Тетяна Трощинська
Роман Романюк
Про деяких депутатів ми дізнаємося, тільки коли вони скоять ДТП або щось зроблять під наркотиками — політичний оглядач
Новину про ДТП за участю депутата Олександра Трухіна від «Слуги народу» надрукували десятки українських медіа. Проте вже за кілька днів це повідомлення або зникло зовсім, або з нього забрали ім’я Олександра Трухіна.
Ведучі1
Гості1
(Фото: Kostyantyn Andriyuk/Facebook)
Говорили про політичну журналістику з політичним оглядачем «Української правди», директором Школи економічної журналістики «Української правди» та Deutsche Welle Романом Романюком.
Роман Романюк: У багатьох редакціях видань, які заведено називати сміттярками та умовно пристойних давно займаються такою річчю, як «джинса». У багатьох редакціях є стоп-листи на чорнуху — це коли ти можеш купити абонемент, щоб про тебе не писали поганого. За допомогою цього вони дозволяють собі існувати й навіть прикриватись тим, що вони беруть гроші не за чорну, а за білу «джинсу».
Раніше шлях до депутатства займав дуже багато сил, грошей, часу, тому політики булу на виду до того, як ставали депутатами. У 2019 році Верховна Рада оновилась відсотків на 60 зовсім новими людьми, які ніколи не були у політиці. Відповідно, ніякої суспільної ваги їх персони не мали й ми опинилися в ситуації, коли дізнаємось про якихось депутатів тільки коли виявляється, що вони гвалтівники, скоїли ДТП чи щось зробили під наркотиками. Це стає їх головним, по суті, досягненням в політичній кар’єрі. Ні до цього, ні після вони у медіа не з’являються. Ми маємо справу з людьми, які стають відомими не завдяки своїй політичній роботі, а через якісь випадковості, дурниці, а часом і трагедії.
Це погано для нас, громадян, бо ці люди мають будувати стратегію зовнішньої політики, розвитку регіонів, наповнення державного бюджету. По суті наше життя залежить від людей, які ніколи нічим серйозним не займались і отримують доступ до величезних ресурсів. Ми самі їх обрали, єдиний вихід — це перевибори. Раніше було розуміння держави як механізму забезпечення загальних інтересів. Тепер же треба витратити багато часу та зусиль, щоб знайти 2-3 людей у монобільшості, які здатні запропонувати якісь стратегічні рішення чи принаймні прокомунікувати їх позицію з поточних проблем. Якщо раніше ми запитували у політиків, як і що відбувається, а тепер часто доводиться їм пояснювати, що відбулося і хто ті люди, які залучені в процес. Це досить моторошно.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
