«Права людини «випали» з мінського процесу», — Олександра Матвійчук

На початку першої години програми спілкуємося з головою правління “Центру громадянських свобод”, координаторкою ініціативи “Євромайдан-SOS” Олександрою Матвійчук, яка отримала у Відні міжнародну премію в галузі правозахисної діяльності “Democracy Defender Award-2016”.

Василь Шандро: Пані Олександра отримала важливу міжнародну нагороду у галузі правозахисної діяльності. Розкажіть трохи про нагороду.

Олександра Матвійчук: Це нагорода, яка була ініційована 17-ма делегаціями демократичних країн в ОБСЄ. Вона присуджується за винятковий вклад у просування демократії і захист прав людини. У правозахисній сфері нагороду дають в двох випадках: якщо людина знаходиться в скруті, наприклад її ув’язнили за правозахисну діяльність (наприклад білоруський правозахисник Алесь Беляцкий);  у моєму варіанті має місце другий випадок: коли нагороду дають представнику країни, яка проходить через бурхливі трансформації, народ цієї країни бореться за встановлення демократії, за те, щоб, як в нашому випадку, гасло: “Права людини понад усе” запрацювало. 

Тетяна Трощинська: І, напевно, це ще майданчик для того, щоб людина, яка отримала нагороду, могла говорити зі світом.

Олександра Матвійчук: Я використала цей майданчик, аби говорити про ті нагальні проблеми, які відбуваються у нашій країні. Звичайно, я говорила про Крим. Лише за останні 2 тижні ми стали свідками арештів ще 4 людей, прокурорського позову до суду про заборону Меджлісу. Взагалі ситуація зараз у Криму така, що активісти сплять одягненими, знаючи, що по них можуть прийти з обшуками.

Попри те, що ОБСЄ консенсусна організація, нагально потрібно організувати постійну міжнародну присутність в Криму, які зможуть мати охолоджувальний ефект на порушення людських прав.

Василь Шандро: Ви повернулись з Відня, де отримували нагороду, про що говорили з колегами. Що у вас запитували?

Олександра Матвійчук: Питали про Мінські домовленості. Чому дотримання прав людини “випали” з процесу домовленостей? Це проявляється у трьох пунктах: звільнення заручників, які мали б бути звільнені ще 12 місяців тому згідно з другими Мінськими домовленостями. Далі — питання амністії. Не може бути тотальної амністії. Люди, які вчиняли воєнні злочини, не можуть бути не покарані. І останній пункт — вибори. Про які вибори може йтися, якщо на цій території не забезпечені базові права людини?

Ще я говорила про позитивні зміни в Україні, про реформи. Але зазначала, що вони половинчасті і носять не системний характер, мають недоліки.

Тетяна Трощинська: З часу Майдану ваша організація переформатувала свою діяльність. Як вона змінилася?

Олександра Матвійчук: Зараз у нас менша кількість волонтерів, ніж під час Євромайдану. Це пов’язано з тим, що ми перейшли на напрям документування. Ми документуємо воєнні злочини, політичні переслідування в Криму і намагаємося допомогти постраждалим людям. Тому волонтери потребують певних знань. Треба вміти говорити з постраждалими людьми так, щоб не нанести їм повторну травму. І потім з цим знанням жити. Ми готуємо волонтерів, і тільки підготовлені люди можуть їздити, тим більше в Крим.

Василь Шандро: У вас є доступ, волонтери їздять в Крим?

Олександра Матвійчук: Остання поїздка мобільної групи була секретною в грудні. Ми збирали інформацію, якої нам не вистачало для кампанії  «Let My people go», присвяченої ув’язненим громадянам України в РФ і Криму.

Василь Шандро: Що вам відомо про настрої всередині Криму?

Олександра Матвійчук: У нас є люди, які передають інформацію, що там відбувається. Це звичайні люди, це навіть не активісти. Загалом у нас складається враження, що Крим перетворили на полігон для відпрацювання авторитарних методів.

Василь Шандро: Тобто можна говорити, що Росія перетворила Крим на певну лабораторію?

Олександра Матвійчук: Так, з одного боку це було курортне місто, яке зараз перетворюється у військову базу. А з іншого — полігон для відпрацювання авторитарних тактик.

Василь Шандро: За два роки, очевидно, світ втомився від України, адже є ще й Сирія і багато інших проблем. Але все таки у зв’язку з чим на вашу думку таке зниження уваги?

Олександра Матвійчук: Наведу приклад. Уявіть: літо, комарі, які вас кусають і ви нічого не можете з цим зробити. Так само і світ втомлюється від прикрих новин з України. Що робити з РФ і як зупинити, от як цих комарів влітку, сказати складно, але нам, щоб втримати міжнародну підтримку, треба показувати, що ми її гідні. В цьому відповідальність як нашого уряду, так і нас — громадянське суспільство.

Василь Шандро: Вам не здається, що проблема полягає ще у самій безпорадності міжнародних партнерів, коли питання стосується Росії, її бізнесу і політики?

Олександра Матвійчук: Навіть у ситуації неспроможності механізмів, які створені у 50-х роках після війни, реагувати адекватно на виклики нового часу, ми маємо знаходити партнерів і вибудовувати адекватні відповіді на російську агресію і ті проблеми, з якими весь світ зіштовхується. Те, що називають українською кризою — на справді є відображенням світової кризи, яка зараз відбувається.