З «Ради» почалася українська журналістика: як Євген Чикаленко видавав щоденну газету українською мовою

Розмова з кандидаткою історичних наук, старшою науковою співробітницею Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Інною Старовойтенко.

«Рада» — одне з перших друкованих видань українською мовою

Інна Старовойтенко: Українська щоденна газета «Рада» виходила з 1906 року у Наддніпрянщині на 4-6 шпальтах. Їй передувало перше видання українською мовою «Громадська думка» (1905-1906 рр.), яке закрили після жандармського обшуку. «Раду», як і «Громадську думку», видавав український меценат Євген Чикаленко з однодумцями.

Видання «Рада» — орган українського національного руху. Газета виходила 8,5 років українською мовою. Її закрили через Першу світову війну. З цього видання почалася українська журналістика.

У 1917 році ця літературна, економічна та політична газета відновилася як «Нова рада». Редактором її був Андрій Ніковський. Він редагував і формував «Раду».

На той час сформувалася громада, яка розуміла загрози, які виникли перед українством, котре розчинялося у русифікації. Тому з’явилася «Рада», яка поширювала потрібні тоді ідеї. Великої кількості передплатників не було. Щоб залучити більше читачів та передплатників, вирішили надавати перевагу національним темам, щоб «Рада» не дублювала матеріали російських газет. На той час усе було російськомовним, навіть вивіски крамниць.

Євген Чикаленко щодо кожного рішення консультувався з редакцією газети, до якої входили відомі письменники, історики, політичні діячі. Тут друкував свої матеріали Симон Петлюра, Грушевський, Єфремов. Це була перша національна платформа, на якій можна було висловити свої думки. Були провідні, постійні автори й ті, що друкувалися час від часу з надзвичайними публікаціями.

Хто такий Чикаленко?

Інна Старовойтенко: Євген Чикаленко — це український громадський, культурний, політичний діяч. Він відродив українське книговидавництво, причетний до благодійного видавництва у Петербурзі українською мовою загальнокорисних та дешевих книг невеликого формату, брошурок. Їх поширювали для того, щоб люди пам’ятали свою мову.

«Рада» не була самоокупною. Щороку Чикаленко докладав 10-12 тисяч рублів. Щорічний кошторис становив 15 тисяч. Чикаленко вирощував хліб, продавав його. Інколи доводилося закладати й власну землю. Газета була популярною серед читачів.

Читайте також: «Любити Україну до глибини власної кишені»: Євген Чикаленко й Українська революція 1917-21 років

Для чого створили бібліографічний покажчик «Ради»?

Інна Старовойтенко: Щоб полегшити пошук публікацій у числах «Ради», вирішили командою описати їх, зробити бібліографічний покажчик, за допомогою якого можемо відкривати авторів, рубрики. Газету зацифрували. Створений бібліографічний покажчик до неї допоможе підібрати матеріали, які важко шукати в електронному ресурсі.

Редакція газети «Рада» була у Києві у приміщенні на вулиці Підвальній, 6.

«Рада» — щоденна українська газета Наддніпрянщини. Покажчик змісту (1906‒1908 роки)». Видання у трьох томах. Упорядниці — Юлія Горбач, Інна Старовойтенко

У довіднику презентовані матеріали щоденної української газети «Рада» за 1906‒1908 роки. Вони розташовані за тематично-хронологічним принципом і охоплюють усі газетні рубрики, зокрема й рекламні оповістки та оголошення й найдрібніші замітки. У виданні — авторські та редакційні матеріали. Автори, не зазначені на шпальтах «Ради», встановлені упорядницями за її редакційним примірником.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS