«Перекредитування — пастка, яка затягує у боргову яму» — адвокат юридичної компанії «Приходько та партнери»

«Люди у борговій ямі мають зазвичай мінімум 10 кредиторів»

Євген Савватєєв: На які нюанси найчастіше споживач не звертає уваги, коли бере кредит і заключає договір із мікрофінансовою організацією?

Ілля Колесник: Як правило, коли до мене приходить клієнт, який не може розібратися зі своїм боргом, він вказує на певні порушення з боку кредиторів. Часто це не зовсім так.

Зазвичай мікрофінансові організації у своєму договорі вказують, що на базовий період діє одна процентна ставка, якщо ж людина допускає протермінування, вже діє інша процентна ставка. Люди часто не звертають на це уваги.

Повідомлення про зміну відсоткової ставки, як правило, не приходять, — людям просто в особистий кабінет надходить інша сума, яку вони мають платити. І вони в паніці не розуміють, чому там змінена сума і нараховані такі шалені відсотки. Зазвичай це тому, що людина допустила протермінування і вже не може платити по кредиту. Друге, на що не звертають уваги, це комісії, які встановлені за видачу кредитів.  

Євген Савватєєв: Уявімо, що я — та людина, яка збирається взяти мікрозайм, переді мною договір. Перше, на що маю звернути увагу, це ставка і базовий період. Побачив, що комісій немає, що далі?

Ілля Колесник: Строк кредитування теж важливий — за скільки людина має погасити кредит. До 2023-го року кредитори часто не вказували чітко у договорі строк кредитування, вони писали тільки базовий строк — 30 днів. Після нього вони прописували, що людина може пролонгувати цей термін на певний період, якщо заплатить відсоток по кредиту. 

Зараз вже кредитори намагаються встановлювати чіткий строк кредитування: один рік, 365 календарних днів, або 5 років. І тоді ми розуміємо, наскільки законним є нарахування відсотків за користування кредитами, як будуть діяти пролонгації. Також для судової практики потім буде простіше довести правильність нарахувань.  

Євген Савватєєв: Якщо я взяв позику і за рік не встиг погасити кредит. Що далі?

Ілля Колесник: Зазвичай цей кредит віддається якійсь факторинговій компанії, якщо є протермінування. Факторингові компанії — це компанії, які надають фінансові послуги у вигляді факторингу. Факторинг — це відступлення права вимоги.

Наприклад, є основний кредитор, і є кредитор, який викупає ці вимоги, щоб потім стягувати вже їх з боржника як новий кредитор. Ці компанії реєструються та отримують ліцензії від Національного банку, щоб мати право викупляти ці кредити.

Не обов’язково повідомляти боржника про саму процедуру викупу кредиту, але кредитор має надати детальні розрахунки та нову вимогу, звернутися до боржника і повідомити, що «я новий кредитор, така-то факторингова компанія, маю ліцензію, у вас заборгованість по такому-то кредитному договору», і вже стягувати як новий кредитор цю заборгованість.

Відповідно, якщо є протермінування, ці кредити продаються, або ж основний кредитор подає позовну заяву до суду, якою він просить стягнути несплачену заборгованість у судовому порядку.

Євген Савватєєв: Які шанси домовитися без суду з мікрофінансовою організацією про відтермінування кредиту?

Ілля Колесник: Стаття 17 Закону про споживче кредитування передбачає, що кожен боржник може скористатися реструктуризацією — зміною умов договору (відтермінування, розтермінування, дисконти тощо).

Однак головне тут те, що це право кредитора, а не обов’язок. Тобто обов’язкової реструктуризації у нас немає. Людина може звернутися до МФО, але, звичайно, компанії для себе теж нарахують певну фінансову вигоду.  

Коли людина приходить до нас, ми звертаємось із запитом до кредитора, він розглядає конкретну справу і каже, які умови може запропонувати. Якщо людина ці умови не виконує, далі зазвичай йде судове стягнення або відступлення права вимоги.

«Просто подзвонити і сказати «ви нам винні гроші» не можна»

Євген Савватєєв: Як часто зараз мікрофінансові організації використовують послуги колекторів?

Ілля Колесник: Не часто, адже в більшості компаній є внутрішній кол-центр, який здійснює дзвінки. Є такі, що залучають колекторську компанію, яка здійснює комунікацію в інтересах МФО для того, щоб стягнути заборгованість. Це відбувається у рамках договору про співпрацю.

Усі компанії — мікрофінансова, факторингова, колекторська — повинні мати ліцензію від Національного банку. Перелік можна знайти на сайті НБА у відкритому реєстрі. Також можна шукати на сервісах YouControl, OpenData, Clarity.

Євген Савватєєв: Якщо мені телефонує колекторська компанія, що має сказати людина, яка мені телефонує і чого вона говорити не може?

Ілля Колесник: Фінансові компанії мають представитись: менеджер має назвати прізвище-ім’я-по-батькові, свій посадовий номер, сказати, що вона діє в інтересах такої-то компанії, яка діє на підставі документів. Просто подзвонити і сказати «ви нам винні гроші» не можна. Має бути все чітко за законом. 

Раніше не було чітко врегульовано порядок комунікації з боржником і третіми особами. Була практика, коли колектори виїжджали додому до боржників, стукали у двері, лякали судами, арештами і так далі, вибивали двері. Розвішували плакати про особу, що порушує її гідність і ділову репутацію. Зараз це все врегульовано.

Наприклад, не можна телефонувати після 20-ї години вечора. Не можна комунікувати з третіми особами, які не надали згоду на обробку своєї інформації і які не зазначені у кредитному договорі. Цю частину часто кредитори порушують: якщо боржник не виконує зобов’язання, вони знаходять по різних базах контакти третіх осіб і починають з ними комунікувати. Законом про споживче кредитування в новій редакції це робити заборонено.  

Загалом кредитори почали боятися санкцій зі сторони Національного банку, тому вони діють більш делікатно. З 2021-го року дуже багато компаній позбавили ліцензій за певні порушення, саме тому зараз у нас ринок мікрофінансових організацій звужений, і їх буде ще менше.

Євген Савватєєв: Хто такі «антиколектори» і в чому полягає їхня робота?

Ілля Колесник: Якщо ми маємо на увазі адвокатів, які допомагають захищати інтереси осіб, то тут практика може бути різною. Я не можу дати оцінку діям адвоката, коли не бачу, як він надає супровід людині. 

Якщо казати за мій досвід і за нашу практику, то ми допомагаємо і супроводжуємо, захищаємо людей у рамках чинного законодавства, у межах того, що ми можемо робити. Це або досудовий супровід, або комунікація з кредитором.

Якщо заборгованість більше 200 тисяч гривень, ми супроводжуємо клієнта у процедурі банкрутства. Важливо розуміти, що підстави для відкриття провадження не дорівнюють визнанню людини банкрутом. На першій стадії суд не визнає людину банкрутом: він дає можливість цій людині разом з кредиторами провести переговори в судовому порядку для того, щоб домогтися законної і справедливої реструктуризації. Такої, що не суперечить інтересам боржника і її фінансовим можливостям. 

Лише у випадку, якщо ця стадія виявилася неефективною і людина не змогла з кредиторами протягом цього терміну домовитись про реструктуризацію, суд за своїм переконанням вирішує питання щодо визнання людини банкрутом.

На другій стадії майно, якщо воно є, продається на торгах, погашається заборгованість, списуються всі борги. Якщо майна немає, то просто списується заборгованість. Це складний процес, який триває мінімум пів року.  

Євген Савватєєв: Яке ваше застереження для людини, яка слухає або читає нашу розмову і думає: «Візьму кредит, стану банкрутом, і не буду віддавати гроші»?

Ілля Колесник: Теоретично це можливо, але зазвичай у процедурі банкрутства все обертається навколо принципу добросовісності боржника. Дії боржника не мають бути направленими, наприклад, на ухилення від сплати заборгованості. Аналізуються правочини, яка вчинялись боржником протягом трьох років до цієї процедури: має встановлюватися, чи не виводилось, не продавалось, не переписувалось якесь майно, не здійснювалися інші дії, які можуть свідчити про ухилення від сплати заборгованості. І, звичайно, це не так просто, що ти взяв і пішов все списав за процедурою банкрутства.

Часто аналізуються джерела витрачання коштів. Я б не радив людині умисно йти брати кредити для того, щоб списати, тому що це може навіть трактуватись як шахрайство. Якщо можна відслідкувати, що людина взяла кредит, не платила взагалі і йде на банкрутство, то, як правило, такі справи просто не відкривають.  

«Адвокат має правильно тлумачити закон, тоді він дійсно може допомогти»

Євген Савватєєв: Як відрізнити шахрайську кредитну компанію, яка працює на сірому ринку, від МФО, яку працює відповідно до закону?

Ілля Колесник: Мікрофінансова компанія має бути зареєстрована в Україні — це можна перевірити через YouControl, Clarity, або на сайті Мін’юсту — і мати ліцензію на надання фінансових послуг від Нацбанку. Ліцензія та відповідні документи мають бути на сайті самої МФО.

У нас на ринку є компанії, які видають криптопозики — вони якраз і є шахрайськими, тому що не мають ліцензії, не зареєстровані в Україні. Вони видають позики у крипті, в еквіваленті на гривню, і потім починають тероризувати боржників незаконними методами: публікують плакати, наймають шахрайські кол-центри, погрожують.

Зробити щось у законній площині, подати до суду на боржника, вони не можуть, адже не зареєстровані в Україні. З такими компаніями домовитись реально, але там теж є своя напрацьована «методичка»: треба чекати певний термін, щоб вони пропонували якісь умови. Окремо, щоб на них натиснути, можна подати заяву в кіберполіцію. 

Євген Савватєєв: Українське право на них не діє, а як щодо міжнародного права?

Ілля Колесник: По суті, міжнародне право діє, адже вони надають послуги для громадян України. Якщо ми включаємо цих кредиторів у перелік кредиторів по банкрутству, коли подаємо в суд, то рішення на них теж буде розповсюджуватися. Після рішення суду вони зазвичай вже і не турбують наших клієнтів.

Євген Савватєєв: Якщо я бачу оголошення «Антиколектор, платиш 500 гривень в місяць, не думаєш про свій кредит», чи це дійсно може допомогти?

Ілля Колесник: Є різні інструменти. Наприклад, є застосунки, які можна завантажити на телефон, вони називаються «Антиколектор». Це просто програма, яка технічним шляхом блокує всі невідомі номери, які надходять, зокрема, і від колекторів. Це знімає з людини тиск, однак кредит залишається. Його треба виплатити або ж вирішувати питання з заборгованістю у законній площині. 

Якщо ми кажемо про людей-антиколекторів, які пропонують подібні послуги, не маючи юридичної освіти, я таким компаніям особисто не довіряю, тому що я вважаю, що людина без освіти належним чином не може допомогти боржнику вийти з боргової ями. Адвокат має правильно тлумачити закон, і тоді він дійсно може допомогти. Якщо людина вам каже, що «я зараз подам запити», це нічого не гарантує. Звісно, це не шахрайські компанії, вони можуть законно надавати свої послуги, але чи буде від цього результат, — не впевнений. Бажано взагалі  першочергово не звертатися до адвокатів, а намагатись вчасно виплачувати кредит. 

Партнер проєкту — Асоціація Українських Банків.