У президента з Конституцією одна біда — він не знає, в якій республіці ми живемо — Бондаренко

Конституційний суд України відмовився розглядати закони про особливий статус і амністії на Донбасі. На думку авторів подання, ці закони сукупно порушують 26 статей Конституції, але в колегії суддів КСУ вирішили — подання необґрунтоване

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Богдан Бондаренко

У президента з Конституцією одна біда — він не знає, в якій республіці ми живемо — Бондаренко
https://static.hromadske.radio/2020/01/hr-drivetime-20-01-28_bondarenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2020/01/hr-drivetime-20-01-28_bondarenko.mp3
У президента з Конституцією одна біда — він не знає, в якій республіці ми живемо — Бондаренко
0:00
/
0:00

Про це Громадському радіо розповіла лідерка «Самопомочі» Оксана Сироїд.

«Поки я не бачила ще кінцевої ухвали Великої палати КСУ. В ухвалі, що я бачила від Колегії, яка попередньо ухвалила рішення відмовити у розгляді цього конституційного подання, написано, що «їм бракує аргументів, що вони не побачили пояснення».  Хоча, це звучить абсурдно – конституційне подання ми оприлюднили, і кожен може побачити пояснення на 40 сторінках… Тим більше, виглядає абсурдним таке пояснення Конституційного суду в умовах, коли будь-яка людина зі здоровим глуздом та критичним мисленням може пересвідчитись, прочитавши Закон про цей так званий «особливий статус», наскільки він не відповідає Конституції, для цього не треба бути юристом. Але Конституційний суд… фактично відмовляється розглядати це конституційне подання. Думаю, що це є страх, а також не виключено що є політичний вплив на суддів КС», — стверджує Оксана Сироїд.

Прокоментувати ситуацію ми попросили експерта з конституційного права Богдана Бондаренка.

Богдан Бондаренко

«У цій історії немає правих і винних. Пані Оксана права у тому, що ми не бачили документа, на підставі якого КСУ відмовив, ми не знаємо, які мотиви в нього були, щоб це зробити. Але і перелік цих підстав достатньо великий. КСУ міг би сказати наступне: документ, який належить перевіряти — це виключно політична складова, яку КСУ аналізувати не може. КСУ аналізує право, а це виключно політика. Я не підтримую такий підхід, але Конституційний суд міг би його використати.

Швидше за все, Конституційний суд використав аргумент, пов’язаний дійсно з браком правової аргументації у конституційному поданні. Я готував конституційні подання, за якими мені приходили такі самі відмови. Причому, на мою думку, вони були належно обґрунтованими, але річ не в тому. Конституційний суд, насправді, не є судом у класичному значенні, КСУ не вирішує мій спір з кимось іншим, КСУ вирішує питання конституційності актів. Наприклад, ми погано аргументували якесь конституційне подання, або це зробила «Самопоміч», але Конституційний суд не може цим обмежуватися. У нього питання конституційності чи неконституційності закону, це не має обмежуватися тим, що якийсь юрист погано це аргументував».

Що взагалі відбувається з українською Конституцією за правління Володимира Зеленського? У серпні заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук говорив, що «Слуга народу» має намір подати 465 змін до Основного закону.

Вже є позиції, які або змінені, або є намагання їх змінити.

  • скасування депутатської недоторканності (прийнято)
  • зменшення кількості нардепів з 450 до 300 (пропозиція)
  • додаткові підстави дострокового припинення повноважень народного депутата ( КСУ не відповідає Конституції)
  • скасування адвокатської монополії (прийнято)
  • повноваження президента призначати та звільняти голів НАБУ та ДБР (КСУ визнав неконституційним)
  • наділити правом законодавчої ініціативи народ України (КСУ визнав таким, що відповідає)
  • створення нових посад уповноважених Верховної Ради (КСУ визнав таким, що не відповідає)
  • децентралізація

Зміни до Конституції, ініційовані новою владою, ми попросили прокоментувати експерта з конституційного права Богдана Бондаренка.

«Президент почав з питання розпуску парламенту, і дострокове припинення повноважень Верховної Ради було легітимізоване Конституційним судом. Але, на жаль, я не можу сказати, що ця позиція була повністю легальною з точки зору Конституції.

Потім вже новий парламент скасував депутатську недоторканність. Я виступаю проти цього, тому що це скасовує частину гарантій незалежності депутатів не перед людьми, а перед президентом.

Одразу було подано 7 законопроєктів про внесення змін до Конституції, і саме цікаве, що всі вони приблизно так чи інакше стосувалися поділу влади і розподілу повноважень між парламентом і президентом. Зокрема, це вже згадана парламентська недоторканість, зменшення кількості депутатів, інша система обрання, повноваження президента стосовно призначення директорів НАБУ, САП і незалежних регуляторів. І вони не були одним законопроєктом, вони були розбиті по 7 штук, сенс був у тому, щоб не розглядати це як комплексну річ, хоча насправді це комплексна історія.

Якщо ми розглянемо ці сім законопроєктів, ми зрозуміємо, що ті проблеми, які в нас на сьогодні лежать з балансом влади, вони не вирішують. Є певний дисбаланс: не до кінця зрозуміло, за що відповідає прем’єр, за що – президент і Верховна Рада. Це те, що треба виправляти, а ці сім законопроєктів не були направлені на цю мету. Вони були за своєю суттю направлені, з однієї сторони, на реалізацію бажань народу стосовно крові до народних депутатів, з іншої сторони, вони були направлені на посилення ролі президента. Тому вже можна говорити про те, що у президента з Конституцією. У президента з Конституцією одна біда – він не може зрозуміти, в якій ми живемо республіці – парламентсько-президентській чи президентсько-парламентській. Так само, як він не може це зрозуміти, не можуть зрозуміти цього і депутати, і українці».

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.