Чи відповідає Конституції створення шкіл релігійними організаціями?

Лариса Денисенко: Давайте повернемося в 2015 рік і розповімо нашим слухачам про закон, який дозволяє релігійним організаціям і об’єднанням створювати дошкільні і шкільні заклади освіти, а також вищі навчальні заклади.

Дар’я Писаренко: Цей закон Верховна Рада прийняла 2 червня 2015 року. До цього Законом України про освіту було заборонено створювати заклади освіти громадським організаціям, політичним партіям і релігійним організаціям.

Лариса Денисенко: Я знаю в Харкові школу «Листвица» УПЦ МП, де навчання будується на релігійних постулатах і християнський етиці. І взагалі в навчальних програмах шкіл Харківщини існує така факультативна програма «Історія релігії Слобожанщини». І ця школа була відкрита до підписання закону. Тобто де-факто це все існувало, хоча де-юре мало не існувати.

Ірина Славінська: Або, наприклад, Український католицький університет. Тут навіть у назві міститься відповідне слово.

Дар’я Писаренко: Дуже часто цей приклад наводять. УКУ був утворений не релігійною організацією, його утворила благодійна організація. Вона не підпадала під заборону. Така сама ситуація, я думаю, і з цією православною школою, яка в Харкові. Вона, очевидно була утворена не релігійною організацією. А от, наприклад, Міністерство освіти досі не реагує на те, що у школах західної України викладається християнська етика.

Ірина Славінська: Але і в київських школах вона викладається. Мені здається, що навіть входить в програму, тобто, якщо клас вирішує вивчати, то бувають випадки, коли це вибір без вибору.

Дар’я Писаренко: Коли прийняли цей закон я вирішила дізнатися, хто може робити у Конституційний суд подання щодо визнання цього закону неконституційним. Адже в 35 статті Конституції зазначено, що школа є відокремленою від церкви, а церква від школи.

Виявилося, що робити таке подання можуть звернутися або 45 депутатів, або президент, або Верховний суд. Я звернулася до омбудсмена, не політизованої, на мій погляд, фігури. На що вона мені відповіла, що це дуже непросте питання і, в свою чергу, звернулася до чотирьох топових ВНЗ: Києво-Могилянської академії, КНУ ім. Тараса Шевченка, ЛНУ ім. Івана Франка і Харківської юридичної академії. Відповідь надали лише Харків і Львів і вони були діаметрально протилежні.

Львів відповів не з юридичної точки зору, а з точки зору моралі, культури. Цю відповідь підписав зав. кафедрою конституційного права юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка доктор юридичних наук професор Гураль. У цього висновку він написав, що прийнятий закон не порушує 35 статтю Конституції і утворення релігійними організаціями світських навчальних закладів, де поруч з викладанням дисциплін державного освітнього стандарту будуть здійснювати виховання на основі релігійних моральних цінностей не буде мати негативного впливу на освіту. Цю відповідь неможливо розглядати з точки зору юридичної науки.

Лариса Денисенко: Одним з аргументів у цьому листі згадано те, що ухвалення цього закону підтримувалося Вищою радою церков. Я вперше чую, щоб це була авторитетна юридична організація.

Ірина Славінська: Що не заважає Раді церков регулярно вносити пропозиції змін до Конституції.

Дар’я Писаренко: А от друга відповідь, яка надійшла з Харкова, за підписом зав. кафедрою конституційного права доцента Слінько та доцента Байрачної. І вони повністю розклали цей закон як змогли, написали фактично те саме, що і я думала.

Варто зазначити, що коли цей закон подавався до ВР, то наукова експертиза надала чудовий відгук на нього, написавши, що такий закон порушує Конституцію України і суперечить резолюції ПАРЄ.

В резолюції ПАРЄ від 2005 року йдеться про те, що в школі закладаються основи толерантної поведінки, яка ґрунтується на повазі до гідності кожної людини. Історію та культуру релігій належить вивчати у спокійній, об’єктивній  манері. Також в цій резолюцій згадані і школи, засновані релігійними організаціями. Хоча там не йдеться про те, що це погано.

Мені здається, що цей закон відкочує нас назад, в темні часи. І аргументи про те, що багато шкіл в Європі і США були засновані церквами недоречні. Тому що це було сотні років тому, коли держава ще не могла опікуватися освітою громадян.

Ірина Славінська: Я пригадую досвід Франції. До 60-х років там були величезні проблеми з тим, що зараз називається розділенням церкви і держави. Католицькою церквою було засновано величезну кількість шкіл, практикувалося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток. Але наприкінці 60-х Франція прийняла відповідний закон, який проголосив відокремлення церкви від держави. Школи фінансуються державою, мають схвалену державою програму навчання. І це суворо контролюється.

Лариса Денисенко: Я можу пригадати Італію. Але там інша, відмінна від України конституційна норма. Там багато католицьких шкіл. Це приклад держави, де католицьке виховання присутнє к школі. І зараз вони мають ряд проблем, в тому числі в Європейською конвенцією з прав людини.

Ірина Славінська: В вітчизняному МОН також існує контролюючий орган. Є державний освітній стандарт, що дозволяє працювати приватним школам і школам з авторськими навчальними програмами.

Дар’я Писаренко: Цей закон також не вирішує питання забезпечення таких навчальних закладів вчителями. Оскільки відповідно до Закону про освіту обов’язковою є наявність у освітньому закладі науково-педагогічних кадрів.

В Європі у школах є предмет релігієзнавство, який має викладатися кваліфікованими спеціалістами. В Україні з цим можуть бути проблеми.

Ірина Славінська: Чи є зараз десь в Україні справа щодо зловживань викладання християнської етики або щодо шкіл, заснованих релігійними організаціями?

Дар’я Писаренко: В Тернополі була ситуація, коли зібрали підписи під петицією до міськради. І вона була вимушена своєю постановою відмінити викладання християнської етики.

Лариса Денисенко: Багато хто аргументує, що це приватне право батьків так навчати дітей і обирати їм школу з викладання християнської етики.

Дар’я Писаренко: Я думаю, що Європейський суд став би на сторону дітей, бо таким чином батьки порушують право дитини обирати релігію. Нашими законами не заборонено, щоби церкви організовували недільні школи. Можна віддавати дитину до них, якщо родина є релігійною.