Не мінський процес, а процес у голові Путіна є єдиним джерелом вирішення конфлікту, - Каратницький

У студії Громадського Радіо — старший аналітик Атлантичної Ради Адріан Каратницький.

Тетяна Трощинська: Почнемо з конфлікту між ГПУ та НАБУ. Наскільки це помітні речі для наших західних партнерів, зокрема Сполучених Штатів? Якщо помітні, як вони це оцінюють?

Адріан Каратницький: Я думаю, що ці речі, про які ми говоримо, є просто симптомами певних набагато глибших недоліків. Я думаю, що Захід вважає їх не більше, як симптомами, ще не зробив переоцінення, що це набагато більш глибокі проблеми всередині різних структур та інституцій. Я думаю, що є таке почуття, що Україна під загрозою, Україна є стратегічно важливою країною. Неправда, що Україна вже не має такої стратегічної вагомості, тому що вже вибрала Захід. У Заходу є побоювання, що Росія може Україні зробити інший вибір, посилюючи внутрішні деструктивні тенденції, агресію, неспокій, що витворить нову нагоду для чергового російського наступу на територіальну цілісність України, її суверенітет.
Загальна позиція Заходу залишається такою, як була за Януковича: не допустити російського домінування над Україною.

Загальна позиція Заходу залишається такою, як була за Януковича: не допустити російського домінування над Україною.

З іншого боку, залишається поверхове бачення процесів. Всі сторони грають на міфах: держава про те, що вона беззмінно просувається з реформами і з боротьбою з корупцією; опозиція, що все скорумповане, гниле і не варте подальшої підтримки, лише нові трибуни, нові інституції можуть просунути значні зрушення. І з одного боку, і з іншого є частина правди, але Захід ще оперує цими міфами.

Я хочу зробити коротке зауваження від себе. Всі важливі кроки вперед, котрі Україна досягнула, були зроблені з компромісами між радикальними новими силами і частиною старого істеблішменту. Українська незалежність не відбулася б, якби не ці офіційні культурні діячі, частина комуністичної еліти, приєдналася до дисидентів, нових протестуючих сил. Друга революція на захист процедур демократії навколо Помаранчевої революції — це був компроміс еліт. На Майдані відбулася теж певна співпраця. Революціонери діяли спільно з магнатами, котрі фінансували Майдан. Тепер, коли відбувається хвиля розслідувань, корупційних схем, якщо вона розхитає левову частину істеблішменту, я не думаю, що технократичні помірковані ліберальні сили візьмуть верх в майбутньому в політичному вакуумі. Настрої громадян дуже розпорошені.

Тетяна Трощинська: Наскільки ті реформи, які відбуваються в Україні, відбуваються переважно під тиском Заходу?

Адріан Каратницький: Частина відбувається під тиском Заходу. Люди в державі можуть думати про схеми, але вони думають не тільки про них, вони теж думають про просування.

Тетяна Трощинська: На початку розмови ви сказали, що всі ті баталії насправді є симптомами. Симптомами чого?

Адріан Каратницький: Я думаю, що в кожній системі є певні спотворення, і в новопосталих інституціях, і в опозиційних. Я відчуваю, що все іде в неправильному напрямі, і в таборі реформ, і в таборі влади, і в таборі старого істеблішменту.

Тетяна Трощинська: На тлі цього всього відбувається війна на Донбасі, залишаються бойові дії. З вашої точки зору мінський процес вичерпав себе?

Адріан Каратницький: Байдуже, чи є мінський процес, є процес у голові Путіна, який є єдиним важелем вирішення цього. Я не бачу, що сам мінський процес дає нагоду щось вирішити.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.