Москва вичерпала всі засоби впливу на Україну, — Микола Капітоненко

В 2015 році Україні вдалося критично зменшити залежність від Росії. Часом це давалося нам ціною людських життів, вважає Микола Капітоненко

Ведучi

Анастасія Багаліка,

Тетяна Трощинська

Гостi

Микола Капітоненко

Москва вичерпала всі засоби впливу на Україну, — Микола Капітоненко
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2016-01-03_kapitonenko_mykola.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2016-01-03_kapitonenko_mykola.mp3
Москва вичерпала всі засоби впливу на Україну, — Микола Капітоненко
0:00
/
0:00

Нормандська четвірка у телефонному режимі домовилася, що порядок дії Мінських угод буде продовжено і на 2016 рік. Які перспективи це дає Україні, як вплине на зовнішню політику Росії і чи можливо й далі витримувати режим тиші на Сході, — з’ясовуємо разом з Миколою Капітоненком, директором Центру досліджень міжнародних відносин.

Тетяна Трощинська: Чому Мінські домовленості були продовжені, вони реально працюють чи просто не знайшли кращого формату?

Микола Капітоненко: Сьогодні Україна знаходиться в епіцентрі складних подій, які виходять за рамки нашого регіону і пов’язані зі зміною світового порядку. Така ситуація не передбачувана, і жодна зі сторін в певній мірі не може її контролювати. Зважаючи на це, будь-які домовленості все ж краще, ніж їх відсутність, особливо для слабкої сторони, якою виступає сьогодні Україна.

Для нас найкращий сценарій — це коли почнуть діяти норми міжнародного права, і буде забезпечуватися порядок. Але, на жаль, такий механізм у нас вже не діє, тому залишається сподіватися на домовленості у міжнародному форматі. Тому для України продовження Мінських домовленостей — є позитивним результатом, який, хоч і несе певний ризик, але цей ризик є мінімальним.

Тетяна Трощинська: Мінські домовленості часто критикують через відсутність чіткої гуманітарної політики. Що робити з цією ситуацією?

Микола Капітоненко: На жаль, гуманітарні аспекти завжди йдуть за політичними. Не можна врегулювати гуманітарні питання, не забезпечивши політичного рішення. В подібних конфліктах мирне населення стає заручником нездатності політиків знайти політичне рішення. Це стосується не лише України, за такою схемою розвиваються більшість міжнародних конфліктів.

Тетяна Трощинська: Що за 2015 рік Україні вдалося досягти за допомогою Мінських домовленостей?

Микола Капітоненко: Я думаю, це відстоювання нашої незалежності від Росії. Цей конфлікт фактично перетворився у війну за нашу незалежність. Ми воюємо не лише за європейські цінності чи за якісь ідеали, відірвані від реальності, ми воюємо, в першу чергу, за свою незалежність і можливість визначати свою долю.

Ця війна просто була відкладена на 25 років вперед. В 2015 році нам вдалося критично зменшити залежність від Росії. Часом це давалося нам ціною людських життів, але сьогодні і енергетична, і політична, і ніша залежність від Росії значно зменшилася. Це я назвав би основним досягненням. У процесі Мінських переговорів Москва змушена тепер рахуватися з Україною як з незалежною державою.

Тетяна Трощинська: Чи треба, на вашу думку, долучати до цих переговорів інші сторони, наприклад, США?

Микола Капітоненко: Були спроби це робити. Це, в першу чергу, налагодження діалогу між Україною і США, надання Україні статусу особливого партнера поза НАТО. В цьому для України є ряд переваг. США є нашим союзником, і вони теж зацікавлені в тому, щоб ревізіоністські амбіції Росії були обмежені. Але тут є проблема в фокусуванні на певних проблемах.

Україна більше сфокусована на питання власної безпеки, а США — на безпеці глобальній. Це відображається і на відносинах Україна-США. Тому, я думаю, що Нормандський формат, де більше представлені країни Європи, які більше зацікавлені у врегулюванні конфлікту в Україні, бо це відбувається на їхніх кордонах, є прийнятним.

США, звичайно, теж впливають на процес, але цей вплив більш неформальний, і це залишає більше простору для дипломатичних маневрів. Для нас це є оптимальним рішенням. А щодо Москви, то її поведінка свідчить про те, що вона вже вичерпала всі засоби впливу на Україну.