Чому селище Єлизаветівка Дніпропетровської області успішно не платить за газ?

Любомир Ференс: Максим Голосний – це сільський голова селища Єлизаветівка. Він агітує місцевих мешканців не платити за газ. Єлизаветівка – це невелике селище, у якому проживає близько трьох тисяч осіб. Скільки в місяць мали б платити ваші місцеві жителі?

Максим Голосний: Мова не йде про сільських жителів, мова йде про те, що Єлизаветівська сільська рада майже два роки не сплачувала за постачання газу у дитячий садок, бібліотеку і у саму сільську раду.

Любомир Ференс: Тобто у вас борг за два роки?

Максим Голосний: Немає ніякого боргу.

Любомир Ференс: Якщо ви не сплачували, то значить хтось інший сплачував?

Максим Голосний: Ніхто не сплачував.

Любомир Ференс: І борг ніхто не виставляв?

Максим Голосний: Факт у тому, що Єлизаветівська сільська рада заклала у бюджет 2016 року на опалення дитячого садка, клубу та бібліотека 500 тисяч гривень. Це мало піти із бюджету на опалення. Жодної копійки туди не пішло. Представники газопостачальних компаній звернулися до суду, але максимальна сума, яку вони змогли сумнівно обґрунтувати – це 85 тисяч гривень. Економія – майже 400 тисяч гривень.

Анастасія Багаліка: Як так сталося?

Максим Голосний: Дуже просто. Коли я став сільським головою, то до мене на початку 2016 року прийшли представники цих кампаній запропонували (у доволі жорсткій манері) заднім числом укласти із ними договори. З моменту підписання орган місцевого самоврядування  одразу би заборгував їм  200 тисяч гривень. Я відмовився і почав вивчати питання.

Найяскравіші підтвердження того, що я правий є те, що протягом двох років жодного кримінального провадження не існує. Чому так? У 2017 році представники газопостачальних компаній, доведені до відчаю моєю правотою, спробували викликати Нацполіцію та повідомили, що йде крадіжка газу. Поліція попросила моїх пояснень. Я пояснив, що для того, щоб у когось щось красти, то комусь слід мати право власності. Я спитав, чи є документи, що встановлюють право власності на газ чи на труби у тих, хто викликав поліцію, тобто, у представників газових кампаній.

Вони сказали, що у них немає нічого. Якщо у них немає права власності, то за що тоді платити?

Анастасія Багаліка:  Чий тоді газ?

Максим Голосний: Це найголовніше питання. У середині 2016 року представники цих компаній подали позов проти Єлизаветівської сільської ради у Обласний господарський суд Дніпропетровської області. Останнє засідання, яке передбачено законодавством, відбулося у жовтні. Навіть тоді питання щодо документів на цей газ, на те,  яким чином народилася сума у 85 тисяч гривень та питання обґрунтування того факту, що була нанесена шкода не були вирішені.

Чий це газ? Російський? Реверсний? Газ, що добувається на території України? Не відомо. Зараз працює експерт. Після того, як він надасть результати своїх досліджень винесуть ухвалу суду першої інстанції.

Любомир Ференс: Ці кампанії мають ліцензію на постачання газу?

Максим Голосний: Так, а документів на цей газ немає.

Ліцензія на постачання газу – це одне, а право власності на газ – інше. У вас може бути ліцензія на керування літаком, а літака немає. Що далі?

Любомир Ференс: По цьому питанню буде судовий розгляд?

Максим Голосний: Вже буде фінальне рішення. Я ніколи не приховував, що протягом двох років Єлизаветівська сільська рада споживає газ безкоштовно на підставі статті 13 Конституції України. Якщо я не уклав жодних договорів, то маю право, як сільський голова, використати цю статтю. У ній йдеться, що земля, її надри, атмосферне повітря і інші ресурси є об’єктами права власності українського народу. Тут дуже уважно. Від імені українського народу право власника здійснюють державні органи влади та органи місцевого самоврядування у межах визначених Конституцією.

Я голова сільської ради. Якщо цей газ видобули в Україні, то нащо мені купувати те, що і так моє? Цей досвід почали переймати по всій Україні. Це соціальний експеримент. У нашій сільраді гроші є, але ми їх заплатимо тільки  тому, хто доведе, що це їхній газ. У Єлизаветівці немає резервуарів для зберігання газу, так само, як і представників газопостачальних послуг.

У суді, до речі, виявилося, що усі ці кампанії кіпрського походження. Їх заснували у 2014 році. Вони називають себе «Дніпропетровськгаз» і «Дніпропетровськгазбуд». Остання позивається на Єлизаветівську сільраду. Заборгованість населення перед кіпрською кампанією  «Дніпропетровсьгазбуд» складає 700 млн грн. Зокрема, 300 млн – Дніпро. Я єдиний, хто попросив надати документи на газ.

Немає прямого трубопроводу, який би постачав газ з Кіпру. Немає транзиту. Запеклі баталії йдуть на Facebook.  До цього діалогу долучився і голова компанії «Укргазвидобуток» пан Мохов. Він почав казати, що я гну проросійську лінію та граю на руку Путіну.

Активісти з відкритих офіційних джерел дізналися, що британська офшорна компанія Morgan Gas Limited придбала «Украгазвидобуток» у грудні 2016 року.  Тобто це не українська юрособа. Пізніше цю компанію викупив smart-холдинг Вадима Новінського і сьогодні ця компанія теж має кіпрських кінцевих бенефеціарів.

Тобто, ця компанія видобуває наш газ і продає його нам.У моєму випадку дуже важливо зрозуміти про що йде мова. Це російський газ? Чеський? Чи можливо взагалі газова суміш?

Анастасія Багаліка: Важко повірити, що за весь цей час не відбувалося тиску.

Максим Голосний: 12 січня мені сказали: «Сиди, сільський голова, на місці і чекай представників кіпрський компаній для переговорів». Приїхало 30 людей, так званих «тітушок», у них було дві пляшки із сірковою кислотою, дві пляшки із зеленою рідиною, був ніж. Вони вишикувалися у колону і прийшли у сільраду пояснювати мені, як поводитися із монополістом, який сьогодні є у Дніпропетровській області.

Це було вдень. Я вирішив вийти і прийняти цей виклик. Я знав – це буде бійка. Вони не врахували, що сільрада має відеоспостереження.  Вони сказали, що вони жителі села Єлизаветівка. Я запитав, чому вони у масках, а вони посміялися. Сказали, що прийшли, бо на котеджному містечку немає газу.

Я попросив свого заступника розпочати відеозапис. Я зателефонував на гучному зв’язку до головного інженера «Міськгазу», щоб отримати пояснення. Один з цих хлопців почав діставати із куртки пляшку. Я запитав у нього, чи це кислота, а він відповів мені: «так, я прийшов тебе облити».

Почалася бійка. Вона закінчилася за три хвилини. Мене висмикнули з того натовпу. Потім вся ця публіка розбіглася. Їх привозили на мікроавтобусах. Також камери зафіксували людину із великим ножем. 

До сьогодні жоден речовий доказ та відеозаписи не були долучені до матеріалів кримінального провадження.

Любомир Ференс: Як до вашого соціального експерименту ставиться обласна влада?

Максим Голосний: Два роки мене тримали в інформаційній ізоляції. Не могли знайти на мене правових важелів, тому замовчували все, що я роблю. Я для українців більше відомий, як автор плакату про бабусю та кота. Я вирішив зараз стати сільським головою і ставлю експерименти на користь простим людям. Влада відмовчується. Немає жодної офіційної реакції.

Любомир Ференс: Ви вже два роки не платити. Чи вам не погрожували відрізати труби?

Максим Голосний: Так, погрожували. Коли ми викликали поліцію, то вони просто втікали. На мене немає жодної кримінальної справи. Оскільки ці люди бояться камер та Нацполіції, то я думаю, що не все законно. Я дуже хочу, щоб це було доведено у суді.

Це Радянський менталітет – представника “Міськгазу” асоціюють із державою. Це не так. Це приватні підприємства, які так знахабніли, що навіть тарифи не можуть обґрунтувати.

Хто від імені територіальної громади надавав їм право на користування цими трубами? Я був сільським головою у 2010  і я укладав договори із державою. Газ постачався. Зараз нам нав’язують кіпрську компанію. «Облгаз» в Одесі, «Облгаз» в Сумах – це все Кіпрські компанії. Я не хочу збагачувати кіпрські компанії, я хочу платити українським компаніям, де визначені кінцеві бенефіціари. Хочу збагачувати свою країну.