Спорт — «поза політикою»?

«Коли ідеться про Росію, «поза політикою» не може бути нічого…»

Альона Нестеренко: Сьогодні будемо говорити про спорт, а саме про те, як його використовують для політичного впливу. Всі ми чули ці заїжджені і абсолютно неправдиві фрази, на кшталт «спорт поза політикою», «культура поза політикою». Але коли ідеться про Росію, насправді «поза політикою» не може бути нічого взагалі.

Й інфоприводом для цієї розмови стала нещодавня новина, що Міжнародний олімпійський комітет не змінить рішення про відновлення у правах НОК Росії. А я нагадаю для нашої аудиторії, що пару тижнів тому Міжнародний олімпійський комітет ухвалив рішення тимчасово відновити у правах росіян. Це рішення, звісно, викликало справедливе обурення у багатьох країнах світу.

Зокрема, після цього вже декілька країн, щонайменше станом на той момент, коли ми записуємо цю розмову, відреагували. Ідеться про країни ЄС, такі як Естонія, Данія, Фінляндія, Латвія, Литва, Нідерланди, Польща, Румунія та Швеція. І от маємо дійсно таку картину, але МОК стоїть на своєму.

Скажи, як у медійному просторі реагували росіяни? Чи ти помічала, щоб вони якось із особливим захватом це сприйняли? Чи ставили «дорівнює» між тим, що сказав МОК, і «поверненням до цивілізованого світу»?

«Зараз ідеться про те, що росіяни вже повернуться повністю з усіма правами на літню Олімпіаду…»

Олена Чуранова: Звісно, ці всі події, вони показувалися як «перемога» для Росії. Це відновлення прав атлетів і повернення Росії у міжнародний спорт. Тому що те, що відбувалося раніше, на їхню думку, це «повна несправедливість», а тепер нарешті почався «шлях до справедливості».

Тому, звісно, основне, ключове висвітлення саме в цьому світлі відбувалося. Тобто наголошувалося на тому, що раніше те, що відбувалося, ті всі заборони, обмеження, це була «дискримінація», якась там «дія Заходу». А тема війни оминається взагалі, — чому це все від початку відбувалося.

А йде акцент на тому, що «все це дискримінація, а спорт — поза політикою», і це жалюгідно, що росіян, начебто, не пускаєть, або не пускають під своїм прапором виступати. Те, що відбулося на початку липня, це потроху повернення, воно показується, як нарешті, «нормалізація», як сигнал до того, що «стосунки будуть нормалізуватися». І «насправді просто потрібен час для того, щоб все стало, як раніше».

Тобто зараз ідеться про те, що росіяни вже повернуться повністю із усіма правами на літню Олімпіаду в Лос-Анджелесі. Хоча навіть за рішенням МОК цього поки немає, так як, знову ж таки, використання російського прапору війну… теж поки що це рішення відкладене.

Жодних змагань, наприклад, у Росії не буде проводитися від Міжнародного олімпійського комітету.

Знову ж таки, той самий антидопінговий контроль, тому що тут не тільки про війну йдеться, а також використання активно російськими спортсменами допінгу є значною проблемою.

Тому, звісно, на жаль, в інформаційному плані це такий для них успішний кейс.

Убивцям не місце на змаганнях

Альона Нестеренко: А чи ти досліджувала, як росіяни реагували на історію із Владиславом Гераскевичем, тому що тоді, на певний період, наш спортсмен після історії з шоломом пам’яті, став ледь не національним героєм.

І це зрозуміло, але як тоді реагувала російська пропаганда, і як загалом вони реагують, наскільки оперативно реагують на ті чи інші ситуації, які відбуваються у спортивному світі?

Олена Чуранова: Ну, звісно, будь-які такі кейси, особливо те, що сталося з Грескевичем, тому що це був насправді дуже крутий для нас, в першу чергу, комунікаційний приклад, коли цей випадок із шоломом висвітлювався європейськими медіа, і став однією із найгучніших тем під час цієї зимової Олімпіади.

Тому, звісно, ми отримали ще одну можливість розказати про спортсменів, про дітей, які займалися спортом, і були вбиті Росією, тому що це те, на чому ми маємо акцентувати увагу, чому Росія не має бути на цих міжнародних змаганнях, тому що це країна-агресор, це країна, яка почала війну, яка вбиває тих самих спортсменів наших українських, які через росіян втратили цю можливість, були вбиті і не потрапили на ці змагання.

Вбивці не можуть бути на одних і тих самих змаганнях, на міжнародних спортивних змаганнях, які мають бути про рівність та про якісь певні цінності. І, звісно, щодо Гераскевича, ми бачили купу різноманітних фейків, які поширювалися, дискредитації, демонізації, абсолютно безглузді фейки, наприклад, поширювалися, що начебто в українській школі змусили дітей прийти усіх у шоломах до школи, начебто там показати підтримку, що це «указ згори».

Тут потрібно теж вказати на мінуси, негатив для нас, це, власне, рішення комітету не допустити Гераскевича до змагань, але з іншого боку це теж було досить показовим, тому що зараз головою МОК є Кріс Ковентрі, і усі ці поступки до Росії, це ж теж іде до того, що голова комітету була змінена, тому що попередні не були настільки позитивними до Росії, і там до Ковентрі чітко була риторика про те, що їх не можна допускати. А так як Ковентрі з Зімбабве, і ми знаємо, що ця країна, по суті, є союзником Росії, Росія має значний вплив там, і сама Ковентрі до того, як вона стала головою МОК, висловлювала заяви, що вона проти того, що росіян не допускають до змагань, і ми навіть знаємо, що коли її обрали, то навіть там Путін передавав їй привітання.

Тобто ми просто прекрасно розуміємо, що все це теж наслідки цієї політики, і казати, що «спорт поза політикою» ми не можемо. Це безумовна політика, тому що це міжнародна арена, це можливість просувати певні наративи та певні тези, риторику, і спорт, як і культура теж дуже активно використовується Росією.

Хоча не тільки Росією, ми можемо згадати навіть нацистську Німеччину, яка проводила Олімпіаду в Берліні під час Третього рейху, і та Олімпіада теж використовувалася для того, щоб просунути всю цю нацистську ідеологію. Тому Росія, по суті, робить те саме, коли відбувалася Олімпіада в Сочі, теж можемо згадати, після якої, до речі, почалася окупація Криму.

Тому Олімпіада, міжнародний спорт, має дуже велике значення для Росії, і для неї досить болючим є те, що досі, наприклад, в атлетику не допускаються, спортсмени, футбол теж, слава Богу, ще тримає оборону і не допускає.

І в УЄФА заявили, що позиція не зміниться до завершення війни. І на цьому ми теж маємо наголошувати. Але вже низка різних видів спорту, на жаль, — ті самі шахи,  наприклад, — дозволили.

І різні види боротьби дозволили. Волейбол абсолютно нещодавно дозволив виступати. Тому потроху оця їх робота просувається.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше!