«Жива історія про пошук себе, психологічні травми та відчайдушне бажання любові близьких»: про що «Зеро» Юлії Ілюхи

«Ти здуріла?!?». Мамин голос був мов відро крижаної води, якої я так і не принесла. Я швидко схопилася на ноги, картаючи себе, що втратила пильність і дозволила їй побачити себе в цю мить слабкості — мить, коли я замріялася»: «Зеро» Юлії Ілюхи

«Мене звати Ліля, мені 15 років, і я — зеро, нуль без палички, якщо простіше»: так починається підлітковий роман Юлії Ілюхи про пошуки себе, свого місця в цьому світі та випробування долі. Ліля живе із мамою у прифронтовому містечку на Донбасі, події тут відбуваються до повномасштабного вторгнення, але війна — вже звична частина життя місцевих», — розповідає Тетяна Курманова, філологиня й авторка проєкту «Книжкова полиця».

«Про вчорашній обстріл не говорили. А що тут обговорювати? Порівняно з баченим раніше, це квіточки. Реальність, яка тепер із нами завжди.
— Слухай, я раптом зрозуміла, що війна вже триває більш як третину нашого життя, — порушила я тишу. Ти памʼятаєш, як жив до війни?».

«Ліля знає найстрашнішу річ у житті: мама її не любить. Вона завагітніла в університеті, не довчилася і сприймає доньку як щоденне нагадування про помилку, що зруйнувала її життя. Ліля мріє дізнатись щось про батька, виїхати з цього міста і стати стюардесою. Дівчина дружить із Дімою, над ними двома знущаються в школі, вони — «каста недоторканих», з якими ніхто не хоче дружити. Але насправді Лілю звати не Лілею, і «сірою» її складно назвати. Подробиці відкривати не буду, щоб не псувати задоволення. Бо інакшість Лілі відкривається нам поступово.

І перша частина книга дуже болюча: знущання матері, самотність, булінг в школі.

«Знаєш, коли мене починають діставати, я уявляю між собою й ними стіну. Прозору таку, скляну. Усе видно, але зачепити мене не можуть. Як у тих крутих зоопарках зі скляними клітками. Тільки в клітках вони, а я — ні. Стою, спостерігаю за ними на відстані».

«Мені дуже імпонує чесність головної героїні, її сміливість та готовність прийняти непрості відповіді.

Насправді ця книга не песимістична, навпаки — я б її віднесла до «різдвяного оповідання» (хоча події тут ближче до Нового року, а не Різдва відбуваються). Тут точно буде місце диву і добру. Напевно, для підліткової літератури так і треба, бо коли ще нам мріяти?

Це щира, часом болюча, але дуже жива історія про пошук себе, психологічні травми та відчайдушне бажання любові близьких. Навіть коли здається, що ти «нуль» або «ніхто», людина має власну цінність, право на голос і можливість змінити своє життя.

«Зеро» Юлії Ілюхи підліткам може довести, що складні стосунки з батьками, ярлики та булінг не визначають твоє майбутнє, а внутрішня сила народжується саме з уміння проживати труднощі, а не втікати від них. Ну а дорослим книга нагадає, наскільки важливими, крихкими та вартими поваги є переживання молодої людини на шляху до дорослішання.

«Зеро» Юлії Ілюхи варто читати, якщо шукаєш точки опори і хочеш вірити в дива», — каже авторка проєкту «Книжкова полиця» Тетяна Курманова.

Нові випуски та повтори програми «Книжкова полиця» з Тетяною Курмановою слухайте в етері Громадського радіо щодня о 9:25 та 16:45.

Партнер проєкту «Книжкова полиця» — Головне дитяче видавництво РАНОК. «мрій! кохай! читай!».