Сумщина, Сумська область/Фото ілюстративне
Роман Авраменко: Основна картина того, що відбувалося під час окупації трьох північних регіонів, і правоохоронним органам, і правозахисним організаціям, організаціям, які надають гуманітарну допомогу, відома. Нещодавно наші колеги під час місії на Сумщину, куди поїхали додатково збирати дані щодо одного з інцидентів виявили додаткові обставини про викрадених та потерпілих від нелюдського поводження. Про цих людей не було відомо раніше ні нам, ні нашим колегам-правозахисникам, ні правоохоронним органам.
Загалом, усі злочини доволі детально задокументовані. Зараз триває розслідування, яке потребує додаткових слідчих дій, у тому числі та додаткового контактування зі свідками або ідентифікації додаткових свідків, щоб можна було встановити самих підозрюваних, їх особистості, ступені їх вини.
Тому прошу розуміння і терпіння у людей, які проживають на деокупованих територіях. Якщо вам здаватиметься, що ви вже все розповіли і знову мусите це все розповідати, насправді, ваша участь критично важлива на цьому етапі. Тому що, крім того, щоб дізнатися, що відбулося, треба ще встановити, хто це зробив.
Інколи стає перешкодою повному виявленню всіх обставин і фактів величезна кількість злочинів, яка відкрилася в один день після деокупації трьох регіонів. Попри те, що в України доволі великий штат слідчих і оперативних співробітників, вони просто фізично не мали змогу опитати всіх і виявити всі інциденти. Звісно, тут правозахисники стають їм на допомогу, відправляючи свої польові групи для виявлення цих фактів, координуючись з ними.
Проте все ще трапляються такі випадки. Тим більше, якщо говорити про підхід, який є у наших правоохоронців, то зазвичай кожен з них діє вузько в рамках свого кримінального провадження, за яке він відповідає. Дуже ґрунтовно, але вузько розпитує про саме той інцидент, який перебуває в провадженні цього спеціаліста, залишаючи поза увагою якийсь ширший спектр.
Читайте також: «Для них ти зрадник. Хоча ми на своїй землі, а вони — окупанти» — сестра цивільного полоненого Євгена Пришляка
Роман Авраменко: Їхня поведінка була зумовлена логістикою і тими викликами, які ставили перед ними зустрічні дії українських військ. Я сам був на початку квітня на півдні Чернігівської області. Це саме той випадок, коли росіяни просто намагалися використовувати дороги для того, щоб доставити якомога швидше якомога більшу кількість військ для захоплення Києва. І не звертали уваги на населені пункти, які знаходились обабіч цієї дороги.
Тобто вони собі вибезпечували прямий шлях, розставляли блокпости і залякували місцеве населення, стріляючи по будинках і вікнах. Щойно будь-хто з місцевих підходив до вікна, забороняли виходити на вулицю, вбивали людей, які з’являлися на вулиці попри цю заборону. І вся їх логіка була підпорядкована убезпеченню шляхів просування.
Коли українські війська давали відсіч, підривали мости чи якимось чином чинили вогневий вплив на колони, то вони змінювали маршрути, і населені пункти підпадали під вплив.
Бувало, що росіяни спалювали запалювальними боєприпасами вулиці для того, щоб їм було зручніше проїжджати залишками цього села. І, умовно кажучи, менший шанс був того, що на них влаштують засідку. А там, де вже вони зупинились, де українські війська їх зупинили та чинили спротив, де вони не могли просунутися і починали нести відчутні болючі втрати, їхня поведінка часто змінювалася, і вони виміщували свою злобу на цивільному населенні, у тому числі вчиняли сексуалізовані злочини для того, щоб додатково пригнітити й показати свою зверхність над людьми, які опинилися в їхніх заручниках. Чим ближче до лінії фронту, тим частіші випадки нелюдського поводження та насильства щодо цивільного населення.
Зазвичай, під час того, як росіяни збиралися і залишали територію, вони забирали з собою частину тих людей, які перебували під їхнім контролем в погребах, підвалах та інших установах. За яким принципом вони робили селекцію, поки що невідомо.
Людей вивозили на територію Російської Федерації, і часто вони з’являлися в місцях пенітенціарної системи. Проти них були висунуті якісь абсурдні звинувачення, і вони потрапляли вже в легальне поле РФ. Інші, можливо, залишаються в статусі осіб, щодо яких було застосовано насильницьке зникнення, які просто перебувають десь в тих самих СІЗО чи на російських зонах.
Роман Авраменко: Статистики немає. Якщо говорити, що з кожного населеного пункту, який контролювали росіяни, вони забирали до десяти людей, то щонайменше, мабуть, сотню цивільних окупанти забрали з собою з тих чи інших причин, залишаючи Україну.
Роман Авраменко: Абсолютно точно, що якийсь наказ був. Я сам опитував молодого хлопця, який пережив цей полон. Він сказав, що перед тим, як росіяни почали збиратися і виїжджати, прийшов командир, який сказав, що йому був наказ половину розстріляти, половину випустити, а забрати з собою одного-двох людей. Він був серед тих, кого випустили. Інших він засвідчив, що дійсно вивели з підвалу і розстріляли чотирьох людей. Решту забрали з собою.
Читайте також: Як держава планує звільняти цивільних заручників
Роман Авраменко: Ми доволі оперативно відновили нашу діяльність документування, оскільки займалися цим з 2014 року. Упродовж березня робили це виключно дистанційно. Польову компоненту ми приєднали вже 2 квітня. Наші колеги були в Гостомелі Київської області. Наступного дня поїхали в Макарівський район Київщини. Ще через два дні – на південь Чернігівщини. З того часу було доволі багато польових місій.
Якщо порахувати всі дні, то в кожному з регіонів наші документатори провели близько місяця, відвідуючи багато населених пунктів.
По Київщині ми бачили скільки зусиль українська прокуратура та слідчі виділили на документування безпосередньо навколо Києва. Тому ми свої зусилля спрямовували на більш віддалені місця: Мотижин, Бородянка, Макарів. Туди, куди не була прикута вся увага світової спільноти.
Зазвичай команда приїжджає, заходить у локальний магазин, починає розпитувати продавчиню, знаходить першого свідка чи потерпілого, і від нього розкручується клубок усіх подій, які відбувалися. На цей час вже були наші результати моніторингу, оскільки вже з 24 лютого всі регіони України були розподілені між нашими колегами, які моніторили будь-які джерела інформації про події’. Тому було набагато простіше відтворювати потім послідовність подій від найперших хвилин окупації до тієї миті, коли люди вийшли на вулицю і зрозуміли, що їхні території були звільнені.
Роман Авраменко: Універсальна юрисдикція — це поняття, яке описує здатність слідчих органів інших країн розслідувати міжнародні злочини, які не мають жодного відношення до країни, про яку йде мова.
Наприклад, Нідерланди. Нідерланди можуть відкрити провадження проти не громадянина Нідерландів, який вчинив злочин проти не громадянина Нідерландів, не на голландській землі.
Проте міжнародні злочини на те і називаються міжнародними, що вони настільки серйозні, не мають терміну давності, і настільки долають поріг юрисдикцій, можуть переливатися за межі країни, у якій вони вчиняються, і розслідуватися в інших країнах. Винні в цих злочинах можуть в цих країнах бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Універсальна юрисдикція доволі швидко еволюціонує. Вона існувала багато років. Часто вона записана прямо в кримінальні кодекси. Наприклад, Аргентина має так звану ідеальну універсальну юрисдикцію. Вона може переслідувати будь-яких воєнних злочинців за будь-де скоєні злочини проти будь-кого. Зараз це розвивається. США минулого березня оголосили, що прийняли відповідні зміни в Кримінальний кодекс, уможлививши кримінальне переслідування воєнних злочинців, і вже винесли чотири підозри російським військовослужбовцям. Правда, там це все ж було, тому що їх підозрюють за злочини, вчинені проти громадянина США.
Інші країни так само активно це просувають. Зокрема, у багатьох європейських країнах відкриті так звані структурні розслідування. Це таке бланкетне кримінальне розслідування всього, що відбувається. За поданням окремих груп, таких як наша в тому числі, вони можуть уже фокусуватися на окремих епізодах, інцидентах й ідентифікувати підозрюваних.
Зокрема, це важливо, якщо сам підозрюваний був помічений в якійсь із країн, де його можуть арештувати. На такі речі особливо потрібно звертати увагу, якщо ви слідчий чи правозахисник.
Читайте також: Чому банки змушують родичів полонених сплачувати за них кредити та що з цим робити?
Окупація північних регіонів тривала з 24 лютого 2022 року до початку квітня 2022 року. Російські війська втогрлися з кількох напрямків у Київську, Чернігівську і Сумську області. Значна частина північних регіонів опинилася в окупації.
На початку повномасштабного російського вторгнення російські війська намагалися захопити Київ. У деяких населених пунктах вони не затримувалися, рухаючись на столицю, але водночас в інших влаштовували катівні та місця масового утримання людей. Багатьох викрадених людей досі розшукують. Так, наприклад, станом на минулий рік на Київщині вважалися зниклими безвісти 317 людей.
2 квітня ЗСУ повністю звільнили Київську область, 6 квітня — Чернігівську, а 8-го — Сумську.
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел.(+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту