Без звернень батьків зміни у молодшій школі не почнуться, - заступник міністра

У студії Громадського Радіо заступник Міністра освіти Павло Хобзей розповідає про те, як суспільство сприймає зміни у школі.

Анастасія Багаліка: Пройшло уже майже півтора місяці від старту учбового року. Перед першим вереснем зміни до молодшої школи були однією із найбільш обговорюваних тем. Всі дуже чекали що ж буде,тому, говоримо про те, що зараз є.

Павло Хобзей: Те, що є ми можемо насамперед питати у батьків і частково у вчителів. Справа в тому, що коли ми робили ці зміни, і коли вони торкнулися першого та другого класу, певних змін у програмах, і щодо ставлення та оцінювання, — ця інформація пройшла. Але ми були свідомі як Міністерство, що все визначає вчитель. Вчитель закриває двері в класі, і він проводить урок так як він проводить. Тобто підручники у нас не змінилися і вчитель, який не хоче змін, він їх може не про водити і ми можемо про це навіть не знати, якщо нам про це не сигналізують.

Ті відгуки, які ми маємо, в більшості від вчителів та шкіл, які вже давно так працювали і від нових, які були прихильниками, вони дуже радо зустріли ці зміни. Тому, зміна залежать від директора, заступника директора, які впливають на вчителів щоденно у школі і можуть бачити, чи ті зміни є у класі, чи їх немає.

Анастасія Багаліка: А зміни, які перед першим вересня Міністерство освіти оголосило, вони рекомендовані чи обов’язкові до виконання?

Павло Хобзей: Зміни о програми є обов’язковими, бо це наказ. А методичні рекомендації вони ідуть як рекомендовані. Наприклад, ми рекомендували не задавати домашнього завдання і в другому класі, а відповідно до нормативної бази, до постанови, яка є, вона говорить про те, що це рішення має приймати педагогічна рада. Тобто якщо у нас перший клас завжди був без домашнього завдання, то другий ми рекомендували це робити, але зміни в постанові ми не проводили. І хоч він є рекомендаційний, то ним більше користуються вчителі, ніж тими програмами.

Для того, щоб ці зміни «пішли», ми не тільки видали документ і більше нічого не робили. Це було би смішно. У нас було проведено низка нарад, як на рівні Міністерства, так і було зобов’язання в Інституті післядипломної освіти, і на кожній серпневій конференції, у кожній області , ми завжди говорили за зміни у початковій школі. І вчителі отримали певні роз’яснення і певні вказівки.

Але ще раз хочу наголосити, що наскільки ті вказівки виконуються і наскільки на них реагують, може відслідкувати, крім батьків, діти яких навчаються, заступник і директор школи.

Ірина Соломко: Батьки, які відслідковують, що зміни не відбувається, вони повинні сигналізувати у районне Управління освіти?

Павло Хобзей: Так, якщо і там немає реакції, тоді ти піднімаєшся вище.

Ірина Соломко: А якщо реакція така, що бажання у батьків сигналізувати пропадає з часом? Наприклад, коли після скарг батьків викликають до директора школи?

Павло Хобзей: Не виключено, що такі реакції дійсно відбуваються, але, якщо ми хочемо змін, то за них треба боротися. Вони самі собою не відбуваються. І ви знаєте, що будь-яким змінам чиниться опір.

І суспільство чекає на ці зміни, коли врешті-решт зміниться школа. Тому треба за ці зміни допомагати нам, Міністерству, яке має політичну волю, але який є обмежений ресурсом щодо впровадження, але спільно із громадою, громадянським суспільством, ми маємо це зробити, ми не маємо іншого вибору.

Ірина Соломко: Я тоді скористаюся ситуацією, тому що я мама першокласниці. Сьогодні прийду додому, а дитина із не вивченим віршиком. Від того, що вона не вивчить віршик, що зміниться у її житті?

Павло Хобзей: Відповідно до наших рекомендацій дуже важливе зміна ставлення. Тобто для нас, крім компетентнісного підходу, про який ми постійно говоримо, важливі ціннісні речі та ставлення. І це ставлення до дитини, яка вперше переступила поріг школи, має бути адаптаційним. Тобто до дитини потрібно проявляти інтерес.

Дитина не повинна боятись,що вона не вивчила вірш. Питання «боїться» є дуже важливе, тому що кожна дитина хоче, щоб її хвалили, — це важливо і природно. Кожна дитина — це є центр всесвіту, бо ми любимо своїх дітей. І коли дитина приходить у школу, і ми бачимо, що вона не є тим центром, а, не дай Боже, навпаки, відчуває, що до неї немає приятельських стосунків, то дитина отримує стрес.

Наше основне завдання, розвинути інтерес і охоту у дитини. Щоб вона із радістю ходила до школи та відчувала себе щасливою.

Анастасія Багаліка: Що повинні робити батьки, якщо вони пройшли рівень Управління районної освіти, реакції немає, або вона негативна?

Якщо ви знаєте, що освітня політика Міністерства така, а певний вчитель, чи певні школи на це не реагують, то нема ради. Потрібно сигналізувати.

Анастасія Багаліка: На гарячу лінію МОН можна телефонувати?

Павло Хобзей: Гаряча лінія МОН працює зазвичай, коли проходить вступна кампанія. Але ви можете дзвонити на гарячу лінію Кабінету Міністрів, звідки вся ця пошта тут же приходить до нас, і ми повинні у п’ятиденний термін відреагувати.