У Бучі відкриваються магазини й учора запрацював базар — волонтер

Розмова з волонтером Олександром Остапою про окупацію та повернення до життя Бучі. Він жив у місті та допомагав людям евакуюватися звідти. Під час блокади інформаційно сприяв у пошуку людей, які залишилися у Бучі. Після деокупації продовжив опікуватися пошуками, допомагати містянам. 

Ведучі

Анастасія Багаліка,

Ігор Левченко

Гостi

Олександр Остапа

У Бучі відкриваються магазини й учора запрацював базар — волонтер
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/04/hr-znr-2022-04-22.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/04/hr-znr-2022-04-22.mp3
У Бучі відкриваються магазини й учора запрацював базар — волонтер
0:00
/
0:00

Місто Буча розташоване за 25 км від Києва. Російська окупація міста тривала понад місяць. У Бучі не було тихих днів. Гатили щодня. Бої тривали постійно. Війська рф покинули Бучу 31 березня. Після деокупації з’явилися докази  масових убивств  цивільного населення, катувань, зґвалтувань.

Видання The New York Times опублікувало супутникові знімки з Бучі, які доводять, що мирних жителів вбивали саме під час російської окупації. Загиблих цивільних ховали місцеві у братських могилах на території Бучі, на подвір’ях будинків, бо окупанти не давали можливості зробити це як слід. 

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав вчених з усього світу дослідити передумови того, що призвело до звірств російських окупантів. Прокурор Міжнародного Кримінального суду в Гаазі Карім Хан відвідав місто, щоб на власні очі побачити докази того, що російські військові вчиняли злочини проти цивільних мешканців. Президент США Джо Байден назвав  вбивства цивільного населення у Бучі під час окупації воєнним злочином та закликав організувати трибунал.

Українська розвідка оприлюднила список російських окупантів, які брали участь у скоєнні військових злочинів у місті. Проєкт журналістських розслідувань ідентифікував кількох російських військових, котрі вчиняли звірства та геноцид в районі Бучі, Ірпеня та Гостомеля. 

14 квітня ВРУ ухвалила проєкт постанови, яким визнала дії росії та її армії геноцидом Українського Народу.

Братська могила. Фото: Настя Горпінченко/Громадське радіо

З чого почалося волонтерство?

Олександр Остапа: 24 лютого о 10 годині ми вже бачили, як летіли гелікоптери до Гостомельського аеродрому. Потім були вибухи. Будинок моїх тестя та тещі виходить вікнами на летовище. Підвал гаражів, у якому ночували родиною з нашою дворічною дитиною, також біля аеропорту. Тому першого вечора бачили, як його накривають артилерією. Було лячно.

Олександр Остапа/ Facebook

Я завжди був готовий до волонтерства. Ситуація з комунікацією, із чим я власне і працював у мирний час, була критичною для міста. Була потреба в оперативному пошуку інформації. На 9 ранку у нас уже був чат мешканців міста, де було 300 людей. До вечора їх стало уже 2 тисячі. З часом людей у чаті більшало.

Фото: Настя Горпінченко/Громадське радіо

Під час окупації я акумулював усю офіційну інформацію щодо евакуації від українських органів влади, ДСНС, правоохоронців, ЗСУ у себе на сторінці та місцевому ресурсі. Ці публікації були чи не єдиним джерелом інформації, електронним путівником для жителів Бучі. Передавав їм оперативну інформацію: як, звідки, куди можна дістатися. Траплялося, що інформація про пункти збору, евакуаційні маршрути мінялася кожні 15 хвилин — одну годину.


Читайте також: Мама в окупації садить картоплю і чекає на ЗСУ, — каже собі, що вони продовжують жити — Олена Кулигіна


Чи вже обстежені усі місця, де утримували, катували, убивали українців?

Олександр Остапа: Буча — велике місто, у ньому жили до 45 тисяч людей. Після звільнення тут працюють сапери. Вони ще не усе перевірили. Після деокупації я приїздив з адресною допомогою у найбільш віддалені місця Бучі і зрозумів, що там люди ще не знали про звільнення міста. Бачив усюди зруйновані будинки, під завалами яких можуть бути загиблі. На все це потрібен час, люди та спеціальна техніка.

В окремих частинах міста життя відновлюється. У перші дні після деокупації це було тихе, темне місто.

Відповідні органи досліджують місця, де були штаби росіян. У підвалах цих будівель знаходять тіла наших мешканців. Скільки цих місць, сказати складно.

  • Якщо ви повернулися у свій будинок і зрозуміли, що там жили російські військові, потрібно повідомити на гарячу лінію добровольчого формування тергромади. Тоді до вас виїдуть сапери та фахівці, які обстежать усе приміщення.

У таких випадках знаходять людей у підвалах чи прибудовах. Щодня поновлюється інформація про замінування, підриви. Це може тривати не місяць і навіть не пів року.

Фото: Настя Горпінченко/Громадське радіо

Скільки тіл жертв російських окупантів вже знайшли?

Олександр Остапа: Дуже багато людей досі шукають своїх рідних. Процес триває. Міськрада активно включилася у нього. Долучилися морги та лікарні, які забирають тіла, ідентифікують їх та передають людям, які шукають своїх родичів. До завершення пошуків ще далеко.

За словами омбудсменки Людмили Денісової, у Бучі знайшли тіла понад 700 жертв російських окупантів. Думаю, буде не менше 1 тисячі людей.

Уже налагодився процес ексгумації, ідентифікації, передачі тіл рідним. Міськрада зобов’язалася допомагати з похованнями. У місті є два кладовища. На новому зробили окрему алею, вона продовжує поповнюватися. Коли цей процес закінчиться, сказати складно.

Відомо також, що людей із сіл громади під приводом евакуації вивозили у Білорусь. Є також факти депортації.

Бучанські колаборанти

Олександр Остапа: Усі уповноважені органи та люди шукають колаборантів у місті. Є вже деякі результати. Про декого було відомо під час окупації. Після неї вони втекли, але ми їх затримали.

Деякі дівчата проводили час із російськими окупантами. Були бучанці, які на блокпостах росіян під час евакуації повідомляли ворогам, хто є родичами учасників АТО. Був чоловік, який показував росіянам, де живуть військові, заможні люди. Були такі, що купували собі життя за гроші та сприяння окупантам.

Досі мародерять

Олександр Остапа: Мародерів у Бучі досі затримують. Є випадки, коли люди впізнають на інших свої речі. Передають далі інформацію. З підозрюваними у мародерстві тоді працюють правоохоронці.

У Бучу повертаються люди

Олександр Остапа: Буча після деокупації залишила лише один в’їзд для жителів. Усі інші — для тих, хто заїжджає за спецперепустками. Дехто повертається жити у місто попри застереження влади, рятувальників поліції, бо не мають засобів, щоб жити в іншому місті. Інші люди повертаються, бо вважають, що уже це на часі. Є такі, що лише навідуються до власних помешкань, щоб забити вікна-двері. А є туристи, які приїздять у місто на один день, щоб подивитися та познімкувати усе.

Найактуальніші потреби міста

Олександр Остапа: Запити змінюються швидко. Тиждень тому шукали корм для собак та котів. Зараз його у місті вдосталь для усіх власників домашніх тварин. Ми також знайшли ветеринарку у Києві, яка погодилася двічі на тиждень приїздити у Бучу, де для неї облаштували кімнату в одному із приміщень. Вона приймала собак, котів і навіть кролика.

Був запит на газові пальники. Ми роздавали їх адресно, коли у Бучі не було комунікацій. Зараз у багатьох будинках з’явилася електроенергія. Люди просять електроплити, щоб на чомусь готувати їжу у квартирах. Багато будинків досі без газу: обстрілами пошкоджені газові комунікації. Фахівці сказали, що 2-4 тижні газу там ще не буде.

Зараз у місті стабільні телефонний зв’язок та у більшості мікрорайонів інтернет. Була підтримка донорів та окремих добродійників, які присилали Starlink. Його живили за допомогою генератора. Зараз у районах є електроенергія, тому інтернет від Starlink працює постійно.

По сьогодні працює система видачі гуманітарної допомоги у різних районах. Штаб був у Бучанській гімназії.

Магазини запускаються. Починають працювати базари. Ті мережеві магазини, які дуже пошкоджені, запускатися не будуть. Але є інформація, що одна з мереж планує відкрити свій супермаркет в одному з районів міста.  Відкриваються перукарні.

Уже минуло майже три тижні після деокупації, місто загалом ще досі виглядає пустим. Буча відновлюється потихеньку. Не час розслаблятися і повертатися, бо ніхто не знає, що ще нас чекає.


Читайте також: Енергодар: як живе місто у російській окупації


Чи зможемо пережити наші втрати?

Олександр Остапа: Коли завершиться війна нашою перемогою, ми згадаємо усіх, хто уже не з нами. Я знаю багато наших містян. Щодня дізнаюся, що когось з них нема. Вони ніколи не будуть забуті.

Маємо великий відсоток руйнувань. Ми усе відбудуємо, усе буде ще ліпше. Бучанців не перемогти. У нас найкращі люди у світі, тому усе буде добре.


Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS