«Чехи в Україні не зазнають ніяких утисків», — Людмила Мухіна

У проекті “Громадяни України” побувала Голова «Чеської національної ради України» Людмила Мухіна. Пані Людмила розповіла про причини кількох хвиль переселення чехів на територію України, діяльність і життя чеської громади, а також відомих українців чеського походження.

Проект «Громадяни України» розроблено за фінансової підтримки Ради Європи із використанням коштів Ради Європи. Висловлені тут думки жодною мірою не можуть бути використані як офіційна думка Ради Європи.

Василь Шандро: гостя студії сьогодні – пані Людмила Мухіна, голова Чеської національної ради України. Вітаю, вас, пані Людмило.

Людмила Мухіна: доброго дня.

Василь Шандро: на весні 2014 року МЗС Російської Федерації зробило заяву про те, що частину етнічних спільнот в Україні начебто утискають у правах. І, наскільки я знаю ви, представляючи чеську національну спільноту і ще кілька представників етнічних спільнот в Україні, вони заперечили подібні речі. З чим, на вашу думку, була пов’язана отака думка російського НЗС і яким чином ви відреагували на це? Чи є насправді якісь проблеми  у чехів в Україні.

Людмила Мухіна: проблеми у чехів на протязі 150 років життя тут, не виникало на рівні держави. Крім того, ми виступили з протестом у зв’язку з тим, що живучи понад 150 років в Україні, ми ніколи не мали утиску зі сторони українців і ми завжди жили і працювали у мирі та злагоді з іншими народами нашої багатонаціональної країни. І тому це питання було для нас дуже неприємне. Це виникло у зв’язку з тим, що багато людей боялись агресії росіян і вони і зараз бояться, але це не є основою, для того щоб говорити що ми маємо тут проблеми. Ми маємо проблеми такі, як і всі українці.

Василь Шандро: що таке Чеська  національна рада України як організація?

Людмила Мухіна: Чеська національна рада, в наступному році буде 20 років її існування – це громадська організація, яка є об’єднуючим органом всіх громадських чеських організацій в Україні, а у нас їх 21.

Василь Шандро: це регіональні організації?

Людмила Мухіна: це культурно-освітні товариства. Наприклад, в Ужгороді їх 2, у Львові 1, до речі, там знаходиться найстарше чеське товариство у світі.

Василь Шандро: скільки йому років?

Людмила Мухіна: воно1967 року.

Василь Шандро: які обов’язки виконує «Чеська національна рада України»? Чим вона займається?

Людмила Мухіна: ми координуємо діяльність. У нас багато питань, які ми вирішуємо разом і тому це така організація, яка спрямовує або координує якісь моменти. Наприклад, ми уже 25 років возимо відпочивати дітей до Чехії. Запрошуємо дітей з чорнобильської зони на відпочинок на місяць. Були ще цікаві освітні табори для південних районів, зараз ці оздоровчі табори є і освітніми, тому що за нашим проханням чеська сторона пішла нам на зустріч і зробила так, що кожного дня протягом тижня, крім суботи та неділі, діти навчаються чеській мові, історії, географії. І якщо у них є екскурсії, то вони в цей день не займаються.

Василь Шандро: яка кількість чехів зараз мешкає в Україні?

Людмила Мухіна: за останнім переписом ,який був вже давно – 5700 осіб, це ті, що офіційно визнали себе чехами.

Василь Шандро: а як ви вважаєте – їх набагато більше? Тих, хто вже асимілювався в Україні? І чи є тенденція до зростання кількості цих людей в Україні, чи навпаки до зменшення – чехи виїжджають?

Людмила Мухіна: виїжджають всі народи, національності по різному, але я маю сказати – чехи виїжджають і залишаються тут. Все залежить від того ,які умови у них.

Василь Шандро: де переважно зосереджена найбільша кількість чехів? Чехи живуть компактно у всіх областях чи все ж таки в західній Україні більше, в Києві менше, а в Дніпропетровську ще менше?

Людмила Мухіна: мабуть найбільше всього живе на Волині, Луцьке товариство, Дубенське – більше 300 чоловік у них. Зараз збільшилось Житомирське товариство, було 100, тепер майже 300, велике товариство в Чехограді – це в Запорізькій області.

Василь Шандро: а чому така назва?

Людмила Мухіна: вони так назвали себе, своє село, але в 1947 році, коли міняли назви багатьох сіл, поміняли Чехоград на Новгородківку.

Василь Шандро: в Києві багато чехів?

Людмила Мухіна: не дуже багато, в товаристві порядку 60 сімей. Але це не всі чехи, а лише ті, хто цікавиться життям ,культурою, історією, традиціями.

Василь Шандро: якими шляхами чехи переважно потрапляли до України?

Людмила Мухіна: були три хвилі. Сюди приїжджали чехи, коли в Австро-Угорській імперії заборонялись духовні начала, до яких звикли чехи і через цей утиск вони виїжджали в Польщу, а також сюди.

Василь Шандро: через релігійні уподобання їм довелося покинути рідну землю.

Людмила Мухіна: так. Але найбільшою була третя хвиля – це друга половина 19 століття. Склалась така ситуація, що дуже погано розвивалося сільське господарство. І уже після того, як кріпацтво було знищене, вийшло так, що селяни не мали родючих земель, вони були у багатіїв і землі ніхто не обробляв. Після польського повстання,  поляки виїжджали з західної України ,крім того, з Криму виїхали татари і вийшло так, що цілі поселення були пусті. Треба було щось робити і на Слов’янському  з’їзді 1867 року, де була дуже представницька делегація чехів, було запропоновано чехам мігрувати сюди.

Василь Шандро: а за радянських часів переїжджали чи навпаки виїжджали?

Людмила Мухіна: у 1946 виїжджало дуже багато чехів і ще у 1991-1992 також багато виїжджало, коли одне з найбільших і найкращих чеських сіл України Мала Зубівщина попрохали на виїзд, тому що поруч була Чорнобильська зона.

Василь Шандро: чи багато спільнот утворили власні якісь організації чехів, які, наприклад, не входять до «Чеської національної ради»? Чи таких немає?

Людмила Мухіна: немає.

Василь Шандро: то чехи переважно в Україні однорідні.

Людмила Мухіна: так.

Василь Шандро: а чи можете говорити про монолітність не лише в культурному сенсі, а і у політичному? Хто впливає на політичну думку чехів в Україні?

Людмила Мухіна: ми культурно-освітня організація і не займаємось політичними питаннями.

Василь Шандро: чи маєте ви якийсь зв’язок із чехами у Російські Федерації?

Людмила Мухіна: ні і не мали ніколи. Там є лише одна організація у Новоросійську.

Василь Шандро: тобто у Росії не так багато чехів.

Людмила Мухіна: там є кілька компактних чеських сіл,  там є організація. В цьому році ми їх в перше бачили на 8 українському фестивалі «Чехія – Україна», присутніми були чехи України та Росії, а це міжнародний український фестиваль у Празі. Ми як завжди забрали перші місця на ньому і поїхали додому.

Василь Шандро: чи багато родин за останні 23 роки Незалежності повернулися в Чехію?

Людмила Мухіна: не багато. Хто виїжджав, а хто ні,  в той же час це важко сказати, тому що люди звикають і якщо переїжджають кудись – це дуже тяжко поки звикнуть. Це можуть їхати молоді чехи, вони можуть брати своїх батьків, молодь може щось збудувати на майбутнє.

Василь Шандро: ваша родина як потрапила ,якщо це не таємниця?

Людмила Мухіна: батько моєї бабусі приїхав сюди в Чеську Крошню на Житомирщині, а потім в село Вишеград, що під Києвом. У нього було 4 синів і 2 дочки.

Василь Шандро: тобто ви уже 3-4 покоління чехів, можна сказати

Людмила Мухіна: так.

Василь Шандро: наскільки є можливість чеській спільноті, її представникам вивчати, наприклад, чеську мову? Це винятково завдання родини?

Людмила Мухіна: ні. Якщо говорити в цілому, то Чеська Республіка уклала угоду з Україною про те, що вона може надсилати сюди учителів. І дуже довгий час у селах України працювали вчителі, які навчали чеській мові. Зараз вчитель працює у Чехограді, також він навчає у Мелітополі, Одесі, так що це один напрямок. Ще у нас можна на один місяць поїхати до Карлового університету і до університету Масарика в Брно. Вивчають основи ,а потім ще є 3 роки, коли можна вивчити мову більш глибоко.

Василь Шандро: чи є в Україні школи, де можна вивчити чеську мову?

Людмила Мухіна: у нас в Києві є Слов’янська гімназія, школи є.

Василь Шандро: в родинах практикується говорити чеською?

Людмила Мухіна: розмовляємо. Хоча у мене батько вже не чех, у нас в родині тільки чеською і розмовляли.

Василь Шандро: скажіть, як розширюються культурні зв’язки України і Чехії? Чи долучені ви до якихось культурних проектів?

Людмила Мухіна: з 1996 року у нас раз в два роки проходять фольклорні фестивалі. Якщо говорити про перший фестиваль, який він був камерний, там було 3 ансамблі, то зараз мінімум 15.  Ми вийшли і на міжнародну арену. Ось такий ансамбль «Студанка» Чеського культурно-освітнього товариства «Голендерські чехи» з села Миколаївка Вінницької області – вони отримали перше місце в танцювальному фестивалі в Празі. Крім того, в нас народні фестивалі в Чехограді, називається «Чехоград», а також в Мелітополі, там великий ансамбль , який давно працює.

Василь Шандро: і це те, чим ви переважно займаєтесь – куруєте ці фестивалі.

Людмила Мухіна: крім того ,у нас проходять науково-практичні конференції. У 2000 році товариство заснувало цикл конференцій «Шляхи розвитку культури Чехії в Україні». Ми мали на увазі не лише культуру, а і промислове і сільське господарство. В Одесі є спільнота «Чеська бесіда», там теж проходять конференції. В цьому році вони отримали 2 місце на танцювальному фестивалі в Чехії.

Василь Шандро: чи є в Києві пам’ятники, вулиці названі іменами чехів і в яких переважно галузях чехи в Україні працювали і працюють зараз?

Людмила Мухіна: визначних осіб дуже багато, почнемо з Пилипа Орлика, він був чехом , є вулиця і музей Хвойки, котрий приїхав в Україну у 26 років та відкопав Трипілля. Цікаво те, що він був не тільки археологом, він привіз просо «Росичка». Хвойка був всебічно розвинутою людиною. Потім Василь Земляк – письменник, родом з Миколаївки. Говорячи про культуру треба сказати, що є багато працівників, які працювали в Київському оперному театрі, філармонії. Визначних чехів дуже багато, вони працювали і працюють в багатьох напрямках, зараз багато вчителів, конструкторів, інженерів.

Василь Шандро: наскільки тісно ви співпрацюєте з Чеським культурним центром у Києві?

Людмила Мухіна: ми з ними разом робилипроектив Києві, це історія чехів в Україні і це екскурсія, у нас було дуже багато матеріалів, які лягли в основу. Коли відкриваються виставки або якісь важливі проекти, у Чеському центрі виступає вокальний ансамбль «Вишеград».

Василь Шандро: ви принесли книжку «Історія чехів в Україні», розкажіть, що це за проект?

Людмила Мухіна: це дуже цікава робота, вона тривала у нас дуже довгий час, це, мабуть, перша книга з часів масового переселення на українську землю чехів, яка присвячена культурі народу чехів, які практично всі ці 150 років жили в мирі і злагоді з іншими народами. Тут розказано як сюди прийшли чехи, як вони жили, навчали рідній мові, як відпочивали і т.д. Дуже цікаво, що в усіх селах були як духові, так і симфонічні оркестри.

Ця книга видана за сприянням Посольства Чехії в Україні, книга видана двома мовами та має 600 сторінок.

Василь Шандро: чехи і майдан. Яким чином реагували чехи на події ,які відбувалися в Україні рік тому?

Людмила Мухіна: чехи одразу вийшли на Варшавську площу, та допомагали. 39 поранених на майдані лікувались в Чехії, їх відвезли літаками. І досить велика допомога від Чехії надається госпіталям зараз. З Чехії привозять продукти, одежу, гуманітарну допомогу – все, що треба для біженців. Наприклад 5 чи 7 жовтня з Чехії привезли гуманітарну поміч у Харків.

Василь Шандро: до речі чехи на Донбасі, яка ситуація там, чи маєте ви якісь контакти з ними?

Людмила Мухіна: там є чеські товариства. Ми маємо, але дуже тяжко, тому що багато із них живуть у Донецьку, де йдуть обстріли – це тяжко.

Василь Шандро: біженців серед вашої спільноти немає поки що і ніхто не запросив ще притулку в Чехії?

Людмила Мухіна: ні, біженців немає, але є кілька родин у Донецьку, які повідомили, що хочуть поїхати звідти.