Реакція за 12 годин замість 15 хвилин

Ви слухаєте програму ДНО (Дезінформація, Наклеп, ОБМАН) на Громадському радіо. Це спецпроєкт, у якому ми виховуємо критичне мислення, вчимося не губитися в океані інформації та мотивуємо медіа бути грамотними.

Ведучі

Ана Море

Реакція за 12 годин замість 15 хвилин
https://static.hromadske.radio/2020/01/hr-dno-2020-01-16.mp3
https://static.hromadske.radio/2020/01/hr-dno-2020-01-16.mp3
Реакція за 12 годин замість 15 хвилин
0:00
/
0:00

Понад 12 годин українське суспільство чекало на коментар президента Володимира Зеленського щодо заяв західних лідерів про іранську ракету, яка ймовірно збила український літак. За обміном утримуваними 29 грудня українські медіа слідкували завдяки російським ЗМІ та ресурсам бойовиків. Тоді в Офісі президента сказали, що акредитовувати журналістів мав штаб Операції Об’єднаних сил. А у штабі, — що за це відповідав Офіс.

Ми поспілкувалися із головною редакторкою Громадського радіо про проблеми у взаємодії комунікаційної команди президента Володимира Зеленського з суспільством.

***

Почнемо з нещодавніх подій. Початок нових 20-их, зимові свята, український літак зазнає катастрофи на тлі ескалації конфлікту між Іраном та США. Новина про це з’являється уночі. Вранці на брифінг виходять працівники МАУ, вдень — прем’єр-міністр Олексій Гончарук. На сторінці президента у Facebook повідомляють, що він доручив генпрокурору відкрити кримінальне провадження (чого президент не мав би робити, адже в Україні три окремі гілки влади). Увечері з’являються заяви від президента США Дональда Трампа та прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо про те, що український літак збили іранські військові. Президент Зеленський реагує на ці заяви лише через 12 годин. Він наголошує: не робімо висновків, чекаймо результатів розслідування. Після того, як Іран визнає свою відповідальність за збиття літака, на сторінках президента з’являється вже більш категорична заява. Зеленський наполягає на цілковитому визнанні вини Іраном.

Головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська каже: звісно, величезна частина населення не має питань до реагувань команди президента.

«Досить велика кількість людей в країні апріорі підтримують президента, — пояснює вона. — Зараз їх понад 60%. Їм усього вистачило, не здалися суперечливими повідомлення президента і його команди. І цей погляд має право на існування, тому що стратегічна комунікація в Україні зараз рухається до напрямку задоволення потреб в інформації не дуже експертних людей. Тих, хто не знав, що відбулося, чому відбулося, навіщо. Цільова аудиторія президента залишилася задоволеною, бо вони були задоволеними. У них свята, хтось за столами, президент в Омані, а тут падає літак. Ну що вже ж на це реагувати?»

Разом з тим Тетяна Трощинська вважає, що кризова комунікація команди Зеленського була провалена. Тому що для тих, хто працює з фактами, інформації було замало.

«Передовсім не вистачало інформації журналістам — людям, які перевіряють інформацію», — пояснює вона.

Адже, наприклад, президент знову використав зручну для себе форму незворотної комунікації: відеозвернення.

«Він у зручній для себе формі сказав те, що хотів сказати. Після виходу в «Українській правді» публікації,  помічник президента Андрій Єрмак письмово надсилає відповіді в «Українську правду», — розповідає Тетяна Трощинська.

Головна редакторка Громадського радіо зазначає, що вдячна Андрію Єрмаку за хоча б письмове коментування. Водночас, усю публікацію за кількістю корисної інформації, каже вона, можна скоротити до 3 абзаців.

«Що я зрозуміла з цих відповідей? Що все добре, що все було зроблено свідомо. Що «президент повернувся настільки швидко, наскільки це було можливо

Андрій Єрмак каже, що усю координацію дій здійснював особисто президент. І це, звісно, гарно звучить з телевізора. Адже українці хочуть, щоб президент особисто у них в під’їздах лампочки вкручував та особисто проводив розслідування на місці катастрофи в Ірані, не бувши авіаційним експертом. Але жодних позицій від Мінінфраструктури, від Державіаслужби — компетентних сторін — так і не пролунало», — каже вона.

Звісно, каже Тетяна Трощинська, тим, хто не у команді, легко критикувати. Проте кількість запитань, які виникають у суспільства щодо комунікації команди Зеленського, була б меншою, якби реакція була якіснішою.

«Від посту прессекретарки президента «президент повертається в країну, сумно…», усім журналістам стає сумно. Тому що, якщо єдине джерело інформації — соцмережі, немає можливості прямого доступу, то, що означає слово «сумно»? Сумно, що летить, сумно, що загинули, сумно, що немає чого сказати? Чому?», — пояснює вона.

Інформаційний простір ніколи не залишається порожнім. І замість інформаційного вакууму, який створюють затримки реакцій від офіційних джерел, з’являється купа домислів та здогадок.

«Звіт оперативного штабу з’явився за 38 годин, тоді як експерти кризових комунікацій радять публікувати перший твіт після катастроф такого рівня за 15 хв», — каже Тетяна Трощинська.

Інфографіка від «БезБрехні!»
Інфографіка від «БезБрехні!»

Така ж відсутність коментарів та недопуск українських журналістів створювала інформаційний вакуум під час обміну утримуваними між Україною та представниками бойовиків. Звісно, не враховуючи двох вельми нетривалих трансляцій від Офісу президента, які переривалися і більшість часу глядачі бачили двері автобуса. Тоді інформацію брали з медіа бойовиків та Російської Федерації. Коментар Зеленського почули лише о 22, коли літак з українцями прибув у Бориспіль.

«Росія — країна-агресор, протилежна сторона конфлікту. Очевидно, ми не можемо довіряти російським ЗМІ. Також у мене виникає логічне питання: якщо українська сторона не коментує обмін, то чи є вона суб’єктом у цьому процесі? Якщо інформацію надають лише бойовики та Росія, то може вони все і вирішують», — пояснює Тетяна Трощинська.

Спілкування Володимира Зеленського з журналістами в аеропорту тривало до пів години. На найбільш обговорювані у суспільстві питання — про те, чому ми віддали ексберкутівців та чи прокомунікував Зеленський це з родинами Небесної Сотні — відповіді так і не отримали.

Комунікація, орієнтована на більшість, а не на тих, хто ставитиме багато запитань, — це глобальний тренд.

«Немає інших варіантів, крім як аудиторії самій ставати трошечки скептиками, фактчекерами та критичними читачами й слухачами, критичними читачками й слухачками», — радить Тетяна Трощинська.

Фото на обкладинці – з інтерв’ю Володимира Зеленского для РБК-Україна