facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Для окупантів є велика різниця між полоненими з Донбасу і українцями з інших регіонів — батько військовополоненого

Олександр розумів, що ніхто просто так не відпустить оборонців «Азовсталі», серед яких був його син Сергій — прикордонник Донецького прикордонного загону ДПСУ. Сергій вже майже рік перебуває у полоні РФ, і єдина надія батька і дружини Сергія — довгоочікуваний обмін

Для окупантів є велика різниця між полоненими з Донбасу і українцями з інших регіонів — батько військовополоненого
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 5 хвилин

У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» — історія захисника Маріуполя Сергія, який спочатку вважався зниклим за особливих обставин, а наразі має статус військовополоненого. І десь у колонії на території, підконтрольній окупантам, він очікує на звільнення.


Довідка: Прикордонники на обороні Маріуполя. Окрім морських піхотинців 36 обрмп, воїнів Нацгвардії, полку «Азов» і територіальної оборони ЗСУ, Маріуполь від перших днів російського вторгнення обороняли бійці Донецького прикордонного загону ДПСУ, який після початку російської агресії 2014 року базувався у Маріуполі. Коли бої за місто перемістилися на комбінат «Азовсталь», прикордонники опинилися там. Командир Донецького прикордонного загону Валерій Падитель кілька разів записував і надсилав відео, у яких умовах перебували в бункерах комбінату його люди. Разом з іншими оборонцями «Азовсталі» в середині травня минулого року прикордонники опинилися у полоні росіян. З того часу їх точково звільняють під час обмінів, але всіх ще не повернули.


Які були відомості від сина під час оборони «Азовсталі»?

Олександр: 2 березня вже не було ніякого зв’язку із Маріуполем. Вже не можна було дізнатися, що відбувається. Я намагався звертатися до адміністрації Державної прикордонної служби, але на мене ніхто не звертав уваги. 27 квітня я був у Києві, де також пробував поговорити з кимось із прикордонної служби, але спроби виявилися марними. Я вже не витримав і викликав наряд поліції, і тільки після такого ажіотажу до мене вийшов офіцер прикордонної служби. Я йому пояснив ситуацію, що шукаю сина, він записав дані. Після того ми почали спілкуватися у текстовому режимі. Мені пояснили, що прикордонники перебувають на виконанні завдання і у них телефонів немає, але зв’язок із командуванням є. Через деякий час мені повідомили, що син був поранений, але поранення не важке і йому надали необхідну медичну допомогу. Писали, що все добре, що виконується бойове завдання. Заспокоювали. Син вийшов зі мною на зв’язок лише один раз, секунд на 30, сказав, що у нього все добре. Це було 27 квітня. Більше зв’язку із ним не було.

«Я не зміг вивезти невістку і онуків з Маріуполя…

Олександр: У всьому світі родичів військових в таких ситуаціях кудись евакуюють. Тут такого не було. Син має дружину і двох малолітніх дітей. Всі ми розуміємо, в яких умовах перебували цивільні у Маріуполі. Я намагався знайти шляхи їх евакуації, але у неї в паспорті була прописка маріупольської військової частини, тому показувати його на блокпостах було небезпечно. Я намагався тут просити у Міграційній службі виготовити їй пластиковий паспорт і довідку колишньої прописки у Новоазовську, щоб поїхати за нею і вивезти її, але мені відмовили, хоча я пояснював всю складність ситуації.

Через деякий час, в кінці березня, орки зловили їх і депортували з Маріуполя. Вивозили їх через Новоазовський прикордонний загін, який вони перетворили на базу фільтрації, але, на щастя, невістці стало зле, їй викликали швидку і забрали її з дітьми у лікарню. Так вони лишилися у Нововоазовську. Це окупована територія, але хоча б не за межами України.


Читайте також: Що робити, якщо ваша рідна людина потрапила у полон


«Евакуація» з «Азовсталі»

Олександр: Я отримав повідомлення від Державної прикордонної служби, що мій син зник за «особливих обставин». Розшифровуючи це пояснення, мені написали, що він пішов у наряд і назад не повернувся. Я запитав – а хто ж мав його міняти, на що мені відповіли, що міняти вже було нікому, тому що всі почали виходити з «Азовсталі», виконуючи наказ військово-політичного керівництва країни. Я зрозумів, що це звільнення через полон, але не сподівався, що їх хтось буде відпускати. Бо розумів, що росіяни — це нелюди. Я з 2014-го року добре знаю, хто вони такі.

Коли я отримав повідомлення, що мій син «зниклий за особливих обставин», то звернувся до Національного інформаційного бюро, до мене приїхали  слідчі із районного відділку та відкрили кримінальне провадження.

Підтвердження полону

Олександр: Через якийсь час Сергій знайшовся в Оленівці. Коли Міжнародний Червоний Хрест проводив там анкетування, вони зареєстрували мого сина. Згодом мені зателефонували з головного Офісу МКЧХ в Женеві і повідомили, що він у полоні. Таким чином з’явилося підтвердження, що він є військовополоненим.

1 серпня у мене з’явилася інформація, що мого сина вивезли з Оленівки у невідомому напрямку. Згодом ми дізналися, де він — наразі Сергій у полоні на окупованій території.


Читайте також: Полонені і їхні рідні мають право на фінансову допомогу: як ним скористатися?


Чи є Сергій у списках на обмін?

Олександр: Координаційний штаб володіє інформацією про мого сина, але всю інформацію про полонених вони черпають від родичів. Щодо списків на обмін вони нічого не знають, мені там відповіли, що вони списки не складають.

Пару місяців тому я звертався до Головного управління розвідки на електронну адресу, але жодної відповіді так і не надійшло.

«Ми для них зрадники..»

Олександр: Майже нікого з оточення мого сина не відпустили. Я знаю тільки одного хлопця, що був знайомий з Сергієм, якого обміняли у грудні. Але масово не звільняють. Я впевнений, що для окупантів є велика різниця між полоненими з Донбасу і інших регіонів України. Для них люди з Донбасу, які підтримують Україну або воюють за неї — це зрадники. Навіть для людей, які залишилися на окупованих територіях, ми зрадники. Мені так неодноразово казали. А військові для окупантів — тим більше зрадники. Вони не розуміють, як люди, що народилися на Донбасі, можуть не підтримувати їх «квазіреспубліки». Наскільки я бачу, в основному відпускають людей, які з інших регіонів України, а не зі сходу.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського  Союзу


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Площа Українських Героїв: чим вона особлива та як її вдосконалити

Площа Українських Героїв: чим вона особлива та як її вдосконалити

Чим обмеження на карткові перекази загрожує малому та середньому волонтерству

Чим обмеження на карткові перекази загрожує малому та середньому волонтерству

Окупанти підтвердили його невинність, але використовували як раба — історії зниклих балаклійців

Окупанти підтвердили його невинність, але використовували як раба — історії зниклих балаклійців

«Це стимулюватиме розвиток чорного ринку» — економіст про обмеження карткових переказів від НБУ

«Це стимулюватиме розвиток чорного ринку» — економіст про обмеження карткових переказів від НБУ