При нагоді стати у пригоді: як і коли правильно казати

Тож чому слід казати подкаст «стане у пригоді», а не «в нагоді»? Якщо визначити одним сухим науковим реченням — це спотворення лексичного складу фразеологізму через сплутування паронімів. Але… сподіваюся, ви зараз не вимкнули подкаст (сміюся)!? Гаразд, нумо зʼясовувати до вичерпності «лЮдськОю» мовою.

Річ у тім, що нам слід розрізняти слова, що подібні за звучанням, але різні за значенням. Їх називають паронімами. А їхню звукову близькість та схожість у значеннях можна пояснити тим, що найчастіше в них один і той самий морфологічний корінь, ну, наприклад:

• факт — фактор;
• мотив — мотивація;
• паливо — пальне;
• памʼятник — памʼятка;
• громадський — громадянський;
• прийнятний — сприйнятний;
• одноособовий, одноосібний і одноосібницький;
• загрожувати — погрожувати;
• засвоювати — освоювати;
• зумовлювати — обумовлювати;
• подвижник — сподвижник;
• чисельний — численний.

Отже, наші сьогоднішні «підозрювані» — нагода і пригода — це теж близькі родичі, які розійшлися різними семантичними дорогами.

Що означає слово «нагода»? Згідно із визначенням «Словника української мови в 11 томах», це «зручні для здійснення чого-небудь обставини, підхожий для чого-небудь момент». І забігаючи наперед скажу, що слово «підхОжий» не є калькою, а питомим українським словом, що походить з прасловʼянської мови, побіжно це також означає, що звучання цієї лексеми подібне в усіх словʼянських мовах. Натомість «підходящий» — ось це вже калька з російської. Як ми можемо іще перекласти українською «подходящий»? Окрім «підхожого», в українській мові є ще «відповідний» та «придатний»; а якщо йдеться про час та нагоду, то слід вживати «слушний», «нАгІдний», «догІдний», «пригІдний»; і якщо мовиться про вартість, то — «поцІнний». Можемо побудувати таке речення:

«Я не проґавила нагоди й купила підхожий телефон поцінно».

До слова, Борис Грінченко на сторінці 477 другого тОму свого словника подає іменник «нАгода» — й чомусь з наголосом на першому складі — як відповідник російських слів «случай», «удобное время».

Отже, нагоди ми зазвичай чекаємо, ловимо її за хвоста, щоб скористатися нею, коли, наприклад, нам треба передати щось комусь при нагоді або зайти до товариша чи товаришки; сказати щось комусь при нагоді.

Розгляньмо докладніше приклади вживання:

• «Мати нагоду зустрітися з друзями». Тобто мати вільний час і можливість.
• «Святкування з нагоди дня народження».
• «При першій нагоді відвідаю виставку».
• «При нагоді зателефонуй мені».

Пантелеймон Куліш колись писав: «Олексій дав оправити портрет у рамки за скло і послав при нагоді до матері». Розумієте!? Трапилася нагода, тобто влучний момент, підхожий, що, повторюся, не є калькою, щоб щось передати, у нашому випадку — портрет.

А що ж таке «пригода»? Сучасний «Словник української мови: у 20 т.» наводить декілька значень із прикладами вжитку. І перше, звісно, найзвичніше для нас — це «те, що трапилося (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок». І також йдеться про «пригоду» як «небажану, неприємну або небезпечну для когось подію», зокрема й у сполученні зі словами «лиха», «тяжка» і т. ін. Тож коли йдеться про аварію на дорозі, цілком доречним є вислів «дорожньо-транспортна пригода» (ДТП). Адже це непередбачувана, несподівана й неприємна подія, що повʼязана з ризиком та небезпекою.

Далі у словнику натрапляємо на народне прислівʼя: «В пригоді пізнавай приятеля», — тобто у нещасті, в біді, у скруті. До речі, російською це — «друзья познаются в несчастье».

Іван Франко у своїх казках писав: «Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й надибала його тяжкая пригода». А Михайло Коцюбинський бідкався про героя: «Як не глядів [дервіш], як не старався, — сталась пригода: заслаб осел в пустині та й здох».

Навіть у класичних перекладах Шекспіра, які робив Максим Рильський, король Лір каже:

Пʼять день [днів] ще маєш ти,

Щоб від пригод лихих себе вбезпечить,

А шостого — державу нашу маєш

Покинути негайно і назАвжди.

Друге значення слова «пригода», яке фіксує словник з приміткою «переважно у множині» — це «подія, яка трапляється під час подорожі, мандрівки». У Івана Франка читаємо: «Він розповів зміст поеми [“Одіссеї”], дитячим звичаєм підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а минаючи побутові картини». У Максима Рильського теж «чимало пригод було в подорожах». Очевидячки, що Юрію Яновському цього бракувало: «ВезучИ наш вантаж, ми шукали пригод. Ми вже й здали вантаж, а цікавого нічого не зустріли».
Ой, леле, я можу швидко заторохкотіти, розповідаючи свої пригоди, що аж словник усміхається та підморгує.

Втім, він також додає, що в розмовному стилі «пригода» — це ще й «дія, розрахована на досягнення успіху в коханні, залицянні» із приміткою «переважно з означеннями». Олесь Гончар описував це так: «Веселий, поранений в руку сержант хвалькувато розповідав товаришам про свої довоєнні ловеласівські пригоди». А Микола Лукаш у перекладі «Декамерона» Боккаччо кокетливо зазначав: «Я хочу розповісти вам про одну сільську любовну пригоду, хоч недовгу, так зате смішну на приконеччі».

Чуєте, яке цікаве слово? Приконеччя. А що воно таке? Це наше, нині рідковживане, але дуже красиве слово, що означає «закінчення чого-небудь, кінець». Звичайно, коли треба дізнатися, перевірити, чи якесь слово є росіянізмом чи ні, розгортаймо словник Бориса Грінченка, бо там росіянізмів немає. Тож на сторінці 420 його третього тОму 1909 року словом «приконеччя» лексикограф фіксує точний переклад російських слів «окончаніе», «конецъ». Також «приконеччя» — це і прикінцева частина чого-небудь, але аж ніяк не «заключна», адже це класична калька! Як і майже всі слова з коренем -ключ- в українській мові, окрім лексем «ключ», «клЮчник», «ключАр», «ключиця» та словосполучення «ключові слова». До слова, якщо ви зазирнете в радянський одинадцятитомний тлумачний словник, то якраз там це скальковане словосполучення «заключна частина» скніє та кисне. Ну, ми ж розуміємо, як кальковані чи живцем перенесені з російської мови слова та словосполучення зʼявилися у словниках, в академічних джерелах совєтської доби? Радянська імперія панічно боялася українських слів, які не були схожими на російські, а саму можливість існування мовної норми, здатної самостійно розвиватися і спиратися на неросійські культурні джерела, совєти сприймали як небезпечний «лінгвістичний барʼєр» із російською мовою. Тож виправляли це.

Сьогодні для кращого освоєння багатств рідної мови, а також, можливо, й повернення частини питомої української лексики великого значення набувають так звані репресовані словники, тобто лексикони, які потрапили під цензуру радянської влади. Їх рідко згадували у своїх працях дослідники, а багато з них взагалі заборонили або знищили. До згаданих лексикографічних джерел початку XX ст. належить, зокрема, «Словник московсько-український» 1918 року Віктора Дубровського, в якому на сторінці 267 читаємо, що російське «конець» — це наше питоме «приконеччя», а російське «окончаніе» — це «скІнчення» та «укІнчення».

Хоч сучасний «Словник української мови: у 20 т.» й копіює свого попередника — одинадцятитомний тлумачний словник 1970-1980 років, та, на щастя, в ньому подано правильний варіант: «прикінцева частина чого-небудь».

Тож нехай усе приємне чекає на нас не тільки на приконеччі, а ми повернімося до інших наших пригод! Фразеологічних!

А тепер найцікавіше! Увага на екран… ой, тобто… приготуватися вашим вушкам і навушникам! Словник фіксує стійкі звороти. Нарешті ми дійшли до цього!

У значенні прислівника «у пригоді» означає «у разі небезпеки, загрози». У драмі Івана Карпенка-Карого Сава Чалий каже: «ВІйська маєм ми всього двісті чоловік і одну гармату. Це наші сили, це наш зАмок, куди в пригоді ми можем заховатись!». Або у Франка розгніваний і засмучений народ запитує:

— Куди се, наш володарю, спішиш,

Нас бідних без опіки покидаєш?

Кому віддав ти в руки нас? Чи він,

Новий наш пан той, висохлий як скіпка,

Зуміє нас в пригоді боронити?

У повісті «Під Корсунем» Адріана Кащенка читаємо: «В Прісі буяла по жилах козача кров. Вона не покинула чоловіка в пригоді, а, скинувши з корОмисла вІдра, вдарила ним одного з гайдукІв по руках і вибила в нього шаблю».

У словнику також є вислів «про всяку пригоду», що означає «на всякий випадок». Іван Франко описував: «Вхопивши обІруч дзюбАк, я… до кінця ручки привʼязав тонкий, але міцний шнур, що був у мене за поясом про всяку пригоду».

Але окрім усіх цих небезпек, мандрів та історій про ловеласів, іменник «пригода» входить до нашого головного фразеологізму, навколо якого сьогодні й ламають списи мовці: «стати у [великій] пригоді» або ж «бути у [великій] пригоді». Щоб зрозуміти, що означає цей фразеологізм, загляньмо на сторінку 690 «Словника фразеологізмів української мови» за укладАнням Віри Білоноженко, Ірини Гнатюк, Валентини Дятчук, Надії Неровні, Тетяни Федоренко. Тож, шановне товариство, цей сталий вислів має два значення.

Заразом нагадаю, що розчленовувати фразеологізми і дивуватися, мовляв, парадоксальності значень окремих слів, що й містять ці вислови, не годиться, не можна. На те й вони фразеологізми, щоб на їхні форми й кордони не зазіхати, бо вони застиглі й непорушні! Запамʼятаймо це, будь ласка!

Отже, перше значення фразеологізму «стати у [великій] пригоді» — це «допомогти кому-небудь; виручити когось». В Олександра Довженка читаємо: «Цього вечора у Василя і Наталки, може, ще й не вистачило б сміливості обнятись, але тут у пригоді їм став споконвічний дівочий помічник — страх». А в оповіданні Архипа Тесленка вкрай щемливо:
— Рости, моя дитино, — було їй каже вона, — рости, та хоч у якій-небудь пригоді ставати будеш мені…

До речі, перше значення фразеологізму має ще й такий відтінок — «прислужитися кому-небудь». У комедійній пʼєсі Марка Кропивницького «По ревізії» персонажка Риндичка благає старшинУ: «Ой, розсудіть же мене; а я батечку, вам завжди у пригоді стану».

Цей сталий вираз ще й дуже рідний нашому вуху: памʼятаєте, як ми в дитинстві закликали?

Дощик-дощику, іди

На левади, на сади.

Ще пройдися й по городі.

Стань нам, любий, у пригоді!

Друге значення фразеологізму «стати у [великій] пригоді» — це «виявитися потрібним, необхідним». Й тут не посперечаєшся з життєвим прагматизмом Івана Нечуя-Левицького:
— Поживеш — побачиш, як стануть у пригоді гроші.

Є таке, правди ніде діти, гроші зайвими не бувають! Але мій улюблений приклад знову від майстра слова Марка Кропивницького: «Зайвий розум не завжди бува в пригоді людині, часто розум і шкодить, — все залежить від умов». Ще б пак!

Але нам із вами «зайвий» розум точно стане в пригоді, особливо коли ми збираємо докупи скарби нашої мови та культури, які, буває, не помічають, коли часто калькують саме російські зразки. Отже, висновуємо, «стати у пригоді» — ошатний фразеологізм, а не калька з російського «пригодиться». А як правильно перекласти вислів «грамоте учиться всегда пригодится»? Запамʼятаймо: «Чого замолоду навчишся, в старості як знайдеш». До слова, шукачів пригод ще називають «знайдИбідами» і «пригОдниками» — хай буде в нашій кишеньковій мовній шухлядці.

Щоб більше не плутати слова «нагода» і «пригода», а саме, не плутати ці пароніми у фразеологізмі, ділюся підказками. Якщо йдеться про користь — послуговуймося у вжитку виразом «стати у пригоді».
Підказка перша — тест на синоніми. Це як? Якщо ви можете замінити фразеологізм «стати у пригоді» словами на кшталт «знадобитися», «допомогти» або словосполученням «стати корисним» — сміливо вживайте «у пригоді».

Закріпімо на прикладах.

• Рецепт допоміг приготувати страву? Отже, цей рецепт став у пригоді.
• Парасолька знадобилася під час дощу? Отже, вона стала у пригоді.
• Порада була корисною? Теж стала у пригоді. Тобто насамперед пригодИлася, а не нагОдилася чи навіть нагодИлася, що, до речі, згідно з СУМом-20, означає «прийти, прибути куди-небудь, зʼявитися десь» у першому значенні, у другому розмовному значенні — «випадково виникнути, трапитися», у третьому розмовному значенні — «зібратися куди-небудь, наважитися, наміритися щось зробити» та у четвертому рідковживаному значенні — «виявитися корисним для кого-, чого-небудь; згодИтися».

Підказка друга. Римуємо з негодою.

Просто запамʼятайте цю фразу: парасолька стане в пригоді в негоду. Пригода і негода — ідеальна пара.

Натомість «нагода» — це завжди про час і шанс, наприклад:

• «при нагоді купіть книжку»;
• «при нагоді заходьте на чай»;
• «святкування з нагоди випуску»;
• «мати нагоду побувати в Греції»;
• «це нагода розпочати власну справу».

Треба запамʼятати, що іменник «пригода» поєднується з прийменником «у» (стати у пригоді), а іменник «нагода» — з прийменником «при» (при нагоді).

Ось іще кілька прикладів:

• Пальто стане у пригоді взимку.
• При нагоді треба сказати про запізнення.
• Тут у пригоді стане дотепна фраза.
• Стали у пригоді (а не в нагоді) здобуті знання, а не отримані.
• Нарешті трапилася нагода поспілкуватися з вами. Або. Нарешті трапилася нагода запропонувати вам свої послуги.
• Словник має стати у пригоді всім українцям.
• Я впевнена, що ваші батьки, мої ошатні слухачі та слухачки, виховали у вас ті риси характеру, які стали вам у пригоді!

Слово «пригода» значно ширше й барвистіше, ніж звикли думати. Переконаймося у цьому, дослідивши «Російсько-український словник сталих виразів» 1959 року Івана ВиргАна та Марії Пилинської.

Російський вираз «брать, взять на буксир кого» почАсти перекладають буквально. Словник пропонує варіанти, як-от:

• «стати до помочі / у помочі / у пригоді кому»;
• «порятовувати, порятувати (зарятовувати, зарятувати) кого»;
• «сприяти кому» тощо.

Фраза «Чем могу быть полезен?» ошатною звучить як «Чим я можу придатися?» або «Чим можу стати у пригоді?». А вираз «быть полезным кому» має відповідники: «бути корисним (пожитним, ужитним) кому» та «у пригоді ставати, стати кому». Навіть «удружить кому» — це і «зробити послугу (прислужитися) кому», й знову ж таки — «стати у пригоді кому».

Коли ж «случилось несчастье с кем», ми кажемо:

• «спіткало (побило) лихо кого»,
• «сталася пригода з ким»,
• «[упала] пригода на кого»
• або ж «упало безголівʼя на».

У росіян «беды человека научат мудрости», а у нас «кожна пригода до мудрості дорОга»! Як поетично і влучно заразом, правда? Або ще: «Біда вчить розуму». І якщо когось із халепи «вывезла случайность», то слід казати: «мені став у пригоді випадок», «мені допоміг випадок» або «мені допомогла нагода» чи «стала в пригоді нагода». А якщо «это послужило ему в пользу» — то «це стало йому в пригоді». Російське «Не бросай друга в несчастье» українською звучить «Хто друга лишИть у пригоді, той не варт і по світі ходити». Ошатна аксіома.

Запамʼятаймо також, як слід правильно перекладати інші сталі вирази:

• «забавные приключения» — це «веселі пригоди»;
• «внезапное несчастье» — «нагле лихо», «лиха напасть»;
• «в несчастье» — «при лихій годині», «під лихий час», «у нещасті», «у [лихій] пригоді»;
• «по несчастью» — «через нещастя», «через лиху або нещасливу пригоду»;
• «в подобном случае» — «у такому разі», «у такім випадку» або «у такій пригоді».

Отже, друзі, плекаймо мову, намагаймося не ушелепуватися в лиховИну за словником Бориса Грінченка чи в лиху пригоду. Але вже як ускочили в біду чи халепу, нехай ваші знання стануть вам у пригоді, а для доброї розмови завжди знайдеться не калькована «підходяща», а питома «підхожа» нагода.
Дякую, що рубали сьогодні мовні хащі разом зі мною, Світланою Білою, у подкасті «Ошатна українська» на Громадському радіо!

Ставаймо одне одному у пригоді! Тобто будьмо корисними одне одному повсякчас і повсюдно!