«Коли звільнять Рубіжне, всіх скує жах» — журналіст

Воєнні злочини Кремля, які росіяни чинили на окупованих територіях — що побачили військові і цивільні після того, як ЗСУ почали звільняти Луганщину?

Ведучі

Анастасія Багаліка,

Ігор Котелянець

«Коли звільнять Рубіжне, всіх скує жах» — журналіст
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/10/hr-znr-2022-10-11_artyh.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/10/hr-znr-2022-10-11_artyh.mp3
«Коли звільнять Рубіжне, всіх скує жах» — журналіст
0:00
/
0:00

Про це у програмі «Звільніть наших рідних» поговорили із головним редактором інтернет-видання «Трибун» Олексієм Артюхом.

Олексій Артюх — журналіст, з 2016 року редактор інтернет-видання «Трибун». Видання спеціалізується на суспільно-політичних новинах з Луганщини і Донеччини. Олексій житель Рубіжного, вимушено виїхав з міста через російську окупацію. Веде свій Телеграм, де розповідає про життя на окупованих територіях.

Список звільнених населених пунктів Луганщини:

  • селище міського типу Білогорівка Лисичанської міської громади Сєвєродонецького району (ще у вересні);
  • село Новолюбівка Красноріченської селищної громади Сватівського району;
  • село Невське Красноріченської селищної громади Сватівського району;
  • село Греківка Красноріченської селищної громади Сватівського району;
  • село Новоєгорівка Коломийчиської сільської громади Сватівського району;
  • село Надія Коломийчиської сільської громади Сватівського району;
  • село Андріївка Коломийчиської сільської громади Сватівського району;
  • село Стельмахівка Коломийчиської сільської громади Сватівського району.

 «Коли звільнять Рубіжне, у всіх буде жах»

Олексій Артюх: Нещодавно ЗСУ звільнили Ізюм, і ми там побачили страшну картину. Так от в Рубіжному, за інформацією, яку оприлюднювали окупанти, в так званій братській могилі було поховано десь 450 людей, які нібито загинули через обстріли. Я не можу сказати, скільки людей було вбито під час розправ «кадирівцями», членами «ЛНР» і так далі, але це велика цифра.  Людей просто ховали в мішках і кидали в траншеї. А потім вже проводилися перепоховання. Тобто скільки жертв серед місцевого населення загинуло саме через репресії, підрахувати важко. Я думаю, що коли Рубіжне буде звільнене, у всіх буде жах.

  • В Рубіжному, за інформацією, яку оприлюднювали окупанти, в так званій братській могилі було поховано десь 450 людей, які нібито загинули через обстріли

Викрадення людей на Луганщині

Олексій Артюх: Викрадення людей на Луганщині почалося ще в березні, коли окупанти почали заходити до міст, і це продовжується досі. З самого початку вони почали шукати військовослужбовців ЗСУ, далі вже були активісти, волонтери, журналісти. Вони ходили із заздалегідь підготованими списками, вламувалися в житло, все перевертали, допитували родичів. У цьому їм активно сприяли місцеві колаборанти — чиновники, що зрадили, правоохоронці, що порушили присягу, і просто любителі «руського міра», які поклали око на майно більш заможних сусідів.

До речі, на підвал можна було потрапити не лише за проукраїнські погляди, здавали просто колег, знайомих, родичів, якщо є якісь недоброзичливі стосунки. Також під тиском перебували представники бізнесу, бюджетної сфери. Деяких заставили співпрацювати під загрозою розправи.

  • Люди бачили, як когось виводили, а потім – постріли

В Рубіжному активно проводили зачистки «кадирівці». Творили вони справжнє свавілля. Люди не рідко ставали свідками, як їх знайомих виводили з мішками на голові. Когось вони розстрілювали у лісосмузі. Люди бачили, як когось виводили, а потім – постріли. Або вели на штаб і там допитували  – били прикладами по голові, ставили навколішки. Одного чоловіка взагалі довго тримали, бо вважали, що дитячий малюнок, який у нього знайшли дома — це карта місцевості і там координати. Хоча на малюнку було просто річка, сонечко, як малюють діти.

  • Одного чоловіка взагалі довго тримали, бо вважали, що дитячий малюнок, який у нього знайшли дома — це карта місцевості і там координати

Одного хлопця декілька годин трясли, бо у нього було татуювання з емблемою футбольного клубу. Вони думали, що це якийсь батальйон. Когось відпускали, хтось – зникав.

Скільки жителів Луганщини нараз перебувають у полоні окупантів, мені важко відповісти. А там не тільки військовослужбовці, це і волонтери, і активісти. У окупантів є телеграм-канали, в яких вони публікують фотографії полонених з табличками.  Так нам вдалося дізнатися про долю деяких людей.


Читайте також: Вчителі, які не погоджувались на співпрацю з окупантами на Харківщині, опинялися у «місцевих в’язницях»


Яка ситуація на окупованій Луганщині зараз?

Олексій Артюх: Останніми тижнями почастішали репресії. Пов’язане це з тим, що українська армія наступає, і у них параноя. Вони всюди шукають навідників, хапають людей без розбору, посилили перевірки, перевіряють телефони, ходять по хатах. За даними наших джерел з місцевих, люди зникають на Старобільщині, Біловодщині, у трикутнику ЛисичанськСєвєродонецьк — Рубіжне, у Сватовому, у Кремінній.

Як повідомила нещодавно місцева жителька у Троїцькому районі, який розташований на півночі області, там зникло близько 100 людей.

Катівні на окупованих територіях

Олексій Артюх: Я думаю, що таких місць несвободи у них дуже багато, але мені здається, що більшість з них перебувають на територіях, які були окуповані ще у 2014-му році.

Варто зазначити, що цивільних вони обмінюють з меншою охотою, ніж військових. Бо у них є певна злість на жителів Луганщини, які з 2014-го року активно допомагали українській армії, брали якусь участь у суспільно-політичному житті. Вони цих людей вважають зрадниками «республіками».

  • Цивільних вони обмінюють з меншою охотою, ніж військових

Сєвєродонецьк – Лисичанськ — Кремінна — Попасна

Олексій Артюх: У Лисичанську і Сєвєродонецьку повторилася історія Рубіжного. Сєвєродонецьк, як і Рубіжне, дуже зруйнований. Коли окупанти заходили в міста, вони починали проводити зачистки і масове мародерство. Мародерили не тільки окупанти, а й багато місцевих. Всі квартири, всі гаражі були вскриті. Викрадали все — побутову техніку, меблі, особисті речі, крали навіть труси і шкарпетки. Ювелірні вироби вивозили і продавали в магазинах на тих територіях, які були окуповані у 2014-му році. Це міста Кадіївка, Алчевськ, Луганськ і так далі. У квартири заселялися російські військові, «кадирівці» і орки з «ЛНР». В Кремінній аналогічно.

Попасна зруйнована вщент, від неї не залишилося нічого, бо її просто знищували. Там активно працювали «вагнерівці». Був такий випадок, коли вони затримали місцеву жительку, почали дивитися в її телефон і знайшли там якусь картинку. За це «вагнерівець» її просто вбив.

  • Попасна зруйнована вщент, від неї не залишилося нічого

Потім з Попасної людей просто вивезли, переважно в Кадіївку. З Рубіжного теж вивозили людей, деякі виїжджали самі, бо готові були їхати вже хоча б кудись, бо тижнями сидіти під обстрілами і чекати, куди прилетить, вже не було сил.


Читайте також: ЗСУ «закріпили успіх» зі звільнення пʼяти населених пунктів на Херсонщині — ОК «Південь»


Куди тікають колаборанти і як їх зустрічають?

Олексій Артюх: На тих територіях, куди наближаються ЗСУ, активно тікають колаборанти і представники окупаційних адміністрацій. Місцеві з Рубіжного і Кремінної кажуть, що так звані «адміністрації» залишили ці міста. Також є певна паніка серед прихильників «руського міра», бо вони не очікували, що ЗСУ будуть так швидко просуватися на сході. І цей лозунг з яким заходила Росія, що вона тут «назавжди», не справдився. Багато колаборантів повірили, що Росія міцна, тому для них те, що відбувається, стало великим неочікуванням, тож вони тікають у всіх напрямках.

Зокрема, багато колаборантів виїжджають в Луганськ. До Росії виїжджали на початку бойових дій, адже коли на Луганщину прийшов «руський мир», вони вирішили, що з ним їм не дуже комфортно, тому поїхали до Росії. Наприклад, багато виїхало із Рубіжного і Сєвєродонецька, і тепер вони розповідають, як гарно стало в цих містах, сидячі десь у Москві.

Хоча з боку росіян дуже багато ненависті до жителів Донбасу, особливо тих, які були мобілізовані примусово і не хочуть воювати за «руський мір». Росіяни їх дуже принижують. Зокрема, говорять, чому ми повинні воювати за вас і за ваш Донбас.

  • З боку росіян дуже багато ненависті до жителів Донбасу, особливо тих, які були мобілізовані примусово і не хочуть воювати за «руський мір»

Але я б хотів все ж таки зазначити, що більшість людей з Луганщини проти «руського міру». Багато хто змінив свою думку саме після того, коли почалася нова фаза війни. І якщо ви зайдете в будь-яку місцеву спільноту Рубіжного, Сєвєродонецька і почитаєте там коментарі, то побачите, що жителі, які залишилися без бізнесу, без свого житла, без рідних місць, ненавидять окупантів і зрадників. І я  — один з тих людей, який вимушений був покинути рідне місто і починати життя з нуля.

  • Більшість людей з Луганщини проти «руського міру». Багато хто змінив свою думку саме після того, коли почалася нова фаза війни

Як на окупованих територіях уникають мобілізації?

Олексій Артюх: Багато людей просто не виходять зі своїх квартир, вони сидять вдома по півроку вже. Їжу їм приносять родичі. На Луганщині майже не залишилося чоловічого населення. Бо на початку вторгнення хапали навіть комунальників, і у місцевих спільнотах можна було побачити, що в Алчевську сміття не вивозиться тижнями, бо немає кому їх вивозити. Деякі підприємства перестали працювати. Є невеличкі населені пункти, де чоловіків взагалі майже не залишилося.

  • Є невеличкі населені пункти, де чоловіків взагалі майже не залишилося

Протести серед родичів мобілізованих

Олексій Артюх: Ці протести дійсно були, але ж ми знаємо, як працюють росіяни, як працює «МДБ ЛНР». Вони з людьми не церемоняться, у них немає такого поняття як закон взагалі. Ми бачили на початку березня, у квітні, у травні дуже багато некрологів примусово мобілізованих у соціальних мережах, зокрема, ВКонтакте. Зараз їх немає. А якщо якісь є, то це люди, які загинули ще навесні. Тобто окупанти працюють з родичами.

Окрім того, що вони працюють з родичами, вони ще працюють з ритуальними конторами для того, щоб уникнути масових поховань. Тобто людей ховають в випадковому порядку, а не разом, щоб коли ти заходив на кладовище, ти не побачив, що є якесь масове поховання. На цьому ці ритуальні служби заробляють кошти.

  • Людей ховають в випадковому порядку, а не разом, щоб коли ти заходив на кладовище, ти не побачив, що є якесь масове поховання

Рівень втрат серед мобілізованих з окупованих територій

Олексій Артюх: Ми отримали інформацію від свого джерела стосовно того, скільки загиблих мобілізованих пройшло через один лише морг в ОРДЛО. Так от за декілька місяців там було до 300 людей. Це не рахуючи цивільних. Скільки таких моргів, невідомо, їх можуть бути десятки. Окрім того, ми ж розуміємо, що деяких мобілізованих просто закопали в полях Донбасу. Тобто, на мою думку, десятки тисяч людей серед мобілізованих загинуло. А скільки ще потрапило в полон!

Я спілкувався з людино, у під’їзді у якої «лнрівці» облаштували штаб. Ця людина бачила дуже багато «мобіків», спілкувалася з ними і потім розповідала, що вона чула. Там було дуже багато молоді — людей, які навчалися у професійних технікумах. Вони казали, що їх навіть ні в яких списках немає. Воювали вони часто в старих речах, з гвинтівкою Мосіна, в радянських шоломах, у фуфайках, у багатьох не було бронежилетів. Їх просто кидали на укріплені позиції ЗСУ і ці люди гинули пачками.

  • Воювали вони часто в старих речах, з гвинтівкою Мосіна, в радянських казках, у фуфайках, у багатьох не було бронежилетів

Настрої людей на окупованих територіях Луганщини

Олексій Артюх: У мене є контакти з людьми і в ОРЛО, і на новоокупованих територіях. Є люди, які чекають ЗСУ, є люди, які сховали державні прапори і готуються зустрічати наших військових. Часто люди питають, коли ж вже наші звільнять їх? Дуже багато людей до останнього відмовлялися оформлювати виплати від окупантів. Деякі люди похилого віку казали, що ми не будемо оформлювати їх пенсії, нехай ними подавляться. «Ми – українці і чекаємо свою армію». Такі випадки мене вражають. Бо є стереотип, що пенсіонери Донбасу поголовно проросійські, але є у нас такі люди, які викликають захоплення і ними варто пишатися.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

 

Випуск програми виходить за підтримки Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій