Трикутник «ОП, Верховна Рада, Кабмін» дав тріщину — Олександр Нотевський

Про владу та суспільство

Все, що робила українська влада останніми тижнями можна охарактеризувати словом «крінж», каже Олександр Нотевський, політичний оглядач медіа «Ґрунт». Водночас його сильно здивувала реакція суспільства. Коли проголосували закон щодо ліквідації автономії НАБУ та САП, то експерт не очікував, що на протести вийдуть стільки людей.

«Я думав, що вийдуть максимум 100 людей, що не буде зараз якоїсь активної суспільної реакції. У перший же день вийшли до 5 тисяч людей за різними оцінками, а на наступний день їх було вже 10 тисяч. Далі ці акції не припинялися і дійшло аж до Верховної Ради.

І з одного боку, ми можемо констатувати, що громадянське суспільство у нас живе, активне, сильне та досі може приводити до тями владу. Їм вдалось отямити парламент. Дуже важливо розуміти, що незалежність НАБУ і САП відновили не так народні депутати, як люди на вулицях. Ми побачили, що суспільство не в комі, воно існує та впливає.

З іншого боку, ми побачили, що є зворотний зв’язок від влади, яка пішла на зустріч. Зрештою, вони відкотили це рішення та дали задню, бо у них був цілий інструментарій того, що можна робити далі. Серед цього всього було багато фатальних для України», — каже Олександр Нотевський.

Водночас, на його думку, ухвалення цього закону є дуже тривожним дзвіночком. Він розповідає, що останні три роки був негласний суспільний договір. Критика влади була дуже пом’якшена порівняно з тим, що було до 2022 року. Українці розуміли, що під повномасштабного вторгнення не можна собі дозволити гостро та боляче кусати владу за щось, що не подобається, бо треба берегти в країні єдність і одним фронтом це все переживати.

«З нашого боку частина цієї угоди була в тому, що ми десь згладжуємо кути, пом’якшуємо, стаємо не настільки критичні, як могли б бути. З їхнього боку була достатньо проста частина цієї угоди — просто не робити відвертої дичини. Не треба робити крінжи. Працюйте на обороноздатність, ведіть країну до якогось нормального завершення війни.

І тут воно все відбувається. Як не подивитись на це з усіх боків — це було погано. Я з якими депутатами не спілкувався, що голосували проти або не голосували зі „Слуги народу“, мені ніхто не може відповісти, що це все ж таки було. Мільйон різних пояснень, мільйон різних інтерпретацій, але ніхто мені не може дати виразну відповідь, що це взагалі було», — зауважує він.

Читайте також: Згорнули за 5 годин всю незалежність антикорупційних органів: Боровик про НАБУ та САП

Про ситуацію з БЕБ

Політичний оглядач медіа «Ґрунт» розповідає, що зник документ начебто на підставі якого Кабмін не погоджував на посаді очільника БЕБ. Його загубили, знищили чи втратили.

«Усе ґрунтувалося на основі того, що батько Олександра Цивінського живе в Росії. У головнокомандувача ЗСУ обидва батьки живуть в Росії. Я не стверджую нічого зараз про Олександра Сирського, але мені здається, що така посада мала б мати якісь більші безпекові перевірки. Але до Олександра Сирського питань не було.

Цей переможець конкурсу був детективом НАБУ. Він неодноразово складав якісь тести на держтаємницю, бо мав до неї доступ, бувши детективом НАБУ. У тому числі СБУ проводило йому ці перевірки. Тобто це не клеїться абсолютно ніяк», — зазначає експерт.

За його словами, Олександр Цивінський був керівником операції «Чисте місто», в рамках якої викрили ймовірну злочинну організацію, яка займалась дерибаном київської землі. Це людина з репутацією та досвідом.

«Він — переможець конкурсу. Все за процедурою. У Кабміну не було опції його не призначати. Тобі дають переможця конкурсу, ти маєш поставити підпис. Вони кажуть ні на підставі листа, якого зараз ніде немає. У листі була вказана абсолютно непереконлива, необґрунтована інформація. І от тепер пройшов дедлайн, ми не маємо директора БЕБ. Партнери хочуть відстрочити дедлайн десь до кінця вересня», — говорить Олександр Нотевський.

Про монобільшість

Починаючи з жовтня 2022 року, монобільшість майже не дає 226 голосів ні на що, зазначає політичний оглядач. Востаннє, коли вони давали 226 голосів, це було призначення Василя Малюка на голову СБУ.

За його словами, усі рішення в Верховній Раді зараз ухвалюються голосами «Слуги Народу», депутатських груп, які утворилися на уламках партії «ОПЗЖ», депутатської групи «Довіра», депутатської групи «За майбутнє», більш відомої як «Майбах». «Європейська Солідарність» та «Голос» долучаються до якихось євроінтеграційних законів, але в цю неформальну коаліцію не входять.

«У нас де-факто в Верховній Раді монобільшість не дає 226 голосів ні за що. Вона не дала 226 ні за ліквідацію НАБУ і САП, ні за їхнє відновлення. Хоча, до її честі, за ліквідацію голосували 185, а за відновлення — 214. Уже непогано, але це не монобільшість.

Далі будемо спостерігати за тим, чи Верховна Рада обере якусь суб’єктність на тлі цих подій. Багато коментарів лунало про те, що це було останнє голосування, коли депутати беззаперечно ставили голос „за“.

Було б непогано, якби оця реформаторська частина монобільшості, яка не голосувала за ліквідацію НАБУ і САП, згрупувалась у внутрішньопартійну групу, якби вони організували внутрішньофракційне об’єднання і виступали б єдиним фронтом. Тоді могли сказати, що вони не голосуватимуть за дичину і якщо треба щось проштовхнути, то з ними треба домовлятися, бо вони не просто кнопки», — пояснює Олександр Нотевський.

На його думку, об’єднаються ж ті, хто голосували відверто за ліквідацію НАБУ і САП. Зараз їх всіх зганьбили, використали, скинули на них всі біди, і вони захочуть помститись.

«Коли збирали голоси за президентський законопроєкт, то депутати вимагали собі гарантії безпеки від НАБУ і САП. Це взагалі що? Це як? Гарантії безпеки? Тобто ми вчинили корупційне правопорушення, але нас не можна переслідувати. Як це оформити? Може в законі їм одразу прописати імунітет?

Вони вимагали призначення голів державних адміністрацій за погодженням з мажоритарниками відповідних областей. Вимагали гарантії, що їх візьмуть в наступний виборчий список і ще там щось», — розповідає політичний оглядач.

Він зазначає, що трикутник «ОП, Верховна Рада, Кабмін» дав тріщину. Парламент образився на те, що відбулось.

Читайте також: На наступних виборах партії «Слуга народу» не буде — Євген Магда

Про обстріл Києва та ультиматум Трампа

Обстріл Києва 31 серпня — це відповідь росіян на ультиматум Трампа, вважає Олександр Нотевський. Президент США, коли коментує російсько-українську війну, багато говорить про російський терор. Він багато згадує, що після «приємних та милих» розмов з Путіним, російський диктатор бомбить українські міста та вбиває цивільних.

«Це от лінія, яку Трамп зараз послідовно комунікує. І відбувається обстріл після того, як його ультиматум був оголошений. Це просто пряма відповідь була.

Зараз чомусь набув дипломатичної ваги такий персонаж, як Дмитро Мєдвєдєв. Я його ніколи не коментував, не розумів навіщо його тягнули в інфопростір. Але зараз йому відповідає Дональд Трамп», — каже експерт.

За його словами, комунікація Медвєдєва не може відбуватись без погодження. Це своєрідна мова спілкування з адміністрацією Трампа. Його ультиматум Росія відкинула голосом так званого «речника» та обстрілами. У Києві загинула 31 людина, 5 з них — діти. Тепер «м’яч на полі» Дональда Трампа.

Читайте також: Настав кінець «турборежиму» Трампа — Олег Саакян

Про мирні перемовини

Ердоган хоче собі повісити лаври миротворця, бо йому це корисно і потрібно для геополітичного впливу, каже політичний оглядач. Для нього важливо, щоб розв’язання питання наймасштабнішої війни на європейському континенті відбувалось у Стамбулі. Його заява про зустріч лідерів України, Росії та США могла бути синхронізована з американцями як елемент тиску.

«На Путіна зараз тиснуть ззовні. Тиснуть ті, кого він мав би боятись. Ердоган для нього є співмірним співрозмовником. Трамп так само. Але якщо заяви не синхронізовані, то це просто крок Ердогана, щоб показати, що вони вірять в мирні потуги Дональда Трампа.

Але нічого з цього не вказує на те, що треба тлумачити ці заяви як швидкий мир незабаром. Вони робляться, виходячи з власних задач, цілей та інтересів. Мир залежить виключно від однієї людини — від Володимира Путіна, від його рішення припинити вогонь або продовжувати.

Він припинить вогонь тільки тоді, коли загроза від продовження війни для його режиму буде більшою, ніж від припинення вогню. Зараз війна живить російський режим. Зараз без війни йому буде набагато гірше. Коли вони перетнуть межу і війна буде їх далі тільки спалювати, тоді він піде на припинення вогню. І тут важливо постачати Україні зброю і вживати економічний тиск, щоб це сталося швидше.

Поки що я не знаю, чи Путін відчув цей момент, наскільки у нього реалістичні уявлення про російську економіку, ресурси тощо. Це дуже закрита система, ми просто не знаємо їхній стан. Там може бути все набагато гірше, ніж ми бачимо, або набагато краще», — зазначає він.

Слухайте і дивіться також: Портников: Жодних перемовин між Росією і Україною не відбувається