Африка голодує: на континенті справжній «пояс смерті»,— експерт

Дмитро Тузов: ООН назвала голод в чотирьох країнах Африки найбільшої гуманітарною кризою з 1945 року. Йдеться про Ємен, Судан, Східну Нігерію, регіон Сомалі. Що сталося?

Юрій Олійник: Проблема в тому, що вже не одне десятиліття в північно-східній Африці тривають конфлікти. Вони концентруються у своєрідній дузі, що йде від Атлантичного океану, через північ на схід. Вона більш-менш співпадає з межею між християнським та ісламським населенням, що домінує на цих територіях.

Різні народи Африки  часто прагнуть створення власних держав та сповідують власну релігію. Оця зона вже понад 20 років, особливо після Арабської весни, палає конфліктами. З іншого боку, навіть монорелігійні країни, як-то південний Судан, мають конфлікти. Там йдуть протистояння – визначають, хто контролюватиме нафту. Народи не сформовані, як нові нації.

Також є кліматичний фактор. Ця зона неподалік від Сахари – не дуже родюча напівпустеля. Ці держави переживають перший етап демографічного переходу – люди стрімко народжуються, харчів не вистачає. Чому? Тут грає роль геополітична гра. Це лицемірство розвинутих країн. Країни говорять про допомогу Африці. Вони продають цим державам зерно. В США зерно дешево виготовляється, адже там є технології. Відтак, місцеві виробники розорюються. Чи варто порівнювати з 45 роком? Не певен. Були і важчі часи: у 80-ті роки, у 90-ті – африканська війна.

Дмитро Тузов: Проблема в тому, що американці задешево продають зерно? Адже чим менше коштує зерно, тим менше в Африці голоду.

Юрій Олійник:  Так, але вони купили дешево, а місцевий виробник розорився. Західні країни також вимагають в обмін на поставки кращих умов. Африка – це джерело унікальних ресурсів.

Навіть та допомога, яка надається, не завжди буває потрібною і не завжди йде моніторинг цих коштів. У Німеччині, останні 10 років, пропагується політика того, що потрібно підтримувати гуманітарні ідеї і допомагати нерозвиненим країнам. Більшість грошей для вирішення цих проблем йде на зарплати громадянам Німеччини, які працюють над темою, частина грошей переходить в розпорядження місцевих еліт. Кошти не доходять до кінцевого бенефеціара. Не всім вигідно слідкувати за реальним розподілом. Це проблема світового товариства.

Анастасія Багаліка: У заявах ООН йдеться про те, що від голоду потерпає понад 20 мільйонів людей.

Юрій Олійник:  Не завжди продовольство можна довести людям. Ми бачимо це по Донбасу. Часто буває, що зона охоплена конфліктом і туди важко потрапити. У Ємені релігійна війна йде з 2011 року. Дуга нестабільності йде від України до Туреччини, до Близького Сходу, до Ємену і далі до Африки. Цей великий простій зіткнення трьох континентів палає у вогні. Це унікально із 1945 року.

Дмитро Тузов: На що сподіватися людям, які потерпає від голоду та збройного конфлікту? Як подолати цю кризу?

Юрій Олійник:  Здоровий відповідальний уряд (демократичний чи авторитарний) повинен вкладати в те, щоб була стабільність. Нігерія отримує багато грошей від нафти. Хоча, ці гроші контролюються США, але це все одно для Нігерії великі гроші. Втім, країна розколота релігією.

Африканський досвід доводить, якщо країна failed state, то дуже важко її знову зібрати. Хаос має рису самовідтворюватися.

У Демократичній Республіці Конго було так: миротворці ООН о 2012 році брали участь у боротьбі проти сепаратистів. Беруться спроби провести вибори і стабілізувати ситуацію. У той же час, діють окремі сепаратисти, яких підтримують зовнішні країни.

Дмитро Тузов: Це пожвавлює конфлікт?

Юрій Олійник:  Звісно, зовнішній вплив взаємонакладається. Щоб вийти з цього кола потрібна і відповідальність зовнішніх гравців.

Дмитро Тузов: З точки зору інвесторів бойові дії не сприяють тому, щоб видобувати там нафту. Тобто самі інвестори і уряди мають домовлятися між собою?

Юрій Олійник:  Родовища часто локалізовані. Ті гроші, які одержують ці корпорації, вони окупають і те, що треба найняти приватні армії, і підкупити місцеві уряди. Йде глобальна боротьба. З одного боку між США та Європою, а з іншого боку Китаєм.

Китай з 2011 року роздає найбільше кредитів. Якщо країна цілковитий failed state, то навіть зусилля зовнішньої спільноти не зможуть вирішити ці питання. В Сомалі немає покладів ресурсів, але є протока, де ходять кораблі з нафтою.

Нещодавно була спроба підготовки до виборів Сомалі, але різні ісламістські, сепаратистські рухи діяли у власних інтересах. Сусіди не зацікавлені, щоб Сомалі об’єднувався. Поруч християнська Ефіопія, яка з мусульманським Сомалі воювала, вона підтримує хаос. Якщо країна стає failed state і поруч є країни, які вважають, що виникне загроза, якщо ця країна стане сильною, то вони впливатимуть. Вийти з цього дуже важко.

Анастасія Багаліка: Прогноз щодо країн Африки, де зараз голод нехороший?

Юрій Олійник: Зараз Африка розділена на хорошу частину (це Південь і Схід) і зону війни та голоду. Це південніше Сахари, північно-східна Нігерія. Хоча, в Нігерії гарні перспективи.

Цю проблему треба вирішувати комплексно.

Дмитро Тузов: Як саме?.

Юрій Олійник: По-перше, треба, щоб Європейські країни і США не продавали зброю. З іншого боку, потрібна відповідальність інших країн. Половина проблемних країн, Малі, Нігер, Чад, фактично не є незалежними. Їхні уряди призначаються. Там постійно квартирується французький легіон. Це зона франка. Від рішення Франції залежи багато. Популісти говорять про еміграцію. Логічно, що люди звідти втікають туди, де лунає знайома мова.

Європа потерпає від того, що неврегульована ситуація у третьому світі. Таку проблему не можна вирішити один рішенням.

Дмитро Тузов: Чи бере Україна участь у тому, що відбувається в Африці?

Юрій Олійник: Зараз такі речі не оприлюднені, але вони можливі. Оскільки Україна має великий обсяг експорту зерна саме на Африка. Зараз близько 30% українського зерна переорієнтовується. Колись воно йшло в Росію, колись йшло в інші країни. Африка – велика зона ринку. Українці можуть реалізувати свої економічні інтереси.

МЗС це помічає. Зараз активізувалася діяльність наших послів. Звісно, важливе і регулярне голосування в ООН. Дуже важливо показати відповідальність перед Африкою, адже  Африка – це четвертина делегатів ООН. Абсолютна більшість країн  Африки проголосувала в березні 2014 року проти анексії Криму. В грудні 2016 року за порушення прав людини проголосувала лише третина.

Дмитро Тузов: Україна могла би отримувати енергоносії з Африки і таким чином підтримувати країну?

Юрій Олійник: Так. Українські бізнесмени вже йдуть в Африку. Потрібна цілісна підтримка уряду. В обмін на це, ми можемо отримати нафту і газ, робочі місця для наших експертів. Це варто розробляти. Хочу наголосити, Нігерія – це ключовий союзник США. Це треба використовувати, адже ми також союзники США.