Зоопарк у Луганську: тварини бігають містом або сидять у клітках під уламками

У липні у Луганський зоопарк влучило кілька снарядів, тут досі можна побачити сліди від куль. Не всі тварини пережили обстріли. Тих, хто вижив підгодовують місцеві мешканці, фактично ділячись останнім.

Раніше сюди, у селище Ювілейне, луганчани приїздили з інших частин міста. Тепер людей теж у парку вистачає, але тут лише місцеві. Сяє сонечко, з гойдалок чути дитячий сміх. Можна уявити, що це звичайний вихідний вечір, за винятком того, що у місті багато руйнувань та триває хитке перемир’я.

Тротуарна плиткою вкрита щербинами, на газоні перекинута дитяча автівка. Розмальований картинками паркан зоопарку весь у дірках від осколків.

Мовчазний парубок розносить потрохи їжу для тварин – кому яблучка, кому моркву. Темноока лама напружено виглядає зі свого вольєру. Раніше, у неї біла подруга, але зараз вона сама.

Там, де колись мешкали байбаки – тепер лише дві поламані хатки. Маленька мавпа втекла, люди розповідають, що кілька разів її бачили у житлових кварталах. Кози виглядають через великі щілини загорожі, становляться на копитця та висовують мордочки, випрошуючи їжу. Раніше у зоопарку було чимало кроликів, тепер лише порожні клітки.

На цьому вольєрі написано «ішак», але сам він на лікуванні після поранення. Його сусідам – коням, пощастило ще менше – одну зі стаєн зруйновано вщент, двоє тварин загинули. Кури, голуби, папуги гуртом, як і раніше, тільки їжаки кудись зникли.
Проходжу трохи далі – з моїх улюблених пугачів залишився лише один – він самотньо сидить на вершечку свого будиночку та кліпає помаранчевими очами. Схоже, великому птахові тепер самотньо, одне його крило виглядає травмованим.

Два рожевих пелікани справжні щасливчики – куля пройшла крізь стіну, залишивши велику діру. Хоч решітка і погнута, але самі птахи цілі.

Раніше вхід до зоопарку коштував 10 гривень, тепер – вільний. Луганчани допомагають годувати тварин, приносять їм свій скромний урожай з дач і городів. Між вольєрів я бачу батьків з двома дітьми – вони годують ламу і кіз морквою.
У зоопарку працює лише одна людина, але цей похмурий хлопець на контакт не йде. Директора зоопарку, якого всі у Луганську називають «Пірат», на місці нема. Як кажуть місцеві, він взагалі виїхав з міста. Нарешті мені вдається отримати коментар від мешканки, котра живе буквально в кількох від зоопарку.
Что произошло с зоопарком?
К сожалению, зоопарк пострадал, попал или снаряд или осколки, в общем, погибли лошади, еще некоторые животные, наверное пострадали.
Кого-то ранило?
По-моему ослика, убежала обезьянка, она уже больше месяца бегает тут недалеко от зверинца, люди ей всячески помогают – кормили овощами, бананами, пытались поймать ее, чтобы спасти ее от холода и голода, но она не дается – скалит зубы, в общем никак не получается поймать ее. А не так давно, люди наблюдали, как она усыновила котенка, она его кормила листочками, ухаживала за ним, а потом скакала по каштану и он от испуга вцепился когтями ей в живот, в общем она вместе с ним. У нее материнский инстинкт появился.
А остальные животные, кого-то люди забирают?
Некоторых да, вот большого попугая добрая женщина взяла домой, шиншиллу. Люди, конечно, помогают и носят овощи им.
Раніше зоопарк був завжди наповнений різними незвичними звуками – бекання, пискіт, свист. Павичі і віслюк майже не змовкали, усюди бігали дітлахи, а деякі тварини дозволяли себе гладити.
Але війна зробила своє діло. Звірі, що вижили, перетворилися на мовчазних, часом знервованих створінь. І відвідувачі зоопарку дивляться на них зі співчуттям, не уявляючи, що з тваринами буде взимку. Але, як кажуть, світ не без добрих людей, на це луганчани сподіваються й цього разу.