Коли мене у 2015 році вибухом викинуло з будівлі, я взяла зброю та 2 відеокамери — Олена Білозерська

Про війну, журналістику й еволюцію відзначення 14 жовтня говорили з офіцеркою ЗСУ в запасі, журналісткою Оленою Білозерською.

Про святкування Дня захисника та захисниці

Олена Білозерська: Це свято особливе. Я бачу позитив у тому, що його перейменували, додавши «захисниць». Не тільки в тому, що цим висловили повагу до жінок у війську. А й у тому, що є надія, що тепер це свято перестає сприйматися як радянське свято 23 лютого, свято хлопчиків і чоловіків. Так підкреслили, що це професійне свято.

Про написання книжки спогадів

Перше видання моєї книги «Щоденник нелегального солдата» побачило світ рівно два роки тому. Вона охоплювала період, коли я була снайперкою у неорганізованих добровольчих об’єднаннях. Потім було 2 видання: доповнене і виправлене. Я думаю також про електронну книжку у перспективі. Зараз я закінчую другу книгу, вона про період, коли я вже служила офіцеркою морської піхоти Збройних сил України. Я сподіваюсь, вона скоро побачить світ.

Про події 2014-2015 років

Однозначно відчувається, що це історія. Я рада, що зафіксувала її до закінчення війни. Коли я була там, то у реальному часі також знала, що все це історія. Я була безпосередньою учасницею історичних подій і відчувала все це дуже гостро, намагалась фіксувати кожну хвилину для нащадків.

Це моя місія, я це завжди відчувала. Якщо в мене є можливість туди потрапити, то я маю писати, знімати, якось це фіксувати. У мене в першу чергу треновані руки. Коли мене у 2015 році вибухом викинуло з будівлі, а будівля палала, я бігла звідти. Я не взяла документи, гроші, якісь особисті речі. Я взяла зброю та 2 відеокамери, навіть ввімкнула їх, вони все це зафіксували.

Про зустрічі зі школярами та школярками

Мене запрошують, іноді ми зустрічаємось. Спочатку я була на службі, а потім, після демобілізації, почався карантин і всі заходи були обмежені. Я сподіваюсь, буде ще нагода. Нещодавно був сумний випадок, коли мене запросили до дітей розповісти першачкам про свято, про наших захисників і захисниць. Я погодилась, а потім людина, що мене запросила, з сумом повідомила, що керівництво ввело терміново карантин у школі.

Також був випадок зі шкільною бібліотекою. Волонтери в місті Умань придбали мою книжку і подарували шкільній бібліотеці. Ті з великою вдячністю прийняли, зробили фотозвіт. Уже наступного дня директор школи зателефонував волонтерам і попросив забрати книжку назад. Він аргументував це тим, що шкільну бібліотеку будуть закривати й книжку нема де тримати.

Слухайте також: У жінок-військових мають запитувати про фаховість, а не про білизну — ветеранка Вікторія Дворецька

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS