facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Зараз окупований армією рф Мелітополь — одна велика тюрма — заступник мера

У випуску програми «Звільніть наших рідних» говорили з Михайлом Семикіним, заступником міського голови Мелітополя. Про окупацію з перших днів війни, гуманітарні проблеми, життя місцевих мешканців та державні зради.

Зараз окупований армією рф Мелітополь — одна велика тюрма — заступник мера
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 7 хвилин

Мелітополь у Запорізькій області окупований російською армією з перших днів вторгнення. 24 лютого Мелітопольська авіабаза зазнала ракетного удару, а потім її атакували російські війська. Того ж дня президент України Володимир Зеленський заявив, що «ворог намагається просунутися в бік Мелітополя з окупованого Криму». 26 лютого у місто ввійшли російські війська і повністю окупували — 1 березня.

Окупанти викрадають у місті проукраїнських активісток, активістів, громадських діячок та діячів, журналісток та журналістів. Викрадали росіяни й міськголову Івана Федорова. Тоді мелітопольці, попри присутність російських військових у місті, вийшли на мітинг «Свободу меру». Федоров пробув у полоні 6 днів.

Військові рф незаконно створили окупаційну адміністрацію Мелітополя, оголосивши виконувачкою обов’язків міської голови — депутатку від «Опоблоку» Галину Данильченко. Мелітопольська міська рада звернулася до генпрокурорки із закликом почати провадження про держзраду «Опоблоку».

Тим часом український рух опору в Мелітополі вбиває російських окупантів під час нічних патрулювань.

Мелітополь — важливий логістичний центр. «Ворота» до Криму. Для окупантів це стратегічно важлива територія. Вони укріплюють кордони міста. Так намагаються не допустити наступу ЗСУ.

Як живуть мелітопольці?

Михайло Семикін: Мелітополь окупований з перших днів війни. Майже одразу почалися викрадення людей. Найгучнішим випадком був, звісно, випадок з нашим міським головою. Іван Федоров 6 днів провів у полоні. Спільними зусиллями дій адміністрації президента та міжнародних партнерів нам вдалося його обміняти. Після цього на базі Мелітопольського виконкому створений відділ, який акумулює інформацію про викрадених мелітопольців. Ми збираємо дані та передаємо їх до правоохоронних органів та міжнародних організацій.

  • Станом на 12 квітня в полоні 16 мелітопольців.

Це інформація, яку ми маємо з офіційних джерел або від родичів викрадених. За півтора місяця цей список налічує близько 40 людей. З них 26 — звільнено. На жаль, ми не з усіма маємо зв’язок. Деякі після полону бояться говорити. Але рідні підтверджують, що їх звільнили. Є категорія людей, про яких ми взагалі нічого не знаємо. Наприклад, керівник районної державної ради Сергій Прийма. Його тримають з 13 березня. І жодної інформації про нього ми не маємо. Окупаційна влада не визнає, що тримає його у полоні. Вони не кажуть «ні», але й не кажуть «так». Дуже складна ситуація.


Слухайте також: Енергодар: як живе місто у російській окупації


Сергій Прийма, викрадений голова Мелітопольської районної ради

Як шукати викрадену окупантами людину: поради

Михайло Семикін: У першу чергу, треба максимально поширити інформацію про викрадення. Рідні мають написати про це всюди: в соцмережах, ЗМІ, на радіо, волонтерам, громадським організаціям. Треба зазначити ім’я, прізвище, обставини, за яких людину викрадено, і надати фото.

Далі потрібно написати заяву в правоохоронні органи. Розуміємо, що на окупованих територіях українських правоохоронних органів немає, але є гарячі лінії СБУ, контакти обласної адміністрації регіону. Треба обов’язково повідомити про факт викрадення.

Третій крок. Рідні мають звернутися до так званих «органів окупаційної влади» на території міста. Мета — з’ясувати обставини викрадення. В Мелітополі є випадки, коли окупаційна влада приймала заяви. Вони говорили, що розглянуть заяву за 3 дні й повідомлять про результат. Звісно, ніхто нічого не розглядав і не повідомляв. Але, як мінімум, контакт був.

З досвіду, рідні приходять до цих «органів» два-три-чотири-п’ять днів підряд. На шостий вдається передати речі для полоненого. Це не є прямим доказом того, що людина там і речі їй справді передадуть, але опосередковано це говорить про те, що полонений живий.

  • У Мелітополі створений call-центр. Там ми збираємо всю інформацію про полонених і передаємо далі.

Ми постійно підтримуємо контакт із мелітопольцями. Щодня наш міський голова виходить до прямих ефірів: інформує мелітопольців про місто, його життя та зміни, які відбуваються. Ми з містом завжди на прямому зв’язку. Підтримуємо, як можемо.


Читайте також: Російські окупанти використовують бренд мелітопольського медіахолдінгу для пропаганди: чи працює це?


Чому окупанти знищують гуманітарну допомогу?

Михайло Семикін: Наразі один з найважливіших напрямків, яким ми займаємось, є гуманітарна допомога. На превеликий жаль, вона не завжди доходить до свого місця призначення. Рашисти розкрадають. А потім роздають ніби від себе.

Мелітополь. Роздача допомоги від окупантів

Для того, щоб гуманітарна допомога доїхала, треба подолати дуже велику кількість блокпостів. Так от, починаючи ще з них, вже несуться втрати. Російські окупанти просто відбирають те, що вважають за потрібне, для себе. Можуть просто викинути все з машини на землю, взяти що їм треба, а інше дозволити зібрати волонтерам у короткий час. Тому не все доїжджає. Останні два автобуси вивезли в невідомому напрямку. Всю гуманітарну допомогу звідти вивантажили. Медикаменти частково повернули на бази лікувальних закладів. Продукти першої необхідності, на жаль, дійшли в мінімальній кількості. Окупанти спеціально створюють всі умови аби не допустити потрапляння допомоги до мешканців.

  • Хочуть взяти нас змором.

Останні три гумконвої поверталися з Мелітополя з людьми. Ми так планували: машини привозять допомогу, а вивозять мешканців. Люди виїжджали в кузовах вантажних авто. Настільки страшно та неможливо бути у місті, що мешканці погоджуються на будь-що, аби тільки виїхати. Ми зазвичай анонсуємо місця, звідки забираємо людей. Двом автобусам з останнього гуманітарного конвою заборонили бути на території міста. Вигнали їх за кордони міста. Дали пів години, аби люди могли потрапити в автобуси. Ми проінформували людей про ситуацію і місцеперебування конвою. Чекали, скільки могли. Звісно, не всі змогли виїхати того разу. Евакуацію таким чином було не проведено, як планувалося.

  • Мелітополь сьогодні — велика тюрма.

Слухайте також: Мама в окупації садить картоплю і чекає на ЗСУ, — каже собі, що вони продовжують жити — Олена Кулигіна


Про мародерство

Михайло Семикін: Мелітополь для російських окупантів — культурний шок. Вони не звикли бачити чисті вулиці, красиві парки та інше. Вони себе поводять відповідно тому, як живуть у себе, в росії. Мародерити почали з перших днів. Для них те, що маємо ми, — розкіш. Вони хочуть усе собі.

Майже 90% підприємств Мелітополя розкрадені. Спочатку окупанти забирали, що могли винести в руках. Потім почали вивозити. Є підтвердження, що наша сільгосптехніка уже в окупованому Криму та далеко за кордонами України. Зараз вже третя хвиля мародерства — окупанти розбирають та вивозять техніку та обладнання частинами.

Чому серед нас живуть державні зрадники?

Михайло Семикін: Такі люди керуються особистою вигодою. Я впевнений, що вони давно мали інформацію про війну, і просто чекали цього моменту. Це своєрідна вендета. Тому що колись їх не допускали до управління містом. Тепер для них настав їхній час. Але це ненадовго. Я впевнений, що дуже швидко все стане на свої місця.

Галина Данильченко, призначена окупаційною владою в.о. голови Мелітополя

 


Слухайте також: Батькові — 75, переніс інсульт, його викрадення російськими окупантами — справжнє знущання — журналістка з Мелітополя


Наразі ходить інформація, що зрадницька влада відновлює навчальний процес у місті. Це неправда. За розпорядженням міського голови навчальний процес зараз відбувається в дистанційному режимі. Директори та директорки наших шкіл дотримуються наказів чинного міського голови, а не вигаданих окупаційних «органів влади». Окупанти отримали 100% відмов на співробітництво і заяв від керівників та керівниць шкіл про звільнення. Ніхто не погодився працювати з колаборантами. Ми пишаємось всім нашим навчальним складом.

  • Мелітополь був українським, є українським і буде українським. Жодні окупаційні влади не зможуть цього змінити. Мелітопольці не здаються, незважаючи ні на що. До останнього проводили акції підтримки України. Тільки під дулами автоматів окупантам вдалося нас розігнати. Але ми повернемось.

 

Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Перукарня і психологи: як працює соціальний центр у Бородянці після окупації

Перукарня і психологи: як працює соціальний центр у Бородянці після окупації

З авокадо і без: як змінився збірник рецептів для шкіл від Клопотенка

З авокадо і без: як змінився збірник рецептів для шкіл від Клопотенка