Фестиваль Sunny Bunny хоч і відбувається вчетверте, але народився ще в 2001 році, — Оксана Волошенюк

Фестиваль квір-кіно Sunny Bunny відбудеться у Києві вчетверте. Він пройде з 17 по 24 квітня. Організатори представили нову айдейнтику.

Четвертий фестиваль фільмів на ЛГБТКІА+ тематику представив оновлену візуальну концепцію і оголосив про старт прийому заявок на пітчинг короткометражних проєктів.

Цьогорічна айдентика фестивалю фокусується на образі Сонячного зайчика з назви фестивалю. Він є символом відкритості, руху та «присутності, що не потребує дозволу».

Крім того, організатори оголосили умови пітчинку короткометражних фільмів. У ньому можуть взяти стрічки на ЛГБТКІА+ тематику будь-якої форми — ігрові, документальні, анімаційні чи експериментальні. Пітчинг пройде в межах фестивалю вже втретє. Умови участі можна знайти на сайті фестивалю.

Андрій Куликов: Що ж сьогодні варте нашої уваги, пані Оксано?

Оксана Волошенюк: Наш фестиваль позначає спільноту людей із різноманітними орієнтаціями, з різноманітними гендерними ідентичностями. І він ще й називається «Сонячний зайчик», тому що він весняний, це єдиний фестиваль, який відбувається весною в Україні, тому що всі перебазувалися на осінь ближче.

Sunny Bunny народився не чотири роки тому назад, він народився ще в 2001 році, це була одна з таких великих, значних програм на міжнародному дебютному кінофестивалі «Молодость», і от уже чотири роки це самостійна, фестивальна, могутня платформа.

Коли це починалося, він мене дещо розчарував, тому що я бачила пусті зали, такі, знаєте, пустоти в програмі, усвідомлювала те, що фільми, які репрезентують квір, тобто цю «дивну культуру інших людей», іншої спільноти, вони не дуже сприйняті в українському суспільстві.

Але вже два роки це мій улюблений фестиваль, це мій фаворит. І в мистецькому посланні, який він виходить, із якоюсь такою величезною ще просвітницькою роботою, яку він веде в упередженому суспільстві і навіть мене не турбує те, що мені навіть вперше за кілька років довелося показувати вміст моєї торбинки, коли я вчора заходила на відкриття кінофестивалю, яке відбулося в кінотеатрі «Жовтень», який був в прямому сенсі, як і минулого року, оточений поліцією.

Але, знаєте, я завжди уважно дивлюся, з ким я дивлюсь кіно, і от тих людей, яких я зустрічаю на цьому фестивалі, я розумію, що це представники цієї спільноти, не дуже часто їх потім бачу на інших фестивалях, і я розумію, що для них, можливо, навіть не так важливий факт кіно, важливий голос, важливо чути себе, бачити на екрані і мати оцей досвід спільного перегляду.

Насамперед, це не просто якесь таке нішеве, активістське кіно, а воно, справді, захоплює і проблематикою, і такими своїми художніми частотами. І до чого насамперед хотілося привернути увагу, що цього року програмна дирекція фестивалю і його директор, незрівняний, справді, програмний директор, смак якого ми постійно відчуваємо, це Богдан Жук, і засновник фестивалю, він привіз три неймовірних фільми, і йдеться про фільми початку 90-х років, коли тільки починала квір-культура заходити в кінематограф.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!