Анастасія Багаліка
Рідним військовополонених вже телефонують шахраї та обіцяють посприяти обміну за гроші — сестра експолоненого
У програмі «Звільніть наших рідних» — розмова зі сестрою колишнього полоненого, волонтеркою Ніною Кодьман про те, як підтримати себе, поки ваші близькі у полоні.
Гості1
«Вас ніхто не підтримає краще, ніж ті, хто опинився у такій ситуації, як ви»
Ніна Кодьман: Мій брат Олексій був мобілізований до українського війська, виконував завдання і потрапив у полон 12 листопада 2015 року у Донецькій області. У полоні в «днр» він був 2 роки. Його звільнили у грудні 2017 року під час великого обміну бранцями.
Він мав серйозні наслідки після полону: понад рік лікувався. Зараз він є військовослужбовцем, служить у війську з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну.
Читайте також: Що відбувається з людьми після звільнення з полону?
Коли брата полонили, ми не знали що робити. З цим тоді стикалися рідні усіх полонених. Дієвого алгоритму якогось на той час не було. Ми поїхали у Київ, там проходили акції родичів полонених. Ми об’єдналися, створили групу. Говорили між собою, зійшлися на тому, що маємо спільну ціль — повернення рідних додому. Тож вирішили, що маємо діяти скоординовано, допомагати один одному.
- Вас ніхто не зрозуміє і не підтримає краще, ніж ті, хто опинився у такій ситуації, як ви. Тож одна з моїх порад: об’єднуйтеся і допомагайте одне одному, йдіть спільними зусиллями до своєї цілі.
Важливо знати, де служить ваш родич
Ніна Кодьман: Обмін полоненими, який відбувався до 2015 року — це була одна система. На той момент не було скоординовано чітких дій, обміни проходили не зовсім офіційно. Вони були масовими, проходили досить швидко. З 2016 року це вже відбувалося офіційно. Були офіційні списки, вони обговорювалися у Мінській підгрупі.
Нині рідні бранців не розуміють, чи є їхні родичі у списках, чи визнані вони полоненими, чи зникли безвісти. Багато хлопців не говорять рідним, що вони на передовій. Дуже важливо мати інформацію комусь із родини, близьких, де служить ваш родич, яка це бригада, підрозділ, де вони приблизно дислокуються.
- Можна шукати інформацію у різних соціальних мережах, пабліках росіян, на внутрішніх каналах «ополчення», «л/днр». Варто контактувати з омбудсменами у Донецькій, Луганській областях, росії.
Коли знаєте, що рідний у полоні, то він потрапляє у статус полоненого. Коли нема жодної інформації, то ці люди — у статусі зниклих безвісти. Це різні статуси й вони досить важливі. Усю інформацію потрібно зберігати та передавати в уповноважені органи. Важливо отримати довідку про те, що ваша рідна людина у полоні. Її видає координаційний центр при СБУ, який займається полоненими та заручниками.
- Наші полонені потрапляють під дію Женевської конвенції. Також в Україні діє закон про цивільних заручників, в якому, зокрема йдеться про права бранців та їхніх рідних.
Психологічна реабілітація полонених та їхніх рідних
Ніна Кодьман: Я не знаю, хто може надати психологічну допомогу чи реабілітацію рідним бранців. Для мене найкращою психологічною підтримкою була допомога рідних, таких же полонених, як мій брат. Я не зустрічала психологів, які б могли надати кваліфіковану допомогу родинам полонених. Та потім звільненим бранцям.
- Нині досить серйозною проблемою є психологічна реабілітація тих, хто був на війні, у полоні. Нема відповідних фахівців.
Моя порада, — якщо потрапили у таку ситуацію, треба максимально згрупуватися, відкинути весь негатив обставин, зрозуміти, чим ви можете максимально допомогти. Важливим є зв’язок із рідними. Варто говорити з різними міжнародними організаціями про те, що полоненим потрібна допомога, треба перевірити їхні умови перебування, їхнє харчування. Це може бути Міжнародний Червоний хрест, ОБСЄ.
Читайте також: Колишній полонений український боєць виграв позов проти росії
Чи варто розголошувати історію рідної людини у полоні?
Ніна Кодьман: Родичам військовополонених уже телефонують шахраї та обіцяють посприяти обміну за гроші. З власного досвіду і знайомих скажу, що вірити таким людям не можна. Бранці потрапляють в офіційні списки й за гроші їх викупити нереально. Це шахрайство. Варто звернутися у відповідні служби.
- Чи розголошувати історію рідних? Тут варто підходити індивідуально, зважувати, чи потребує випадок медіапідтримки, чи не зашкодить вона.
Були випадки, коли розголос був дієвим. Коли обмін уже близький, ситуація потребує тиші. Про це не треба у ці моменти говорити, щоб не зірвати домовленостей.
Червоний хрест не допускали до полонених з «Азовсталі»
Ніна Кодьман: Знаю, що Червоний хрест не допускали до полонених з «Азовсталі». Вони не перевіряли умов їхнього утримання. Ми офіційно просили їх перевірити умови утримання. Вони зобов’язалися передати хлопцям та дівчатам надзвичайно необхідні передачі. Однак зібрані для них речі не передали.
Читайте також: «Знаю тільки, що живий. Відчуваю» — дружина полоненого з «Азовсталі»
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
