«Українці чекають чуда, а не реальних змін»: розмова з Тимофієм Миловановим

Травма «совка»

Тимофій Милованов: Я думаю, що люди травмовані Радянським Союзом і, на жаль, ця травма передалася через виховання у сім’ях і освіту. Ця травма проявляється у зневірі, в очікуванні, що хтось інший, наприклад, держава чи роботодавець, вирішить твої проблеми, у невмінні адресувати свої емоції. Агресію чи незадоволеність переправляти в конструктивні механізми, які дозволяють тобі розвиватись. У невмінні і небажанні бачити світ не ідеальним, а таким, як є, і в ньому визнавати погане, а також, як це погане можна змінити.

Мене іноді називають розчарованим ідеалістом. Я бачу, яка система, я вважаю світ складним, поганим, я вважаю людей переважно слабкими. Але при цьому я вважаю, що якщо ми дивимося в обличчя системі, то можна змінити і її, і себе. Можна побудувати свої мрії поза системою, а можна разом із нею, і в процесі її змінити.

Слухайте і дивіться також: «Дуже токсично вважати, що всі наші проблеми — тільки від російської дезінформації» — Золотухін

«Ми існуємо і даємо відсіч»

Анастасія Багаліка: Назва цього подкасту не просто так Chiken Kyiv. Це нагадування про те, що ми як держава могли б і не існувати. Але ми існуємо, ми даємо відсіч і думаємо про майбутнє. Я доволі оптимістична людина, але коли ми говоримо про побудову держави, яка є привабливою для людей, експерти дуже часто звертаються до минулого, тобто до досвіду інших держав, які свого часу зробили ставку на щось і за рахунок цього мають зараз хороші позиції.

Я розумію, що на різних етапах цією перевагою ставали дуже різні речі: або вчасно змінене законодавство, або достатня кількість робочої сили, або податкові переваги, або великі інвестиції у повоєнну економіку, або інший набір причин. Коли я переношу цей набір факторів на нас, я розумію, що з кожним з них будуть проблеми. Тому в цьому подкасті я буду голосом песиміста, бо буду наводити причини, які можуть завадити нам стати успішними.

«Міняти потрібно все»

Тимофій Милованов: Це точковий погляд, що є якась магічна реформа чи магічна таблетка. Що якщо ми зробимо податкові пільги чи ще щось, то стане все по-іншому. Насправді треба міняти все, весь life style. Для суспільства — це культура взаємодії людей. Треба дивитися у причини і бачити, що в нашій культурі заважає нам бути успішними. Не «як у когось» і «добре було б, як у них», а дивитися на себе, зрозуміти себе і себе змінити.

Тому розмова внутрішня про те, що не так у нашій культурі, в наших законах, у нашій державі, нашій поведінці, наших цілях, бізнесі має відбуватися серйозно. Цієї розмови у нас немає. Вона, можливо, є точково, коли ми кажемо «уряд корупційний» чи «мій керівник на роботі надто капіталіст і не дбає про вигорання». Це точкові речі, артефакти культури.

Але який принцип це зумовлює і що нам треба поміняти?

Це не означає, що ми не повинні дивитися на досвід інших. Але от, наприклад, подивимося ми на Сінгапур, США, Німеччину чи Дубаї. У Сінгапурі жорстка структура, вибили корупцію і отримали успішний досвід. Але якщо ми скажемо, що наш benchmark — це Сінгапур, то в чому його сила?

Це маленький острів, сильна освіта, попрані демократичні свободи, але економіка сильна.

Чи готова Україна зі своєю культурою попрати демократичні свободи? Відповідь: ні.

Інакше ми б давно вже знайшли спільну мову з Росією і були б як Білорусь. Тому Сінгапур тут неможливий, бо приходить разом із жорсткою вертикаллю і недемократичністю.

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси й подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon
• PayPal: [email protected]