Мене затримали люди, яким не подобалось, що я розмовляю українською мовою

Василь Лютий був затриманий і жорстоко побитий у квітні 2014 року на проукраїнському мітингу «За Єдину Україну» у Рубіжному Луганської області. Зараз пан Василь мешкає у Києві, співпрацює з кількома музичними колективами і, зокрема, з гуртом Тараса Компаніченка «Хорея козацька».

Василь Шандро: Ви не ідентифікуєте себе як переселенця, хоча довгий час жили на Луганщині. І минулого року на одному з мітингів у Рубіжному вас побили и заарештували.

Василь Лютий: Власне так, позбавили волі і причому поза законом. Це були не представники міліції, а громадяни чи то Рубіжного, чи Сєвєродонецька, які приїхали висловити свій протест проти проукраїнського мітингу. І так сталося, що я потрапив в епіцентр цих подій. Дуже дивно те, що на сцені я не виступав, але вся інформативна позиція по затриманню була спрямована саме проти мене.

Зараз ця кримінальна справа продовжується і я навіть оголошений у всеукраїнський розшук на тих підставах, що було підкинуто холодну зброю.

Василь Шандро: Скільки часу ви були заарештовані?

Василь Лютий: Два дні, але того було достатньо, щоб розуміти, в які лабети ми потрапляємо як патріоти. Зараз цією справою займаються люди, яких самих підозрюють у підтримці «ЛНР». Тому я не відмовляюся від слідства, але наголошую на тому, що воно має бути прозорим і чесним. Має бути виявлено, яким чином мене було позбавлено волі, ким саме і як сталося так, що мені інкримінують не побиття мене самого, а інкримінують, що злочинець я. Мене затримали цивільні люди, які підтримували Росію і яким не подобалось, що я розмовляю українською. А потім вони мене передали в нібито українську міліцію.

Василь Шандро: Скільки інструментів ви опанували?

Василь Лютий: Я опановую більше те, що мені цікаво. Це народні інструменти України чи Європи зразку бароко, ренесансу, романтичної доби. Менше – античні інструменти, адже їх важко знайти.

Василь Шандро: Ви співпрацювали з багатьма колективами, зараз — із Тарасом Компаніченком та його гуртом «Хорея козацька».  Ця естетика світського бароко вам близька?

Василь Лютий: Я не поділяю розділяю стилістики, адже музиці притаманне таке поняття як вічність. Епоха може ставити свої рамки, але як музикант я не розумію, як взагалі можна щось відкидати. Я із задоволенням слухаю неокласику, джаз, сучасний джаз, а можу заради приколу послухати й Поплавського.