Анастасія Багаліка
Ігор Котелянець
Російські солдати тримали його «на прицілі», хоча він пересувався на милицях — історія цивільного заручника Сергія Котова
Історію Сергія Котова, цивільного заручника росіян, який досі не на свободі, розповідає його донька, Вікторія Котова.
Гості1
Сергій Котов — цивільний заручник росіян, житель окупованого міста Олешки на Херсонщині. Росіяни викрали чоловіка 7 квітня 2022 року прямо з його дому.
Історія викрадення
Вікторія Котова: 7 квітня 2022 року ФСБ оточила будинок, де мешкала моя сім’я: мій батько, моя молодша сестра і моя мама. Батько подивився у вікно і побачив дрон над будинком. Через огорожу перелазив зелений чоловічок. Він побачив мого батька і крикнув: «Давай виходь».
Батько вийшов, його побачили інші солдати, які були вже на БТРах. Вони крикнули відкривати ворота. Батько сказав, що зараз закриє собак і вийде. Коли йшов у вольєр, його тримали на прицілі. Він почув, як солдат по рації каже: «Вони що, вербують одних інвалідів, що він на милицях пересувається». Потім батько відкрив ворота, у двір забігли приблизно 15 ФСБшників, усі як на підбір, не менше метр вісімдесят були.
Запитали батька: «Ти знаєш, чого ми приїхали?» Батько відповів, що ні, хотілося б поцікавитись. Вони сказали, якщо приїжджають, то не просто так. Запитали, хто в домі знаходиться. Батько сказав, що дружина і донька. Попросив не лякайте доньку, вона ще дитина. Вони запитали, скільки років. Він відповів, що 14. Сказали вивести всіх на двір і почали обшук дому, гаражу, машини. Всюди обшукували.
Пізніше, всіх завели в будинок і розвели в різні кімнати. Перевіряли телефони. Батька допитували, хто такий Хромий. Уже в нас вдома він отримував потиличники, щось розмова в них не дуже склалася. У батька в телефоні нічого не знайшли, і вони сказали, що він видаляє все, а батько відповів, що має мало пам’яті на телефоні й тому постійно все видаляє. Вони не говорили, що шукали.
Потім батькові сказали взяти паспорт і хотіли його вже забрати, а мама з сестрою почали плакати, просити, щоб його не забирали. Вони дали мамі слово офіцера, що його повернуть до вечора: чекайте на дзвінок, тримайте телефон біля себе, нікому нічого не розповідайте. Знову ж таки, на яких підставах забирають, у чому підозрюють, що хочуть — нічого не пояснюють. От просто треба забрати, і все.
Вони навіть не представлялися. Мама з сестрою бачили тільки їхні очі, бо вони були в балаклавах.
Читайте також: Найкраще, на що може розрахувати мій брат у полоні, це 10 років ув’язнення — сестра цивільного полоненого
«Він вступився за іншого ув’язненого, і через це його теж почали катувати»
Вікторія Котова: Це вже ми дізналися набагато пізніше, у вересні 2023 року. Вони забрали батька і поїхали в сусіднє село, а потім у Херсон. Коли вони під’їжджали до будинку СБУ, то натягли йому на голову шапку, щоб він нічого не бачив. Уже в будівлі сказали чекати своєї черги. Вони допитували там одного хлопця за якесь відео, яке було у вільному доступі: він розповідав, як виїхати з окупованої території, бо із самого початку не було зеленого коридору. Вони натягали йому на голову пакет і випускали повітря, у цей час його били.
Батько бачив, що відбувається з цим хлопцем, і вже не зміг витримати, тож вирішив втрутитися. Сказав, що теж бачив це відео, що хлопець не бреше. Після цього майор надав команду знущатися і з батька: вони його били струмом, катували. Коли в нього злізла шапка з очей, вони замотали її скотчем. І потім цей же майор сказав розстріляти його.
Вони взяли мого батька під руки й потягли в гараж будівлі СБУ, кинули його в автомобільну яму, поставили на коліна і почали стріляти.
Хтось йому сказав: «Ну що, Кот, вспомнив?» А мого батька «Кот» називали тільки знайомі люди.
Але він погано чув, бо вуха були перемотані скотчем, і, звісно, нічого не бачив. Вони почали стріляти у нього над вухом. Батькові стало погано — він людина з інвалідністю і має хронічний панкреатит. Якщо в нього приступ, то треба крапельницю ставити. І якраз це сталося. Він почав блювати, просити на допомогу, просити на лікаря. Вони його витягли на двір і надали йому цього лікаря.
Катували в Херсоні мого батька три дні. 10 квітня його вже перевезли у Сімферопольський СІЗО №1. Понад рік його утримували просто без жодних звинувачень, «у заморозці».
Анастасія Багаліка: «Заморозкою» росіяни називають утримання цивільних, яким не висувають жодних звинувачень. При цьому рідні не знають, де людина, і що з нею.
Чому його шукали
Вікторія Котова: За моїм батьком прийшли, бо спочатку вони затримали одного хлопця з Херсону, у якого знайшли, що батько передавав йому координати. Вони знайшли скриншот, який батько цьому хлопцю вислав.
Читайте також: «Потрібно наполягати, щоб усіх звільнили без умов» — про Стратегію звільнення цивільних
«Уже немає різниці, хто його захищатиме, бо сидіти йому і так прийдеться»
Вікторія Котова: У серпні 2022 року зі мною зв’язався хлопець, я його не знала, і повідомив, що він від мого батька. Це полонений, тільки він не мав заведеної справи, його просто відпустили. Він мені зателефонував і сказав, що батько утримується в СІЗО №1 в місті Сімферополі. І там є ще один хлопець, з ним в одній камері. Його мають так само відпустити, він пізніше зв’яжеться. Я спілкувалася з дружинами полонених, і з’явилися чутки, що полонених з СІЗО №1 почали переводити в СІЗО №2.
У грудні 2023 року зі мною зв’язався той хлопець, на якого я чекала, коли його вже відпустять. Він повідомив, що дійсно їх перевели в друге СІЗО. І сказав, що мого батька тримають там, що його, можливо, відпустять, що він як свідок йде в якійсь там справі, і йому треба адвокат. Він мені порекомендував свого адвоката. Я його одразу винайняла. Адвокат почав подавати запити в СІЗО, бо оскільки батько був «у заморозці», то він якби є, якби й немає його.
У договорі з нашим адвокатом було те, що він має батька захищати в суді першої інстанції, апеляційної, касаційної — усі суди, які там тільки будуть. Але він був присутній тільки на першому суді. Батьку шпигунство пред’явили, і почалися слідчі дії. Після цього адвокат водив нас за ніс.
Пізніше стало відомо, що по цій статті є державна таємниця. А державну таємницю адвокат не хотів підписувати, бо не зможе виїжджати за кордон. Йому це не потрібно. Він мені так повідомляв, що все нормально. Але пішов до мого батька та підсунув йому інший договір, тим самим договір зі мною розірвав. Він мені про це не повідомляв.
Пізніше він мені сказав, що не зможе батька захищати в суді, бо його не допустять; уже немає різниці, хто його захищатиме, бо сидіти йому і так прийдеться. Я йому відповіла, що треба повернути якусь частину грошей, аби я могла винайняти іншого адвоката. Звичайно, він мені сказав, що все відпрацював і нічого не повертатиме.
Ми йому всю суму одразу заплатили, так було вказано, 5 тисяч доларів. Він нас заблокував, мене, маму, ми не могли до нього вже додзвонитися.
У батька був суд 27 вересня 2023 року. Захищав його адвокат, котрого назначив суд, і йому на цьому суді висунули обвинувачення 15 років суворого режиму.
Поточна ситуація
Вікторія Котова: Пізніше ми подавали на апеляцію, я винайняла іншого адвоката. Тоді у нас з батьком з’явився хоч якийсь діалог. Новий адвокат розповів, що є така програма «Зонателеком». Ми почали спілкуватися з батьком через неї.
Апеляційний був уже 13 лютого. На жаль, усе без змін. Росіяни збираються етапувати батька на материкову Росію.
Реакція державних органів влади
Вікторія Котова: Нічого конкретного вони не кажуть. Кажуть, що треба подавати в Міжнародний суд, щоб була залучена третя сторона. Оскільки росіяни незаконно утримують батька, і я так розумію, що ще немає механізму для звільнення цивільних.
Минулого тижня зі мною нарешті зв’язалися з Координаційного штабу. Вони допитували мене про все. Я пофотографувала їм всі листи від батька, в яких він описав ситуацію від самого початку і до переведення в СІЗО №2. Усі довідки його по інвалідності я теж надала.
Тому дуже сподіваюсь, що, можливо, я колись почую дзвінок від Юлії Приймак, і там буде голос мого батька.
Читайте також: У полоні живеш запахами і звуками, запах тіла, що гниє, досі зі мною — Анжела Слободян
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел.(+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
