Якщо влада не припускатиметься нових помилок, протести поступово згасатимуть — Ігор Чаленко

«Ми перебуваємо в політичній кризі»

Владислав Бундаш: Зараз стали очевидними системні проблеми, пов’язані з оборонно-промисловим комплексом, закупівлями та корупційними схемами.

З іншого боку, ми бачимо відставку Олександра Сирського та призначення Михайла Драпатого новим головнокомандувачем. Це вселяє певну надію на зміни. Водночас йому доведеться досить складно маневрувати між різними політичними силами, а також виконати чимало роботи, пов’язаної з перебудовою системи армії.

З третього боку, ми бачимо, що Михайло Федоров відмовився від усіх посад, які запропонував йому президент Володимир Зеленський, і хоче повернутися лише до Міністерства оборони на посаду міністра.

Протести тривають. У мене складається враження, що ми опинилися в глухому куті. А у вас?

Ігор Чаленко: Я б не сказав, що ми опинилися в глухому куті. Сторонам цього політичного конфлікту, адже ми фактично перебуваємо в політичній кризі, потрібно визначитися зі своїми пріоритетами й зрозуміти, чого саме вони хочуть.

Коли президент не подає до Верховної Ради кандидатуру колишнього очільника міністерства до нового складу уряду, натомість призначає виконувача обов’язків міністра з поясненням, що потрібно підвищувати технологічність армії, виникає певний дисонанс.

До Федорова є питання політичного характеру: чи хоче він використати протестний потенціал із функціональною метою — повернутися в крісло міністра оборони? Я думаю, що така можливість в нього залишається. Чи все ж він прагне здійснити стратегічний марш-кидок до самостійної політичної кар’єри та почати освоювати так звану ліберальну нішу? Як уже сказав один із моїх колег, Денисенко, це може бути умовна «Самопоміч 3.0».

Це справді стратегічне питання. Єдина проблема для Федорова в цьому виборі полягає в тому, що ми не знаємо, коли відбудуться вибори, на яких він зможе реалізувати відповідний політичний потенціал.

Така діяльність, уся ця виборча драматургія, завжди накладається на певний календарний план. Ти маєш розуміти, коли й що потрібно робити, щоб досягти результату в конкретний момент.

Щодо Михайла Федорова, то зараз суспільство фактично винесло його на вершину. Причому я говорю навіть не про самі мітинги з картонками.

Чому? Тому що є соціологія. Принаймні я бачив оприлюднені результати трьох компаній — Gradus Research, Active Group і соціологічної групи «Рейтинг». Усі вони зафіксували одну й ту саму тенденцію: більшість українців виступає проти відставки Федорова з посади міністра оборони.

За різними опитуваннями, цей показник становить від 61 до 74 відсотків, але загальна тенденція зрозуміла. Також кратно зріс рівень довіри до нього та його президентський рейтинг. По суті, це ситуативно підняло Федорова до трійки лідерів.

Active Group узагалі показала доволі цікавий результат: президентський рейтинг Зеленського ледь не розділився навпіл через появу в опитуванні Федорова. Інші компанії цього не продемонстрували, але подібні тенденції також простежуються. Тому я думаю, що ця боротьба триватиме.

Звичайно, зараз влада прагне показати, що сторінку Федорова й Сирського вже перегорнуто, насамперед у контексті їхнього тандему як міністра оборони та головнокомандувача.

Далі, відповідно, Євгена Хмару подаватимуть як кандидата на посаду міністра оборони. Водночас він є військовослужбовцем, тоді як Закон України «Про національну безпеку України» вимагає, щоб міністр оборони був цивільною особою.

Однак, як написав сам президент — або як йому підготували для публікації в Telegram, — після врегулювання юридичних нюансів Хмару все ж планують подати на цю посаду. Призначення Драпатого головнокомандувачем, очевидно, подаватимуть як певний крок назустріч Федорову та учасникам протестів.

Щодо призначення Віталія Кіма

Владислав Бундаш: Віталій Кім обійняв посаду міністра у справах ветеранів на тлі певних скандалів. Найбільше обурення викликало його інтерв’ю виданню «Главком» у жовтні 2025 року. У ньому він, зокрема, характеризував ветеранів, зазначаючи, що більшість із них мають ПТСР, завищені очікування та загострене відчуття справедливості.

Також він заявив, що не заперечує проти участі військових у політиці, однак вважає їхню масову участь недоцільною. Саме це найбільше обурило людей.

Ігор Чаленко: Знову ж таки, про яких саме військових ідеться? Коли ми говоримо про мобілізованих, які прийшли з цивільного сектору, то це люди з абсолютно різним досвідом. Зокрема, серед них є й топменеджери. Також є багато людей, які не були мобілізовані, а самі підписали контракт.

Тобто не можна вважати, що військові — це якась окрема когорта, яка має виключно специфічне бачення. А те, що в них загострене відчуття справедливості, — це добре.

Протягом багатьох місяців, навіть років, ми бачимо фактично нетерпимість до корупції. Низку корупційних скандалів, у принципі, можна було б без проблем інформаційно загасити.

Але саме завдяки цій нетерпимості до корупції та тому, що навіть під час війни суспільство визначає корупцію як одну з найбільших проблем, якщо не найбільшу, влада змушена рухатися, проводити певні кадрові перестановки та ухвалювати закони. Звісно, не так, як у липні минулого року, коли відбувався дещо протилежний процес.

Тому я вважаю, що суспільство буде лише раде, якщо при владі стане більше військових.

До речі, нагадаю, що відповідно до змін, ухвалених Верховною Радою вже під час повномасштабної війни, після завершення війни та скасування воєнного стану запрацює вимога до всіх, хто претендуватиме на посади державної служби: проходження базової військової служби, наявність статусу ветерана або відповідного досвіду участі у війні.

«Має бути цивільний контроль над армією»

Владислав Бундаш: Якщо Верховна Рада проголосує за зміни до законодавства, які дозволять призначити Євгена Хмару, тобто врегулює ці юридичні тонкощі, що прихід військового на посаду міністра оборони змінить для країни з політичного погляду? Наскільки важливо, що цю посаду обійматиме не цивільна особа?

Ігор Чаленко: Безвідносно до персони Євгена Хмари, якого я дуже поважаю: я справді ознайомлювався з його професійним досвідом, розпитував про нього й чув винятково позитивні відгуки. Однак усе ж залишається питання цивільного контролю над армією.

Це базовий принцип, тим паче для держави, яка закріпила у своїй Конституції курс на євроатлантичну інтеграцію. Тобто ми не можемо відступати від засад цивільного контролю.

На мою думку, ми вже почали від них відходити. Нагадаю, що є указ президента, який дозволяє військовослужбовцям не нижче певних військових звань обіймати посади першого заступника та заступників міністра оборони. Це вже, по суті, почало руйнувати систему цивільного контролю.

Тому тут питання вже не у Федорові чи Хмарі, а в загальному розумінні того, як має функціонувати вся система.
Що проти нас застосовує Російська Федерація? Серед меседжів, які поширює їхня пропаганда, є, зокрема, твердження про те, що в Україні нібито будується хунта. На жаль, якщо ми обійдемо питання цивільного контролю над армією, то лише підкинемо хмизу у вогонь і підживимо російську пропаганду.

Після першого переляку через призначення Драпатого вони вже почали максимально його дискредитувати, використовуючи давні інтерв’ю, які зараз активно поширюються.

Але суть в іншому: потрібно зберегти цивільний контроль, тому що це також питання повоєнного майбутнього України. Якщо зараз зламати цю систему, наслідки можуть бути серйозними.

Ми можемо говорити про участь ветеранів у політиці, тобто людей, які вже повернулися до цивільного життя. Однак армія має зберігати свій функціонал і залишатися в межах, які для неї визначені. Це основа.

«Усе залежить від Зеленського, які повноваження де-факто він делегує людині»

Владислав Бундаш: Михайло Федоров став одним із символів української моделі цифрового державного управління в умовах війни. Наскільки ця модель уже стала інституційною?

Якщо Михайло Федоров більше не обійматиме своєї посади, які реформи продовжуватимуть розвиватися, оскільки вони вже інтегровані в державні інституції, а які й надалі значною мірою залежатимуть від його особистого лідерства?

Ігор Чаленко: Роль особистості все одно залишається дуже важливою, тому що бюрократичний апарат — як цивільний, так і військовий — має страшенну інерцію.

Є багато різних ініціатив. Скажу чесно: навіть щодо того самого Сирського я розумію, що з політичного погляду формували такий образ: Сирський — це певний атавізм, а Федоров — прогресивний управлінець. Однак насправді Генеральний штаб ухвалював чимало правильних рішень, причому не лише за Сирського, а й раніше.

Це стосується, зокрема, безпілотних систем. Андрій Гнатов, до речі, також цим займався, і дуже не хотілося б, щоб його втратили. У самій армії розуміли важливість технологій. Можна згадати того самого Залужного: саме він, по суті, почав упроваджувати безпілотні системи.

Тому в цій ситуації все одно має бути візіонер — принаймні я так вважаю. Федоров для цієї ролі певною мірою підходить.
Водночас постає питання посади. Я не є прихильником думки, що для нього можлива виключно посада очільника Міністерства оборони. Питання в тому, яким змістом і повноваженнями наповнять його наступну посаду.

Владислав Бундаш: Пропонували ж стати віцепрем’єром.

Ігор Чаленко: Так, віцепрем’єр без міністерства — це, вибачте, фактично лише координатор. Зазвичай таку посаду, навпаки, дають для того, щоб упродовж наступних місяців послабити конкретну особу, адже вона не матиме реальних важелів впливу.

Коли Федоров був міністром цифрової трансформації та першим віцепрем’єр-міністром — наголошую, саме першим віцепрем’єр-міністром, — представники Мінцифри працювали в кожному міністерстві. По суті, він контролював дуже багато процесів.

Ідеться не лише про оборонну сферу чи UNITED24, а й про багато інших напрямів. Тобто існують загальні процеси, на які він повинен мати можливість впливати.

Я думаю, можливо, саме тому він зараз не погоджується на інші посади, крім посади міністра оборони: йому не пропонують очолити хоча б якесь міністерство, навіть таке невелике, як Міністерство цифрової трансформації.

Водночас наведу інший приклад. У нинішній вертикалі влади навіть посада радника президента може мати велике значення. Наприклад, Олександр Камишін. Раніше він був міністром з питань стратегічних галузей промисловості, а зараз формально є радником. Але це не просто радник: він відповідає за комунікацію з європейськими партнерами, координує роботу «Укроборонпрому» та опікується багатьма іншими напрямами.

Тобто все залежить безпосередньо від Зеленського — від того, які повноваження він де-факто делегує тій чи іншій людині. Можна призначити людину віцепрем’єр-міністром, але при цьому її просто ніхто не слухатиме.

«Ситуація з Ольгою Стефанішиною запустила ефект доміно»

Ігор Чаленко: Загалом готувалося м’яке перезавантаження уряду. Зокрема, були питання щодо Олексія Кулеби та міністра освіти Оксена Лісового. Тобто все готувалося поступово.

Нинішній міністр інфраструктури Микола Калашник, за неофіційною інформацією та чутками, ще на попередній посаді очільника Київської обласної державної адміністрації ледь не у квітні говорив, що переходить до уряду. Тобто цей процес готувався заздалегідь.

Я справді допускаю, що ситуація з Ольгою Стефанішиною запустила ефект доміно. Просто різні сторони вирішили ситуативно включитися в гру.

Зіграли проти Федорова? Так. Чому це вдалося? Тому що Верховна Рада, наголошую, не голосувала за його відставку.

Проти Федорова планомірно використовували, наприклад, тему мобілізації: чому склалася така ситуація з «бусифікацією» тощо. Якщо проаналізувати низку виступів, то, думаю, навіть ті, хто це організовував, не планували, що його відставка відбудеться буквально наступного дня. Вони просто скористалися моментом, але не прорахували, що буде далі.

Федоров, своєю чергою, скористався суспільними настроями, про які я вже говорив у контексті соціології, і вивів людей на протести.

Але що буде далі? Чи стоятимуть люди, умовно кажучи, до 18 серпня? Якщо влада не припускатиметься нових помилок, то, думаю, реалізується лінійний сценарій і протести поступово згасатимуть.

«Можливо, не варто настільки завзято все реалізовувати»

Ігор Чаленко: Якщо говорити про Юлію Свириденко, то найбільша проблема полягає в тому, що для системи — а ми розуміємо, як працює владна вертикаль, — вона демонструвала готовність виконувати будь-які забаганки.

Хочете «Національний кешбек» — будь ласка. Хочете умовну «Вовину тисячу», «єПідтримку» чи будь-яку іншу програму — без проблем. Потрібно швидко витратити за два місяці кошти, які протягом року перебували в резервному фонді, — також без проблем.

Є політична воля — є виконання. І після цього її усувають. Це сигнал для всієї системи: можливо, не варто настільки завзято все реалізовувати.

«Зеленський усвідомлює всі ризики повернення Федорова»

Ігор Чаленко: Зеленський усвідомлює всі подальші ризики, пов’язані з можливим поверненням Федорова. Йдеться вже про повоєнний період або, радше, про час до проведення президентських виборів. Адже один зі сценаріїв передбачає, що президентські вибори доведеться проводити ще під час війни.

Постає питання, чи Зеленський усе ж балотуватиметься на другий термін і як він сам бачить своє політичне майбутнє, чи йому доведеться запускати операцію «Наступник».

До речі, за чутками, до того, як Кирило Буданов очолив Офіс Президента, першою кандидатурою на цю посаду нібито був Федоров. Однак через умови, які висували Зеленському, зокрема щодо наступництва та подальшої підтримки Федорова, домовитися не вдалося.

Саме тому ми з деякими колегами розглядали призначення Федорова до Міністерства оборони на початку року не лише як елемент політичної вітрини — мовляв, ось призначили Буданова, ось Федорова, — а і як своєрідне місце для політичного самогубства.

Одна річ — бути міністром цифрової трансформації та мати весь цей позитивну репутацію. Зовсім інша — зануритися в середовище генералітету й у все, що там відбувається. Найскладнішою бюрократичною машиною є саме Міністерство оборони, тому досягти хоча б якогось результату навіть за пів року насправді нереально.

Крім того, зміни, які почали запроваджувати, дуже часто все одно мають фасадний характер, і ми також повинні це розуміти. І річ не у тому, хороший Федоров чи поганий. Такою є сама система.

На жаль, ця система пожирає реформаторів і продовжуватиме це робити.