Для чого при ухваленні бюджету потрібна гендерна чутливість і як це економить кошти?

В цьому випуску програми «Ген справедливості» поговоримо про гендерно-орієнтоване бюджетування – для кого воно потрібно і як воно впливає на життя громадян.

Ведучі

Лариса Денисенко

Для чого при ухваленні бюджету потрібна гендерна чутливість і як це економить кошти?
https://static.hromadske.radio/2019/08/hr-gen-19-09-11-tsyupa.mp3
https://static.hromadske.radio/2019/08/hr-gen-19-09-11-tsyupa.mp3
Для чого при ухваленні бюджету потрібна гендерна чутливість і як це економить кошти?
0:00
/
0:00

Гостя студії – заступниця керівниці проекту «Гендерне бюджетування в Україні» Оксана Цюпа.

Лариса Денисенко: Що це за явище – гендерно-орієнтоване бюджетування?

Оксана Цюпа: Гендерно-орієнтоване бюджетування – це інструмент, який застосовується в бюджетній системі при плануванні і виконанні бюджету, як державного, так і місцевих, і при якому враховуються потреби, інтереси, права, можливості як чоловіків, так і жінок.

Застосування цього методу розпочався ще десь у 80-х роках минулого сторіччя в Австралії. Вони через бюджет, через кошти платників податків вирішили досягати і впливати на досягнення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок.

В Україні гендерно-орієнтоване бюджетування існує не один рік. Наш проект діє, починаючи з 2014-го року, і головним бенефіціаром нашого проекту є Міністерство фінансів України, оскільки воно відповідає за бюджетну політику. Разом з ним ми намагаємося застосувати в бюджетному процесі цей метод.

Гендерне бюджетування передбачає, що потреби кожного з нас буде відображено  у видатках бюджету.

Лариса Денисенко: Давайте наведемо приклади.

Оксана Цюпа: Наприклад, ми аналізували програму дитячо-юнацького спорту в Україні. Дитячо-юнацькі спортивні школи в нас відкриті в кожному районному центрі, в кожному місті. Але виявляється, мешканці села не мають доступу до цих закладів, і дуже в малій кількості є серед учнів цих навчальних закладів. Крім того, як показав аналіз, дівчата в дитячо-юнацькій спортивній школі представлені всього на всього на 28-30%, решта – хлопці.

Лариса Денисенко: Чим це обумовлено?

Оксана Цюпа: Виявляється, що секції тих видів спорту, які пропонуються, не є цікавими і прийнятними для дівчат. Тобто при формуванні переліку секцій варто враховувати потреби і інтереси як хлопців, так і дівчат. Дівчата наші з 13-14 років йдуть в приватні заклади, де вони можуть займатися фітнесом, чого не пропонує дитячо-юнацька спортивна школа.

Ми також аналізували і заклади позашкільної освіти в галузі культури і освіти, і аналіз показує, що діти до 12 років ще цікавляться тим переліком гуртків, який їм пропонують, а потім вони просто залишаються позашкільну освіту. І потім вони з’являються на вулиці.

Тому ми і пропонуємо, що під час формування бюджету врахуйте потреби та інтереси як хлопчиків, так і дівчаток. Так само варто враховувати і вікову категорію, бо дитина в 6 років ще буде займатися бісероплетінням, а в 12-13 її вже цікавить, наприклад, сучасна фотографія або експрес-метод гри на гітарі, або анімація.

Також ми аналізували і інші сфери, наприклад, в охороні здоров’я. Результати аналізу показують, що серед хворих на туберкульоз до 15 років 50/50 – хлопці і дівчата, тобто схильність до цього біологічно є як в хлопців, так і в дівчат. Але, на жаль, після 15-16 років різко до 72-80% зростає захворювання серед хлопців. Це пов’язано з тим, що вони з’являються на вулиці, вони спілкуються з людьми, які повернулися з в’язниці, починають курити, вживати спиртні напої, спілкуватися з людьми, які хворі на активний туберкульоз і не лікуються. Це все впливає на те, що дуже різко зростає захворюваність серед чоловіків. Тому варто вже говорити не тільки про лікування, а й про профілактику серед тієї категорії осіб, які є в ризиковій групі.

В одній з областей ми аналізували заклади, які надають послуги для дітей, що потребують фізичної і розумової корекції, як в нас в побуті називають – спецшколи. І аналіз показав, що з семи шкіл, які були на території області, тільки дві надавали послуги щодо отримання дітьми повної загальної середньої освіти. Це їх спонукало далі вступати у вищі навчальні заклади, хоча вони мають якісь певні вади. Але це не обов’язково розумові вади, це може бути і слабочуюча дитина, з поганим зором, з вадами опорно-рухового апарату, але вони не впливають на її розумові здібності. У зв’язку з цим робочою групою була розроблена пропозиція в одній з областей, що достатньо було всього на всього внести зміни в статут школи, і ця школа могла надавати повну загальну середню освіту дітям.

Гендерний аналіз допомагає побачити потреби людей. Бо ми дуже часто говоримо, що ця послуга для всіх. Але вона не може бути для всіх, є конкретна категорія осіб – чи це чоловіки, чи це жінки, чи це вікова категорія від 6 до 23 років, як, наприклад, дитячо-юнацька спортивна школа. Не кожен знає, що ця школа для людей до 23 років, всі думають, що це дитяча школа.

Аналогічно це стосується і місця проживання. Аналізи в областях свідчать про те, що мешканці села не мають доступу до того переліку послуг, як мають діти з міст. І коли ми аналізували коледжі культури, серед студентів цих закладів 70-80% — це мешканці міста, бо діти з села не могли отримати музичну освіту в музичній школі, і поступити в муз училище чи училище культури. Відповідно, вони вже обмежені. А чому? Вони ж не винні в тому, що народилися і мешкають в селі. Їхні батьки так само є платниками податків, як і дитина, яка проживає в місті, і вони також хотіли б мати такий самий перелік послуг та якість такої послуги, яку має дитина, що проживає у місті.

Так само ми говоримо і про дітей з інвалідністю чи з особливими потребами. Ми сьогодні маємо побудовані в Києві сходи на Пейзажній алеї, де не тільки людина з обмеженими можливостями, але й мама чи тато з візочком не може скористатися цими сходами. Чомусь потреби цих категорій осіб не врахували. А чиї гроші затрачені? Немає поняття нічийних грошей, це гроші платників податків, мешканців Києва, які б і хотіли скористатися цими сходами.

В цьому і полягає суть гендерно-орієнтованого бюджетування, щоб при здійсненні видатків бюджету враховувати потреби як чоловіків, так і жінок.

Біда ще в тому, що не всі сприймають поняття гендер як стать. Дуже часто поняття гендер пов’язують тільки з жінками. Але сьогодні ми маємо ситуацію, коли нам треба говорити про права чоловіків, де їхні права в багатьох сферах утиснуті. В нас чоловіки на 10 років раніше помирають за жінок. 40% чоловіків в Україні не доживають до 60 років. Через що? Через те, що в нас медичний огляд є необов’язковим. Чому ми маємо в Україні прислів’я: «Хворіла жінка, помер чоловік»? Тому що жінки переважають в таких галузях: освіта, охорона здоров’я, культура, харчова промисловість, сфера послуг, де обов’язковий щорічний медогляд. Жінка час від часу проходить цей медогляд, і в неї на ранніх стадіях виявляють захворювання. Чоловіки працюють в промисловості, в транспорті. Медичний огляд для цих галузей є не обов’язковим, і вони вже звертаються до медика на пізніх стадіях.

Ми сьогодні маємо ситуацію з цукровим і нецукровим діабетом. В одній з областей було проаналізовано і виявилося, що на цукровий діабет хворіють більше жінки. Але коли ми говоримо про суму коштів, яка спрямована на лікування осіб, хворих на цукровий діабет, то видатки на одного чоловіка більші, ніж на одну жінку. Чому? Тому що жінка з’являється на початкових стадіях цукрового діабету, в чоловіка вже супутньо виявляють цю хворобу, коли вже гниє нога, чи гангрена. На жаль, це закінчується ампутацією. Тому ми говоримо, що варто виявляти захворюваність як жінок, так і чоловіків з метою економії коштів.

Що ще показує гендерно-бюджетний аналіз? Що ми можемо зекономити гроші, зробивши більш чіткішу адресність цих видатків. Ми мали ситуацію, коли для закупівлі інсуліну брався до уваги список осіб, які хворі на цукровий діабет. Але, як показує дослідження, 45% осіб, змінивши свій стиль життя, можуть залишитися на ранніх стадіях цукрового діабету: це дієта, спосіб життя тощо. Їм не потрібен інсулін. Але, на жаль, через те, що в нас немає реєстру – хто є хворий, яка стадія, хто потребує інсуліну, хто потребує таблетованих препаратів тощо, закуповувався інсулін для всіх категорій. Запровадивши цей реєстр в одній з областей, було зекономлено для обласного бюджету 5,5 мільйонів. Ось такі наслідки застосовування гендерно-орієнтованого бюджетування.

Станом на сьогодні ми вже проаналізували 103 програми, як фінансуються з місцевого бюджету з різних сфер. І цей аналіз показав, що наші бюджетні програми є гендерно-нечутливими. Вони не бачать кінцевого споживача. Коли ми намагаємося донести їм зміст гендерно-чутливого бюджетування, ми кажемо, що це не бюджет, окремий для жінок, це бюджет для чоловіків і жінок, який буде забезпечувати рівні права і можливості.

Дуже часто ми чуємо закид: «А що таке зміниться, якщо ми напишемо – надання послуг для чоловіків і жінок»? Зміниться. Тому що, коли ви прочитаєте мету програми, ви для себе задасте питання – а чи є умови для чоловіка і жінки? Я наведу вам приклад – військові ліцеї. На сьогодні ми маємо ситуацію, коли в дуже багатьох закладах немає окремих вбиральнь, окремих казарм для дівчат. А чому? Тому що програма для всіх. А коли ми починаємо питати – а це є у вас для дівчат, а це є у вас для хлопців? — «Ой, ні, немає». А якщо в меті було б зазначено, що це для хлопців і дівчат, то ви б одразу замислилися, який перелік послуг ви можете запропонувати для хлопців, а який – для дівчат.

Варто зазначити, що оці результати аналізу лягли в основу наказу Міністерства фінансів України від 2 січня 2019-го року щодо методичних рекомендацій з впровадження і застосування гендерно-орієнтованого підходу в бюджетному процесі. Цей наказ регламентує основні етапи гендерно-орієнтованого бюджетування в нас в Україні, застосування гендерно підходу як на державному, так і на місцевому рівні. І цей наказ вимагає від розпорядників коштів те, що користувачами послуг є жінки, чоловіки, хлопці і дівчата. Також враховувати різні групи як чоловіків, так і жінок, в залежності від віку, від сімейного стану, від місця проживання, від соціального статусу, тому що в дитини і в дитини з інвалідністю будуть різні потреби в той час чи інший момент.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Ця радіопрограма створена за фінансової підтримки Уряду Канади у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні. Погляди представлені у цій програмі є особистими думками учасників програми, і не обов’язково відповідають позиції проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади.

1