«Аграріям треба готуватися вже зараз»: як євроінтеграція вплине на агровиробництво та засоби захисту рослин в Україні

«Хоч Україна є потужною аграрною державою, їй потрібно не менше 10 років на перехід на норми ЄС»

Влад Бундаш: Україна рухається шляхом гармонізації законодавства із законодавством ЄС, зокрема у сфері засобів захисту рослин. Що саме має змінитися і що включає ця реформа?

Вікторія Полосенко: Дійсно, наразі Україна перебуває на етапі активної імплементації регуляцій Європейського Союзу у сфері фітосанітарних і санітарних заходів, що є ключовою умовою переговорного процесу щодо вступу України до ЄС. Відповідно до програми діяльності нашого уряду, у 2027 році заплановано завершити перемовини щодо дорожньої карти гармонізації законодавства засобів захисту рослин з перехідними періодами.

Станом на сьогодні гармонізаційний закон про засоби захисту рослин вже зареєстрований у Верховній Раді — він, власне, покликаний адаптувати наше законодавство у сфері регулювання засобів захисту рослин. У чинному українському законодавстві відсутній ряд положень, які стосуються наукових обґрунтувань щодо оцінок ризиків, механізмів схвалення діючої речовини, систем взаємного визнання рішень держав-членів Європейського Союзу, захисту даних заявників (післяавторизаційний моніторинг), ефективного державного контролю та простежуваності.

Усі ці положення є надважливими, адже без належного регулювання в цій сфері можуть виникнути ризики для здоров’я людини, тварин, довкілля. 

Що ж зміниться? Після завершення гармонізації на українському ринку мають залишитись засоби захисту рослин на основі діючих речовин, які схвалені в ЄС. Наразі ряд діючих речовин мають статус зареєстрованих в Україні, однак вони не схвалені в ЄС. 

Важливо додати, що максимально допустимий рівень (МДР) залишків діючих речовин у культурі та продуктах харчування теж повинен буде відповідати європейським нормам. Цікаво, що в багатьох випадках МДР, розроблений та затверджений в Україні, є значно жорсткішим, аніж у Європейському Союзі. Це свідчить про те, що наш МДР у порівнянні з європейським відповідає високим стандартам безпечності. Для українських препаратів, в яких МДР перевищує європейський показник, необхідно буде проведення додаткових досліджень, які вимагають подальшого коригування норми застосування препарату.

Влад Бундаш: У нас попереду величезний шлях у контексті удосконалення законодавства, зокрема того, що стосується засобів захисту рослин. Який сценарій євроінтеграції є найбільш комфортним для нас? Який з них найбільш реалістичний, на вашу думку, і несе менше шкоди державі та самим агровиробникам?

Вікторія Полосенко: Наближення локального ринку засобів захисту рослин до вимог Європейського Союзу — це неминучий процес, якщо Україна прагне бути повноправним членом ЄС. Над законопроєктом про засоби захисту рослин ведеться ретельна робота: він набирає чинності за три роки, також надається ще три роки для перехідного періоду.

Загалом, згідно з цим законопроєктом, перехідний період — шість років. Проте остаточна тривалість буде залежати від результатів переговорів з Європейською комісією. Тільки тоді ми будемо знати, скільки нам дадуть часу.

Як казав один з представників переговорної української групи, «повинні бути такі оптимальні темпи впровадження регуляцій Європейського Союзу, які б не нашкодили вітчизняному агровиробнику». 

Питання переходу до європейських регуляцій — це питання не лише державної політики, а й аграрної спільноти та науки, які, об’єднавшись, проаналізували наслідки, до яких можуть призвести швидкі радикальні заборони стратегічних для сільського господарства діючих речовин: 

10 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь України — тобто 40% — ризикують стати нерентабельними. Також це мінус 40 мільйонів тонн зерна щороку внаслідок ураження хворобами та шкідниками. Більше 4 мільярдів гривень збитків щороку. І до 20% падіння врожаю у розрізі ключових експортних культур — це кукурудза, соняшник, зернові.

Кожна країна, яка приєднувалася до Європейського Союзу, мала обґрунтований перехідний період. Хоч Україна є потужною аграрною державою, їй потрібно не менше 10 років на перехід.

«Аграрії вже цікавляться, що дозволено, а що заборонено в ЄС»

Влад Бундаш: Як ми можемо попередити потенційні ризики та збитки внаслідок поспіху?  

Олександр Кузьмінський: Я би розділив ризики на декілька типів. Перше — економічні, найбільш чуттєві, адже це про гроші. Це те, що хвилює, кожного бізнесмена, кожного аграрія. Друге — це технологічні ризики. Третє — соціальні та бюрократичні.

Якщо говорити про економічний вплив, ризик втрати врожайності може існувати на самому початку, адже перехід на нові технології потребує певного часу адаптації. Багатьох цікавитиме також можливість отримати дотації — як це буде працювати поки незрозуміло. 

• Технологічні ризики — найбільш широка категорія: це про місце використання засобів захисту рослин, обладнання, — все це буде потребувати дотримання нових технічних норм, вимог, сервісу. Це мають робити сертифіковані люди та служби. Я не впевнений, чи все це у нас наразі є. Також власні виробництва аграріїв, ферми — все треба буде адаптувати під вимоги. 
• Соціальний аспект — це перш за все про оплату праці, адже трудові ресурси — це рушій бізнесу. Важливо буде втримати ці ресурси, адже можливості міграції можуть суттєво зрости.  

Також бюрократичні процедури: додається велика кількість документації, звітності. Це все додатковий час, потреба в людських ресурсах, інвестиціях.  

Людей потрібно навчати і готувати до цього вже зараз, адже ЄС може прийти досить швидко, і люди мають розуміти, що треба готуватись завчасно.

Влад Бундаш: Що ми маємо станом на сьогодні з точки зору українського законодавства? Наскільки воно наразі відповідає європейському?  

Вікторія Полосенко: Можна сказати, що ми не на нулі і навіть не на старті. Ми в процесі — десь на середині. Однак варто підкреслити, що цього ще замало, щоб стверджувати, що український ринок повністю забезпечений альтернативними препаратами, які мають статус «схвалено» в Європейському Союзі.

Поясню чому: станом на сьогодні у ЄС не для всіх культур є пропозиції до заміни несхвалених діючих речовин в самому ж Європейському Союзі. Тому, все-таки, варто зосередитись на перехідних періодах.

Влад Бундаш: Наскільки відчутна зараз конкуренція з боку європейського агробізнесу в контексті засобів захисту рослин? Чи впливає це на дискусію щодо нашої євроінтеграції і представлення нашої продукції на європейському ринку?

Олександр Кузьмінський: Якщо порівняти європейських виробників із українськими, наші здатні вижити в жорсткіших умовах — що вони сьогодні і роблять. Українці здатні без дотацій, практично без потужної державної підтримки вести господарювання, виплачувати заробітні плати і платити податки. 

Якщо взяти європейську складову бізнесу, то він, як на мене, більш сімейного типу, консервативного напрямку — вони можуть вести господарство більше ста років, наприклад. Це сімейна традиція. При цьому часто самі люди на землі не працюють — приїжджають як керівники, все робить техніка.  

У нас зовсім не так: в Україні людина вболіває за це, живе полем, живе бізнесом, розуміє кожен гектар свого поля, знає, що йому потрібно дати. Багато українців сьогодні вже використовують якісні продукти захисту рослин, і кожен з них сьогодні готовий йти тим шляхом, куди рухається Україна. Наприклад, господарства, орієнтовані на експорт продукції, вже цікавляться, що дозволено, а що заборонено в ЄС, адже те, що заборонено, — це ризик. Вони не хочуть ризикувати бізнесом і продукцією.

«Нові рішення завжди були дорожчими з точки зору економіки»

Влад Бундаш: Якщо говорити про особистісний рівень — безпосередньо аграрія — що треба буде змінити звичайному фермеру в Україні, щоб адаптуватися до вимог ЄС? Як це вплине на його роботу?

Олександр Кузьмінський: Є багато моментів, які аграрію варто буде врахувати в майбутньому, і думати про це треба вже зараз.  

Окрім того, що він змушений буде використовувати не всі засоби, які він використовував раніше, можуть з’явитися додаткові виклики — наприклад, обмежена норма використання мінеральних добрив і засобів захисту рослин задля запобігання попаданню у водойми.

Ще важливо розуміти, що не одразу відкриється шлях до дешевих кредитів. Можливо, не одразу відкриється європейський ринок.  

Звісно, зараз багато людей вже співпрацюють з ЄС і мають можливість туди експортувати. Однак фермеру, який має 1-2-10 гектарів землі, потрібен час, щоб все адаптувати і перелаштуватися. 

Є і багато позитивних моментів: у аграрія може відкритися шлях до дешевих грошей — зовсім іншого рівня відсоткової ставки по кредитах. Це може бути інший інвестиційний клімат, більші можливості партнерств. Є безліч цікавих перспектив, і однозначно є куди рухатись.

Влад Бундаш: Чи означатиме гармонізація українського законодавства з європейським збільшення собівартості виробництва і, як наслідок, собівартості продукції?  

Олександр Кузьмінський: Так, є певний ризик, що собівартість може збільшитись. Якщо ми прибираємо з ринку ефективне рішення — наприклад, інсектицид, який використовує аграрій, щоб захистити врожай певної культури, — а на 100% альтернативного рішення на ринку немає, то існує ризик втрати певної частини врожаю. Або ж альтернативний продукт коштуватиме дорожче, що вплине на собівартість. Нові рішення завжди були дорожчими з точки зору економіки.

Також, можливо, потрібно буде перебудувати технології загалом, традиційний підхід до технології. Це також може викликати певні зміни собівартості продукції. Крім того, має бути проведений належний техогляд техніки, вона має бути сертифікована,що може означати знову додаткові витрати. Може бути таке, що стару техніку треба замінити.  

Закритих питань дуже багато, але не слід цього боятися. Ми не самі: є держава, є надійні фахівці, переговорна група, які зацікавлені в тому, щоб це все було якісно, швидко і вдало.

Влад Бундаш: Ви сказали про те, що коли відбудеться гармонізація з законодавством ЄС, з ринку зникнуть певні засоби захисту рослин. Наскільки масштабним буде це явище і чи працюємо ми зараз над альтернативами?

Олександр Кузьмінський: Зникнення певних видів захисту рослин — це незворотній процес. Однак  багато чого вже напрацьовано, альтернативні рішення існують, компанії над цим працюють. Якщо ринок і уряд розуміють, що немає на сьогодні рішення, то в ЄС є певні механізми, які дозволяють із цим розібратися.

Вікторія Полосенко: В Європейському Союзі існують дозволи на екстрене ввезення. Єдине моє побоювання, як швидко Україна матиме можливість отримувати такі дозволи, бо їх будуть надавати тільки тоді, коли ми будемо вже повноправними членами ЄС. Ми оптимістично налаштовані, віримо, що це станеться швидко і нам нададуть таку можливість.  

Влад Бундаш: На вашу думку, чи цю реформу слід розглядати лише як вимогу Євросоюзу чи все ж таки переважає позитивний вплив на розвиток українського агросектора?

Вікторія Полосенко: Зміни — це завжди на краще. Завжди можна знайти переваги, які можуть нас підсилити і підштовхнути українське агровиробництво до руху вперед. У нашому випадку важливо отримати достатньо часу, щоб зробити ці реформи та адаптувати нові системи захисту.

У чому я бачу підсилення з регуляторного боку: це захист даних, післяреєстраційний моніторинг, ефективний державний контроль і простежуваність. Це зокрема спрямовано на боротьбу з підробками.

Хочу наголосити, що без належного регулювання, яке підсилиться у зв’язку з реформами, можуть виникнути ризики для здоров’я завжди людей, тварин, довкілля. Саме тому я бачу тільки позитив в цьому.

Влад Бундаш: Як ця реформа вплине на кінцевого споживача чи споживачку, яка зокрема буде купувати засоби для захисту рослин?

Олександр Кузьмінський: Однозначно не буде якоїсь частини заборонених діючих речовин, тому це плюс з точки зору токсикології. 

Однак чи це буде помітно звичайному споживачу, я не впевнений. Коли людина приходить в магазин і купує картоплю, вона не питає: «А які залишки того чи іншого продукту в картоплі?». Людину цікавить смачний і гарний продукт за хорошою ціною. 

Влад Бундаш: Які топ-3 зміни ви очікуєте після гармонізації українського законодавства з європейським?

Олександр Кузьмінський: Я б розпочав з топ-1 — це про підвищення результатів для аграрія, для виробника, який забезпечує нас хлібом, який ми їмо.

• Друге — це споживачі. Я щиро хотів би, щоб коли вони купують продукцію у супермаркетах, у магазинах, на ринках, вони також відчули цю перевагу. Можливо, відчули, що продукція стала смачнішою.
• Третє — це екологія. Хотілося би, щоб це суттєво вплинуло на чистоту води, збереження популяцій птахів та запильних комах, на довкілля у цілому.

Вікторія Полосенко: Я підтримую Олександра. Успіх нашої реформи інтеграції — це баланс екологічних стандартів майбутнього і економічної спроможності теперішнього. Завдяки цій формулі Україна матиме чудове майбутнє та відновить своє місце лідера на ринку в агросекторі.

Партнер випуску: компанія «Байєр» — міжнародна компанія, що працює у сферах сільського господарства та охорони здоров’я.