Говорили з авторками книги: Анастасією Магазовою, журналісткою з Берліна, та Тетяною Козак, журналісткою видання «Ґрати».
Тетяна Курманова: У 2016 році в цій студії ми говорили про те, що ви збираєте кошти на поїздку по всіх тих місцях, щоб написати цю книгу. Тоді ж і говорили про головну ідею вашого твору. Зараз 2021 рік. Ми тримаємо в руках вашу книгу — результат вашої глобальної роботи. Як вважаєте, чи вдалось вам досягти мети, яку ставили тоді, у далекому 2016-му?
Анастасія Магазова: Це насправді дуже символічно бути сьогодні тут у студії. Можна сказати, що тут був старт. Дійсно, було не просто. Підготовка книги займає багато часу. Не тільки тому, що треба поїхати, зібрати та опрацювати матеріал, а ще й тому, що треба переосмислити побачене та почуте. Ця книга для українського читача, хоча там не описується жодної події, що відбувалася в Україні в останні 7 років, але кожна розповідь, так чи інакше, пронизана асоціаціями або лінками з Україною. Важко сказати чи досягли ми мети, яку ставили. Думаю, це мають сказати читачі. Наша мета була розказати як живуть люди після того, як вони опинилися у невизнаному статусі. Це ми зробили.
Тетяна Козак: В книзі ми передали те, що люди нам розповідали. Це вийшло досить позитивно, хоча й обставини у людей не з найкращих: є травми, трагедії, втрати домівок, загибелі. Але сил, щоб жити далі, достатньо. Це дивувало з одного боку, з іншого — тішило. Люди якось живуть далі. Це надихає.
Анастасія Магазова: Ми хотіли показати не тільки жахливе обличчя війни, а й людську гідність, взаємопідтримку та життєву силу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS