Консерватори можуть «розколотися» й парламент проголосує проти Brexit, — Толстов

Знаємо, що раніше прем’єр-міністр Тереза Мей заявила, що не пізніше, як на весні 2017 року Великобританія вступить у активну фазу виходу із Європейського Союзу.

Сергій Стуканов: Пане Сергію, що це означає? Brexit може й не відбутися?

Сергій Толстов: Відбудеться чи ні — казати важко. Я вже неодноразово згадував, що парламент у 1972 році прийняв Акт про приєднання до Європейських співтовариств і поки він не скасований британським парламентом — уряд навряд чи може виходити із Європейського Союзу.

Сергій Стуканов: А чому британський парламент не заявив про цю алогічність аж до рішення суду? Нагадаю, що це рішення суду задовольняє позов проти уряду, який подала Джина Міллер, інвестиційний консультант з Британської Гайани.

Сергій Толстов: Річ у тому, що в парламенті склалась доволі специфічна ситуація, коли правлячою є консервативна партія. Вона навіть не формує коаліційного уряду, як в попередньому складі парламенту з ліберальними демократами. Лейбористи загалом проти виходу з ЄС, але вони в меншості. А в консервативній партії відбувся внутрішньопартійний переворот. Це сталося доволі раптово. Тільки в жовтні прем’єр Камерон збирався неквапливо залишати свою посаду, однак в керівництві консервативної партії було вирішено, що він має зробити це негайно і що уряд має очолити прибічник виходу з ЄС. Склалася така ситуація, що на сьогодні невідомо, скільки членів консервативної партії в парламенті підтримують вихід Великобританії зі складу ЄС.

Наталя Соколенко: А хоч приблизно?

Сергій Толстов: Політики мають певний стиль корпоративного мислення. Нині ситуація у консервативній партії визначається кількома чинниками. По-перше, створено новий керівний центр, куди не входить багато людей з оточення Девіда Кемерона. Колишній партійний центр ухвалення рішень деформований.

Давайте аналізувати стиль мислення депутатів від консервативної партії. Якщо вони йдуть всупереч теперішній владі — послабляють таким чином свої позиції: їх можуть не затвердити на наступних виборах, не давати їм посад в уряді. Вони хотіли б бути на тій стороні, що виграє війну. Зараз ситуація складається так, що буде декілька невеликих битв, які не впливатимуть на остаточне рішення.

Коли уряд програє в парламенті, коли розколеться консервативна партія — буде чітко зрозуміло, що і як відбувається. Це буде посилювати лейбористів, котрі загалом проти Brexit.

Сергій Стуканов: У 50 статті Лісабонського договору передбачається, що будь-яка держава-учасниця ЄС може ухвалити рішення про вихід із спілки відповідно до своїх конституційних вимог. Тоді із Великобританією виходить цікава ситуація, адже у неї Конституції немає. Як у даному разі застосувати це правило?

Сергій Толстов: Формально це так, але з іншого боку Британія має неписану Конституцію, що складається із комплексу традицій, правил і державно-правових актів. До речі, 50 статтю Лісабонського договору писав британський експерт, котрий роз’яснює зараз пресі, що ж він мав на увазі. Він запевняє, що ніхто не в праві змусити уряд країни, що може застосувати 50 статтю, робити це без внутрішньої згоди.