Із 36-ї бригади потрапили у полон майже 1000 людей, а повернулися 100 — дружина полоненого оборонця Маріуполя

Він — Олександр Свинарчук. І його історію ми розповідаємо у черговому випуску програми «Звільніть наших рідних».

Олександр Свинарчук — український військовий, оборонець Маріуполя, морпіх 36-ї бригади імені контрадмірала Михайла Білинського. Потрапив у російський полон під час боїв за місто навесні 2022 року. Росіяни влаштували над ним показове судилище, звинуватили у вбивстві цивільних і засудили до довічного ув’язнення. А невдовзі показали пропагандистське відео.

Допомогла розповісти нам історію Олександра його дружина  — Олена Комарова, яка погодилася говорити публічно після перегляду відео, що зняли росіяни про Олександра.

Що у відео?

Олена Комарова: 21 листопада з’явилося відео про «суд» і про «вирок». На відео я побачила чоловіка. Він настільки худенький, оті пальчики…. На нього важко було дивитися. Великою є різниця між тим, яким він був до потрапляння у полон, і яким він є під час. Я не знаю, як описати його емоційний стан у зв’язку із цим довічним вироком. Він фізично і морально дуже виснажений.

Ще — щось незрозуміле з руками, вони як наче переламані. На відео видно, що біля пальців великі гулі.

«Чоловік дав знати про себе з полону»

Олена Комарова: 15 квітня 2022-го року мені надійшло повідомлення з невідомого номеру на Whatsap: «Зі мною все добре, я в Оленівці». А 8 вересня прийшов лист від «Розбудови миру», де була передана записка з трьома словами: «Живий. Здоровий. Усе добре». Радувало те, що почерк був дійсно його.

Вже в січні 2023-го року зі мною зв’язався чоловік, який перебував із моїм чоловіком в одній камері. Він повідомив, що вони перебували у Брянській області й що на Олександра відкрили кримінальну справу. Вже в липні 2023-го я знайшла статтю про нього, де писалося, що його справу передали в «ДНР»  і там йому загрожує довічне. Більше зв’язку з ним не було. А 21 листопада йому оголосили вирок «суду».

• Його звинувачують, зокрема, у тому, що він нібито «віддав наказ вбити 37 мирних жителів у Маріуполі». Його двох побратимів змусили дати свідчення, що «він справді це зробив».

Чи може МКЧХ встановити місцеперебування Олександра?

Олена Комарова: Міжнародний Комітет Червоного Хреста нічого не знає про місцеперебування мого чоловіка. Я знаю, що йому мав би бути наданий державний російський адвокат, але, судячи з відео із зали суду, ніякого адвоката немає.
Я відправила запит до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими з приводу того, які мої подальші дії, але поки що відповіді не було. Правозахисники мені говорять, що коли росіяни людину засуджують, у неї більше шансів на обмін після закінчення війни. Тобто довічний термін — це не остаточно.

Читайте також: «Червоний Хрест повинен «битися» за доступ до полонених, це їхня робота» — Зеленський на сесії ПАРЄ (трансляція)

Довічне ув’язнення  — набивання ціни?

Олена Комарова: Я думаю, що він як довічно засуджений має більшу цінність, оскільки його можна обміняти на таких самих, яких засуджують довічно в Україні.

Чекала на дитину, коли чоловік потрапив у полон

Олена Комарова: Сину вже рік і п’ять місяців, але він ще жодного разу не бачив тата — лише на фото. Олександр потрапив у полон, коли  я була на шостому місяці вагітності. До речі, те, що ми чекаємо сина, ми дізналися 23 лютого 2022-го року — відкрили конвертик, де було прописано стать дитини. Ми оговорювали з ним імена й у нас було два варіанти — Захар і Павло. Павло — на честь нашого загиблого друга Павла Збитова, і ми думали так назвати, якби я народила 12 липня. Але я народила 6 липня, тому у нас Захарчик.

«Вони здалися у полон, щоб вижив хоч хтось….»

Олена Комарова: З 36-ї бригади небагато полонених повернулися додому — десь близько 100 осіб. А потрапило у полон — понад тисячу.

12 квітня Олександр повідомив мене, що вони потраплять у полон. Крайній раз ми говорили вже ввечері, близько 20:00 години. Він сказав, що карту він викидає і зв’язку із ним не буде. Чоловік пояснив, що після того, як вони багато разів намагалися прорватися, загинуло багато особового складу. Тоді було ухвалене рішення здатися у полон, щоб зберегти хоч когось. На той момент у них вже не було чим відбиватися, не було їжі, і це, за його словами, був єдиний шанс вижити. Хоча вони чудово знали, як поводяться росіяни із нашими полоненими, і невідомо було, чи там вдасться вижити.

І десь у кінці квітня на російських Телеграм-каналах почала з’являтися інформація, що українські морпіхи здалися у полон. Було навіть відео, як їх приймають. А потім і фото. Там я побачила свого чоловіка – як він сидить в автобусі.

Довідка:

Військові 36 бригади морської піхоти контрадмірала Михайла Білинського ВМС ЗСУ брали участь в обороні Маріуполя і врешті опинилися на заводі імені Ілліча. З 12 по 14 квітня під час спроби виходу з оточення частина морпіхів потрапила у полон.

Нагадаємо, 25 квітня 2023-го року Медійна ініціатива за права людини оприлюднила розслідування стосовно того, що сталося з 501-м батальйоном 36-ї бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського ВМС ЗСУ.

«Із перших днів повномасштабного вторгнення Маріуполь опинився в ізоляції. Постійні авіаудари та вуличні бої перетворили місто на березі Азовського моря на руїни. Декілька тисяч українських військових, які опинилися в оточенні, зайняли оборону на двох металургійних гігантах — комбінаті ім. Ілліча та «Азовсталі», а також на машинобудівному заводі «Азовмаш». Найдовше — до середини травня — протрималися на своїх позиціях підрозділи, які перебували на «Азовсталі». За процесом їх «евакуації», як тоді говорили високопосадовці, в прямому ефірі спостерігала майже вся країна.

Утім оборона Маріуполя — це не лише події на «Азовсталі». За місяць до того територію заводу ім. Ілліча залишили інші підрозділи, зокрема представники 36 бригади морської піхоти контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських сил ЗСУ, які потрапили в полон 12—14 квітня 2022 року. А за тиждень до того — понад 250 військовослужбовців її окремого 501 батальйону» — починається розслідування.

Нагадаємо, що у травні 2022 року Маріуполь опинився у блокаді російських військ і був фактично знищений. Повністю зруйновані будинки близько 84 тисяч містян. Точний підрахунок загиблих здійснити неможливо. За попередніми оцінками, у Маріуполі загинули до 22 тисяч цивільних. Частину мешканців примусово вивезли на територію так званої «ДНР» чи до Росії.

Омбудсменка Людмила Денісова повідомляла, що майже 170 тисяч маріупольців, які залишились у тимчасово окупованому місті, потерпають від голоду.

1 травня за підтримки ООН розпочалася евакуація мирних жителів, які переховувалися на території заблокованого російськими окупантами заводу «Азовсталь». Загалом із Маріуполя та заводу вивезли майже 500 людей. 7 травня з «Азовсталі» у майже захопленому російськими окупантами Маріуполі евакуювали всіх жінок, дітей та людей похилого віку.

16 травня із «Азовсталі» почали виходити українські бійці. Командир «Азову» Денис Прокопенко у відеозверненні заявив, що українське військове керівництво дало «наказ про збереження життя та здоров’я військовослужбовців та припинення оборони міста». Через гуманітарні коридори їх вивозили на підконтрольну самопроголошеній «ДНР» територію, зокрема в Новоазовськ та Оленівку.

У травні 2023 року Асоціація родин захисників «Азовсталі» нагадала, що більше ніж 1900 військових Маріупольського гарнізону і досі залишаються у російському полоні, з яких – більш як 700 бійців «Азову».

Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі