Мова війни в літературі має вивернути ситуацію м’ясом назовні, — Калитко

Письменниця та перекладачка Катерина Калитко розповідає про свою нову книжку.

«Кожен, хто зазнавав якогось дискомфорту у визнанні себе особистістю, у визнанні свого вибору, зможе знайти у книзі якусь свою історію. Попри те, що в історіях люди виразно належать до меншин того чи іншого характеру, насправді це історія про людей, яким пощастило чи не пощастило бути неформатними, які живуть з цим набором опцій», — говорить письменниця.

20 травня Катерина модеруватиме дискусію «Література після війни».

«Я захоплююся боснійською літературою, яка понад два десятиліття по війні намагається зібрати з клаптів цей світ, який розлетівся. Багатьом письменникам закидають, що вони багато часу пишуть про війну потому, як вона уже закінчилася. Насправді вона не закінчилася в інформаційному просторі, вона не закінчилася для людей, які її пережили, поки вони не отримають відповіді на свої запитання. Я думаю, що це великою мірою стосується і нас. Зараз ми проживаємо фазу, коли вважається, що всі приватні потреби та інтереси, дискриміновані досі, треба змовчувати, тому що є велика мета, великий патріотизм, який все виправдовує. Насправді війна загострює всі ці речі, вилущує болісні моменти, тому люди більш вразливі. Мені здається, важливо не маловажити малими історіями», — розповідає Катерина Калитко.

На питання, чи потрібно перекладати мову війни цивільною мовою, письменниця відповіла: «Я думаю, що не потрібно. Це буде саме той дражливий момент, який вибиватиме із зони комфорту, пояснюватиме в найпростіший спосіб, що сталося. Він мусить вивернути м’ясом назовні всю цю ситуацію і поставити людям перед очі».

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.