Диктаторам економічні інтереси завжди важливіші, ніж муки мільйонів людей, тому вони дозволяли і дозволяють геноциди, - Йосип Зісельс

У студії Громадського радіо – правозахисник, голова об’єднання єврейських громад «ВААД—Україна» Йосип Зісельс.

Ірина Славінська: Наскільки жива в Україні пам’ять про в’язнів концтаборів? Зокрема, про євреїв, які пройшли через табори смерті.

Йосип Зісельс: Для євреїв в Україні тема концтаборів менш актуальна. В Україні тоді відбувався так званий Холокост від куль. Є декілька причин того чому нацисти застосовували розстріли, заміть концтаборів і знищення через газові камери.

Все ж Європа тоді ліпше комунікувала з неокупованим світом: Британією, Америкою, Швейцарією, краще були налагоджені комунікації і інформація розповсюджувалася швидше. Нацисти соромилися своїх діянь щодо євреїв, тому хотіли ізолювати це.

Коли ж вони прийшли на територію Союзу, то зрозуміли, що совєцькі землі ніяк не спілкуються із західним світом. Тому особливо соромитися було нічого і куль вони не шкодували.

Другу світову війну і Голокост, як частину війни, неможливо сприймати у відриві від 20-річного проміжку між більшовицьким заколотом 1917-го і початком війни. Німці розуміли, що совєцькі люди настільки звикли до терору, масових вбивств, постійного напруження, що у них вже притупилися почуття і мотивація заступатися один за одного – відсутня.

Якби людство схаменулося раніше стосовно різних геноцидів, то, можливо, не було б ні більшовицьких репресій, ні Голодомору, ні Голокосту.

Лариса Денисенко: Чому, на вашу думку, цього так і не сталося?

Йосип Зісельс: Існують різні інтереси і, як кажуть, «своя сорочка ближча до тіла». У 30-х роках Німеччина озброювалася, не зважаючи на заборону цього мирними угодами після Першої світової. Західні країни теж дивилися на це крізь пальці, бо після Великої депресії хотіли торгувати і збагачуватися на цій торгівлі. СРСР також, хоч і критикував, але продавати хотів. Наприклад, зерно, металеву руду.

Групові, корпоративні інтереси своєї влади, своєї країни були ближчими, ніж страждання мільйонів людей в інших країнах. Диктатори завжди цим користуються. Вони розуміють, що завжди знайдуть больові точки, інтереси на яких можна погратися і забезпечити собі подальший розвиток. Це саме те, чим зараз займається Росія. І бачимо як поводить себе Європа: робить те ж, що робила і в 30-х роках.

Ірина Славінська: Чи зараз в Україні пам’ятають про Голокост?

Йосип Зісельс: Сьогодні про Голокост знає більше людей, ніж це було 25 років тому. Голокост став не лише єврейською трагедією, а універсальною. 

Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.