тиском. Пройшло понад півроку, ситуація змінилася, але не сильно, тому що ми знову в циклі чергового примусу. Будемо говорити про те, як нам вистояти в усьому, що несеться.

Я, коли намагалася сформулювати, що ж це за примус до миру, не могла сформулювати на чиїх умовах? Чи то на умовах США, чи то — Кремля, або ж — команди Трампа. Не зовсім зрозуміло, хто диктує умови, як і чому. А чи ви могли б поділитися своїм баченням цього процесу?

Валерій Пекар: Я запропоную дещо єретичне бачення, можливо, багато наших читачів і читачок зі мною не погодяться. Я вважаю, що ми не перебуваємо у переговорному процесі. Я вважаю, що ніякого переговорного процесу ще немає.

Ми перебуваємо, на мій погляд, у передпереговорному процесі, коли сторони переговори ще не ведуть, а позначають свої позиції перед переговорами. Чому так сталося? Так сталося тому, що з одного боку Україна постійно готова до мирних переговорів, а Росія постійно не готова до мирних переговорів. Переговори починаються тоді, коли обидві сторони готові. Обидві сторони демонструють бажання щось робити. На сьогодні тільки одна сторона демонструє бажання щось зробити, але демонстрація бажання мирних переговорів від України вимагається щодня, щомиті, тому що Україна постійно боїться, що США звинуватять саме українську сторону в тому, що вона зриває переговори.

Тому українська дипломатія і українські політичні лідери постійно витрачають величезні ресурси на те, щоби підтвердити передусім американцям: «Ми за переговори. Ми готові до переговорів. Ми не проти переговорів. В будь-який момент ми розпочинаємо переговори. Ми завжди тут».

А що робити? В іншому випадку американці просто можуть нас звинуватити, як уже неодноразово звинувачували, що саме ми зриваємо все. Отже, що ми бачимо? З американського боку — бажання якомога швидше завершити війну на будь-яких умовах, неважливо на яких. Іноді здається, що коли рієлтори, фахівці з нерухомості, починають вести переговори між країнами про війну і мир, вони ставляться до країн як до нерухомості — купити, продати, десь під заставу оформити.

А як ставитися при тому до мешканців? Ну, якимось чином розселити, як буває, знаєте… Звичайно, я не хочу образити представників цього бізнесу, в ньому є порядні люди, але іноді бувають і не дуже.

Отже, очільнику Сполучених Штатів Америки дуже хочеться отримати лаври миротворця. І Україна його в цьому всіляко підтримує. Але, очевидно, нам потрібен мир не на будь-яких умовах. Нам потрібен мир на умовах збереження українського суверенітету і так, щоб мир був сталий. Водночас Росія не демонструє ніякого бажання йти на переговори.

І навіть тоді, коли ми бачимо — Україна зі Сполученими Штатами Америки, з європейськими союзниками довго та достатньо важко виробляє прийнятні умови, які би всіх влаштували — буквально в ці дні російський диктатор Путін на колегії міністерства оборони каже: «Ми будемо продовжувати воювати. Якщо не вдасться взяти політичним шляхом, ми візьмемо військовим».

Повністю розмову дивіться на Youtube-каналі Громадського радіо NextGen