141 мільйон з держбюджету направили на рахунки партій. Як моніторити витрати?

У відомстві уточнили, що «Народний фронт» отримав 50 млн. 272 тис. грн., партія «Блок Петра Порошенка» — 49 млн. 543 тис. грн., об’єднання «Самопоміч» — 24 млн. 923 тис. грн., а Радикальна патія Олега Ляшка — 16 млн. 907 тис. грн. У студії «Громадського радіо» — директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.

Наталка Соколенко: Для чого взагалі впроваджується державне фінансування політичних партій?

Микола Хавронюк: У нас просто немає іншого шляху, окрім як рухатись до потужної демократії. Партії спочатку формують, а потім відображають волю народу. Для того, щоб вони це могли робити більш професійно, народ має їх підтримувати. Хто платить, той і вимагає якісну роботу.

Важливо розуміти, що державне фінансування політичних партій не коштує настільки багато, щоб ми могли від нього відмовитись. Партії фінансуються за чинним законом з двох джерел — з внесків фізичних і певних юридичних осіб, крім державних, і за рахунок державного фінансування. Таким чином ми відсікаємо олігархам і великим підприємцям можливість утримувати політичні партії і робити так, щоб вони виражали їхню волю, а не волю народу.

Наталка Соколенко: Суми звучать начебто вражаючі, а насправді цього достатньо? На що партії матимуть право витратити ці гроші?

Микола Хавронюк: Відповідно до закону, усі кошти, які виділяються партіям, мають йти на їхню статутну діяльність. Насправді, ніхто не знає, що це таке. Коли Верховна Рада 8 жовтня минулого року прийняла закон про фінансування політичних партій, вона зобов’язала НАЗК визначити деякі терміни. Терміну «статутна діяльність» серед них не було. Сама Верховна Рада також на означила це явище. Ми можемо лише приблизно, аналізуючи закон про фінансування партій, з’ясовувати це для себе. Тут закладений конфлікт між політичними партіями і контролюючими органами — такими, як НАЗК і Рахункова палата. Це 2 органи, що мають контролювати доцільність за законність витрачання коштів. Вирішення цього конфлікту передбачене законом, але процедура дуже складна.

Андрій Куликов: Цей закон викликав ускладнення і дуже багато скепсису. Крім того, закон прийняли, а 2 впливові політичні сили в Парламенті йому опираються.

Микола Хавронюк: Ми маємо визначитися: ми йдемо до Європи чи ні. Якщо так, то іншого виходу в нас немає. Ще в 2003 році була резолюція Ради Європи і висновок Венеціанської комісії, які дуже чітко сформулювали вимоги до державного фінансування політичних партій. Вже практично всі нормальні і цивілізовані країни в Європі перейшли на цю систему фінансування.

Андрій Куликов: Дайте будь ласка визначення нормальної цивілізованої країни в Європі.

Микола Хавронюк: Це країни, які відповідають демократичним стандартам, виробленим самою ж Європою для себе.

Андрій Куликов: Якщо є закон, то його треба виконувати. Якщо хтось не виконує закон, а саме «Батьківщина» і «Оппоблок», які не беруть державні гроші, то їх за це треба в якийсь спосіб покарати. Які санкції передбачає закон за те, що його не виконують?

Микола Хавронюк: Не беручи грошей, вони самі себе карають. Всі партії перебувають в однаковому становищі. Вони мають 2 джерела фінансування — внески і державне фінансування. Якщо «Батьківщина» і «Оппоблок» відмовились від державного фінансування, а в тому, яке дозволено, вони знаходяться на одному рівні з іншими партіями, то тим самим вони зменшили собі фінансування.

Наталка Соколенко: На що дозволено витрачати державні гроші за кордоном? Чи можемо ми просто запозичити ці статті видатків?

Микола Хавронюк: Звичайно, існують визначені Радою Європи стандарти, але є певні нюанси. Статутна діяльність не скрізь передбачає участь у виборах, хоча з закону про всеукраїнський референдум випливає, що на рефередум з державного фінансування гроші брати можна. Я роблю висновок: все, що законно, може бути відображено в статуті політичної партії і тоді це буде статутною діяльністю, на яку можна витрачати гроші. На що не можна витрачати кошти? В конституції вказано, що партії не можуть посягати на права і свободи громадян, здоров’я населення, територіальну цілісність і багато іншого. Відповідно, вони не можуть зазначити в статуті, що будуть агітувати за комунізм, адже це прямо заборонено законом.

Наталка Соколенко: Громадяни дізнаються, на що партії витратили ці гроші? В який спосіб?

Микола Хавронюк: Найбільше повноважень щодо здійснення контролю мають НАЗК і Рахункова палата. Партії керуються законом про політичні партії та іншими законами і витрачають ці кошти на власний розсуд. Якщо контролюючі органи побачать, що видатки партії не відповідають поняттю «статутна діяльність», вони можуть звернутися до партії і попросити надати певні документи. Ті змушені їх надати. Якщо контролюючі органи лишаться незадоволеними, вони звернуться до суду з проханням встановити факт незаконного витрачання державних коштів. Якщо суд підтвердить цей факт, НАЗК може припинити фінансування.