Нова Доктрина інформаційної безпеки: у контент ніхто не втручатиметься

Тетяна Трощинська: У нашій студії Артем Біденко новопризначений державний секретар Міністертсва інформаційної політики. Чи вітати вас із призначенням на цю посаду?

Артем Біденко: Для мене це продовження тієї ж роботи, якою я займаюся два роки. На мені знаходиться секретаріат Міністерства та злагоджена робота всіх підрозділів. Для того, щоб у міністерстві не було закритих контролів та закритих звітів, адже це досить великий бюрократичний шмат роботи.

Тетяна Трощинська: Чи ви слідкуєте за відгуками про діяльність вашого відомства? Що вдалося зробити Міністерству і особисто вам за два роки?

Артем Біденко: Моніторинг свідчить про зменшення кількості негативних відгуків про роботу Міністерства. На початку створення Міністерства було дуже багато різних відгуків. Очікували, що ми будемо якимось Міністерством правди або Міністерством корупції. За час ці два роки ми довели, що ми не є ані тим, ані іншим. Жоден журналіст не скаже, що ми даємо вказівки з приводу того, як висвітлювати певні теми. Ми, навпаки, стали партнерами таких організацій, як Transparency International, ми допомагаємо Prozorro, ми максимально підтримуємо антикорупційні соціальні кампанії. Ми прагнемо, щоб вся виконавча гілка влади була відкритою.

Нам вдалося реалізувати такий установчий документ, як Доктрина інформаційної безпеки. Він визначає термінологію, напрямки, куди  рухатися та ті ключові органи влади, які відповідатимуть за ключові напрямки. Ми поставили на потік загальнонаціональні інформаційні соціальні кампанії на підтримку армії, антикорупційної діяльності, онлайн-сервісів Міністерства юстицій, енергозбереження, децентралізації. Це вже змінилося.

Цього року міністерство отримало чіткий бюджетний рядочок на соціальні кампанії, тобто на захист інформаційного простору. Протягом останнього року це перетворилося з якихось періодичних рухів на систему. Інші міністерства можуть до нас звернутися і отримати якісну соціальну кампанію.
 
Тетяна Трощинська: Але ж це фактично робота офісу урядових комунікацій, чому цим займається ціле міністерство?
 
Артем Біденко: Міністерство було створене, як координуючий орган. Частина повноважень, які ми на себе взяли, була координуюча. Ми робили перші дослідження, ми робили перші тренінги і вже передали реформу урядових комунікацій саме офісу урядових комунікацій. Якщо прослідкувати останні меседжі, які надходять від офісу урядових комунікацій, то це інфографіка, презентація, що були зроблені разом з нашим Міністерством.

Ми розпочинаємо дуже багато речей, перетворюємо їх на системи і передаємо у ті органи, які мають ними займатися. Міністр Юрій Стець завжди стверджував, що Міністерство створюється на час війни. Як тільки ми виконаємо свої чіткі  задачі, то міністерство піде. Можливо воно перетвориться на національний туристичний офіс, може на центральний офіс інформації, як це було у Британії. Ми не тримаємось за певні задачі, є чіткий kpi і ми його дотримуємося.

Василь Шандро: Чи змінився український інформаційний простір за ці два роки? Чи входить у прямі функції Міністерства інформаційної політики відстежувати заборонених російських акторів та військових в українських ефірах? Чи співпрацюєте ви з іншими органими, які мають моніторити цю ситуацію?

Артем Біденко:

Ми не втручаємося у контент. Це не наша функція. Навіть Нацрада не може втручатися у контент. Може бути лише реакція постфактум.

Інформаційне поле дійсно змінилося. Ми діяли у своєму полі – відновлення інфраструктури. Тобто, це побудова телевежі на Карачуні, у майбутньому на Чонгарі, відновлення нормальних зв’язків між різними державними ЗМІ, роздержавлення ЗМІ, підтримка суспільного телебачення.
 Перші півроку нас критикували і казали: «де ця вишка». Тепер щотижня ми виходимо із новиною. Мій знайомий розповів, що раніше у Бахмуті були сепаратистські телеканали, яких тепер вже немає. Тепер там українське телебачення.

За ці два роки в інформаційному полі відбулися зміни якісного характеру: люди почали критичніше ставитися до «зради» і «перемоги». Вони почали ставити запитання.

Ми намагаємося на це впливати. Ми підтримуємо освітні курси для журналістів, підтримуємо конференції, які сприяють журналістським розслідуванням. Лідери думок і журналісти мають бути освіченішими і критичнішими, тоді інформаційне поле і суспільство стане відкритішим.

Тетяна Трощинська: Рада Нацбезпеки і оборони затвердила Доктрину інформаційної безпеки 29 грудня. Вона буде оприлюднена після того, як її підпише президент?

Артем Біденко: Не думаю. Це документ для службового користування. Я думаю, що він не буде оприлюднений. На основі цієї Доктрини будуть розроблятися стратегія і плани, які будуть оприлюднюватися.

Тетяна Трощинська: Що про цю Доктрину корисно знати українцям?

 Артем Біденко: Доктрина інформаційної безпеки – це скелет. У ній є розділи, які визначають те, чого раніше не визначали. Наприклад, що таке стратегічні, урядові та кризові комунікації, що таке стратегічний наратив.  

Тетяна Трощинська: Стратегічний наратив – це про те, що ніхто не повинен нікого критикувати?

Артем Біденко: Це не політика одного голосу. Це певний текст, що використовується акторами, які відповідають за реалізацію Доктрини інформаційної безпеки у питаннях національної безпеки. Це як персоналіям, так і інституціям. Також у стратегії чітко розписано за що відповідає кожен орган влади у питаннях захисту і реалізації інформаційної політики. Там є ключові напрями, що розміщені у пріоритетності.

До прийняття Доктрини інформаційною політикою вважалося «все про все», тобто, всі займалися всім. Тепер ми говоримо про певне вістря, яке направлене на кризові ситуації. Це кризовий менеджмент.

Василь Шандро: Це стосуватиметься контенту?

Артем Біденко: Ні, втручання у контент заборонене.

Тетяна Трощинська: Доктрину обговорювали два роки?

Артем Біденко: Документ створили при міністерстві у 2015, потім його передали на розгляд РНБО і два роки тривали обговорення.

Тетяна Трощинська: Були певні дискусії, наприклад, чи забороняти критикувати органи влади у певних ситуаціях?

Артем Біденко: Такого немає у Доктрині. Позиція Міністра завжди була такою: ми не можемо втручатися у контент, ми не нав’язуємо оцінки органам влади. Цього немає і не може бути.

Василь Шандро: Що відбувається з українським іномовленням. Наскільки мені відомо, телеканал УТР ліквідовано.

Артем Біденко: Ліквідується. Пріоритетним пунктом у Доктрині є розвиток суспільного і іномовлення. Найближчим часом відбудеться отримання ліцензій на супутник Hot Bird і Start. Це означає, що вже з лютого ми починаємо мовити на Центральну, Західну, Північну Європу. Розпочато ліквідацію телеканалу УТР. Це дозволить раціональніше витрачати бюджетні кошти, перенаправити їх на мультимедійну платформу іномовлення. Там створена повноцінна англомовна редакція, адже по закону редакція має наполовину бути англомовною. Цього тижня вже була представлена година англійською мовою саме носіями, а не тими, хто навчився. У березні-квітні відбудеться перехід на 50% англійської мови.

Василь Шандро: Це на УТР відбувається?

Артем Біденко: На мультимедійній платформі під брендом UATV. УТР передав технічну базу та людей.

Василь Шандро: Тобто канал нікуди не зник?

Артем Біденко: Так, ця платформа створена на базі УТР. Під нею є окреме розпорядження Кабміну, тому ми не формували державне підприємство. Завдяки цьому можна виставити нормальні зарплати ведучім, адже за три тисячі англомовний ведучий не піде працювати.

Тетяна Трощинська: Також є певний проект пов’язаний з Японією. Розкажіть про іномовлення японською мовою.

Артем Біденко: Це не тільки японська. Міністр постійно зустрічається з представниками різних країн, зокрема і з японським послом. ми просимо його надати технічну та експерту допомогу, у тому числі для іномовлення. На останній зустрічі ми отримали підтвердження, що Японія надасть обладнання для суспільного мовлення. Ми також просимо надати підтримку для перекладу Укрінформу японською мовою, адже Укрінформ вже має 6 мовних версій.Також я сподіваюся, що цього річ вн есуть корективи у супутникове мовлення і Японія зможе дивитися українське телебачення.

Василь Шандро: Як складаються справи із українськими каналами на окупованих територіях?

Артем Біденко: При міністерстві є комісія з питань оновлення мовлення. Наш радник, Олександр Бригинець, каже, що українське радіо є навіть на території Росії, а в непідконтрольних зонах є можливість отримати наш сигнал. Ми працюємо над тим, щоб максимально охопити телевізійним сигналом підконтрольну територію. Вже побудована одна вежа, цього року побудують ще дві. Відбувається посилення радіосигналу, щоб заходити на непідконтрольну.Також будується вежа на Чонгарі. Йдуть переговори щодо місця знаходження ще однієї вежі. У межах місяця ми презентуємо звіт, де будуть карти у динаміці, тобто, як було і як стало.

Тетяна Трощинська: Наскільки український контент став конкурентоспроможним за ці два роки?

Артем Біденко: Масовий український продукт є неконкурентним на Західному ринку. Він може бути конкурентним на Азійському ринку та Східноєвропейському. Це стосується літератури, радіо, телебачення. Все що вважається нішевим та іетелектуальним – абсолютно конкурентоспроможне.

Тетяна Трощинська: А чи є Україні що протиставити російській пропаганді?

Артем Біденко: У нас на всіх рівнях недостатньо талановитих людей. У нас мало шкіл передачі досвіду. Це питання часу. У нас багато людей, які пишуть талановиті книжки, які можуть стати певною протидією пропаганді, але це у майбутньому. Якщо ми не можемо це фінансувати, як державний орган, то ми можемо стверджувати, що масова культура має бути якісною. Це задача держави.

Тетяна Трощинська: Чи вийшла вже українська журналістика за межі російського контексту.

Артем Біденко: Давно вийшла. Ще з часів Революції гідності. Аналізуючи новинні сайти Росії і України, я бачу багато відмінностей. Українська журналістика стає самодостатньою. Стилістика, яка властива українській журналістиці, наближається до польської і віддаляється від російської. У Росії ця «кисельовщина» всюди, навіть на “Дожде”.

Тетяна Трощинська: Наскільки ефективною ви вважаєте заборону на транслювання каналів та спростування фейків? Чи та аудиторія, на яку це розраховано, все одно буде дивитися та вірити?

Артем Біденко: Сьогодні в Україні є позиція щодо заборон – є закон і його треба виконувати. Якщо ми говоримо про заборону “Дождя” – то це чітке слідування закону. Якщо ми говоримо про роботу з фейками, то тут працює правда. Чим більше ми спростовуємо, тим більше люди починають аналізувати. Тут однозначно слід підтримувати незалежні ЗМІ, які поширюють правдиву інформацію.

Василь Шандро: Ми знаємо про атаки на сайти органів державної влади. Чи прописаний у Доктрині захист інформаційного простору України?

Артем Біденко: Це також прописано у законах. Це Кримінальний Кодекс, це стратегія кібербезпеки. У Доктрині цього не прописано.