У черговому випуску програми «Звільніть наших рідних» про депортацію українців у Росію говорили з директоркою з адвокації Центру прав людини ZMINA Альоною Луньовою.
Zmina — правозахисна організація, яка працює у сфері захисту свободи слова, свободи пересування, протидії дискримінації, попередження тортур і жорстокого поводження, включаючи окуповані території, а також захисту прав осіб, які потерпіли в результаті російської агресії. Організація проводить інформаційні кампанії, освітні програми, займається моніторингом та документуванням випадків порушень прав людини, готує дослідження та аналітику і добивається змін завдяки національній та міжнародній адвокації.
Альона Луньова: Ми рахуємо мільйони людей, які були депортовані або примусово переміщені на тимчасово окуповану територію. Ми не знаємо точних цифр, оскільки не контролюємо ділянку кордону, через яку це примусове переміщення відбувається, відтак мусимо керуватися даними РФ.
Станом на листопад йшлося про 4,7 мільйона українців, які опинилися на території РФ після початку широкомасштабної збройної агресії. Незрозуміло, скільки з цих людей залишилося на території РФ, а скільки виїхало в треті країни, тому ми маємо розуміння масштабу, але уявлення про точну кількість людей, які постраждали від депортації, ми не знаємо.
Альона Луньова: Депортація — такий воєнний злочин, де його жертви не завжди розуміють, що вони стали жертвами цієї депортації, адже Російська Федерація представляла це як евакуацію і порятунок цивільного населення з території, де ймовірно будуть вестися чи ведуться бойові дії. Однак людям не пропонували часто іншого шляху, окрім як через територію РФ чи на територію РФ, і навіть інколи просто перенаправляли автобуси, які збиралися на евакуацію на підконтрольну уряду України територію, на окуповані території.
Відтак, люди часто не знають, що навіть якщо вони самі прийняли рішення поїхати на окуповану територію — це не є їхній добровільний крок, вони змушені були це зробити під обстрілами, під загрозою смерті.
Альона Луньова: Мені здається, тут цілий комплекс причин. Це і пропагандистка мета — намагання показати, що українці тікають від так званого київського режиму, і тут вони суперничають з Європою, тому що зараз, якщо вірити даним РФ, ледь не більшість тих, хто виїхав із території України, виїхали саме до них — 4,7 мільйона.
Альона Луньова: Зараз ми знаємо, що росіяни заходили на наші території зі списками людей, які мали у бекграунді службу АТО, або службу у поліції чи інших правоохоронних органах. Тому вони запроваджували фільтраційні заходи, такі як перевірки на блокпостах: ми бачили ці кадри, що чоловіків примушували роздягатися, показувати татуювання, телефон — для того, щоб виявити нелояльне населення, яке могло чинити спротив.
Коли вони масово вивозили людей, вони їх перевіряли, дактилоскопіювали, запроваджували цілі налагоджені процедури з перевірки, під час яких про людей збирали купу інформацію, зокрема, біологічні дані.
А ще були «фільтраційні табори» — для тих, хто таку фільтрацію не пройшов, хто з тих чи інших причин викликав підозру, хто мав у бекграунді службу в армії чи у правоохоронних органах. Таких людей ув’язнювали, тримали чи продовжують тримати, інколи навіть без пред’явлення звинувачення у чомусь.
Зараз правозахисні коаліції говорять про якнайменше 21 такий фільтраційний табір. Скільки через них пройшло людей, невідомо, скільки ще пройде — також.
Альона Луньова: Ніхто наразі не скаже точної цифри дітей, яких депортували у РФ. Ми говоримо про 700 тисяч дітей, які виїжджали у супроводі, тобто з батьками. Що стосується дітей, які виїжджали без батьків, то ця цифра коливається в районі 14 тисяч.
На жаль, ми не знаємо, скільки дитячих закладів опинилося на території РФ, оскільки з частиною з них, які опинилися на тимчасово окупованій території, втрачений зв’язок, а частина інтернатних закладів були вивезені ще до 24 лютого з окупованих території Донецької та Луганської областей.
З тих дій, які ми бачимо, росіяни масштабно реалізують політику стосовно відібрання російських дітей. Львова-Бєлова особисто всиновила дитину з Маріуполя, і це така тенденція, яку вони хочуть започаткувати по Росії — аби російські родини всиновлювали українських дітей. І вони відверто кажуть, навіщо їм це потрібно — щоб робити з них «нормальних руських». Вони зараз максимально спрощують процедуру всиновлення і роздають наших дітей у сім’ї для проживання по різних регіонах РФ. І нам буде дуже складно їх потім відшукувати.
Альона Луньова: Україна наразі не має консульських представництв на території РФ і це означає, що українська держава не може захистити своїх громадян у цій країні під час війни.
Але, якщо йдеться про дорослих, які мають будь-які документи українського зразка, навіть прострочені, то вони можуть виїхати на території інших країн, покинувши територію Росії. І ми знаємо, що росіяни насправді не сильно тримали українських громадян весь час, допоки не оголосили мобілізацію. Бо з її оголошенням виникло питання, чи будуть росіяни призивати чоловіків призовного віку, які зареєстровані на території Херсонської та Запорізької областей, тому що вони вже їх потенційно вважають власними громадянами. І ми бачили, що на окремих ділянках кордону з Естонією вони не випускали українських громадян після оголошення мобілізації.
Але росіяни були готові випускати по будь-яких документах. Проблема була з тими, хто не має документі зовсім. І тут українська сторона в листопаді запровадила експериментальний проєкт оформлення посвідчення громадянина України на територію України. Родич людини без документів може звернутися до Державної міграційної служби в Україні, і протягом п’яти днів буде оформлено посвідчення на повернення на ім’я тієї людини, яка була депортована.
Якщо родичів немає, то депортована особа звертається електронним листом до Мінреінтеграції, подає всі необхідні відомості про себе та отримує таке саме посвідчення на повернення.
Очевидно, що така процедура не може бути масовою, тому що РФ швидко перекриє цей потік, але це може відбуватися. Зараз ми тестуємо цей процес і такі посвідчення вже видаються.
Що стосується дітей, якщо діти самостійно без супроводу дорослих опинилися на території Росії, то дуже важливо, щоб їх родичі зверталися до правоохоронних органів і повідомляли про факти депортації дітей.
При будь-які підозрі, що ваш родич є депортованою особою, варто звертатися у Національне інформаційне бюро для того, щоб повідомити про зникнення людини.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Здійснено в рамках проєкту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS