У селах безпосередньо на лінії розмежування зараз ситуація гірша, ніж у 2014-му — Євген Каплін

Євген Каплін: Про існування приватних хоспісів дізнався у 2014 році, коли довелося евакуювати з Алчевська такий заклад. Після початку конфлікту побачили, що є багато людей на лінії розмежування, які живуть у жахливих умовах, які не можуть потрапити у державні будинки для людей похилого віку. Їх потрібно було кудись влаштувати жити. Ми селили цих людей у той хоспіс, який вивезли у Київську область. Але потреба не зникала. І мій колега Євген Ткачов запропонував купити кілька будинків у Часовому Ярі, щоб заснувати власний хоспіс. Цю ініціативу підтримали міжнародні партнери. Купили три приватні будинки й дві квартири. Нині там живуть 42 особи. Там є персонал, який доглядає за ними, готує для них їжу.

Із 2015 року намагалися законодавчо врегулювати це питання та отримати державну підтримку, бо це некомерційний заклад. Тут утримуються люди, яким ніхто не допомагає, подекуди вони не мають виплат, або мають мінімальні. На утримання закладу, забезпечення належного догляду його мешканців, грошей не вистачає. Щомісяця маємо дефіцит у 80-90 тисяч гривень. Допомагають лише добродійники. Почали шукати альтернативні проєкти для фінансування. Євгеній, як пробний проєкт, у двох гаражах при хоспісі поселив курей. Щомісяця від продажу яєць отримуємо 60 тисяч гривень на потреби закладу.

Про тонкощі організації пасажирських перевезень на КПВВ

Євген Каплін: У серпні 2019 року запустили перший електрокар на КПВВ, пізніше — другий. Їх обслуговують наші співробітники. Транспортуємо маломобільних людей, з інвалідністю, старше 75 років, з дітками. На сьогодні 250 тисяч людей перевезли на цих електрокарах. Більш ніж рік електрокари там — це єдиний транспорт. Це район демілітаризованої зони. Протяжність — майже кілометр.

До цього там були люди зі спеціальними візками, «рикші», ми їх називаємо. Вони переносили через знищений міст людей з інвалідністю, пенсіонерів. Це коштувало 100 гривень. Потім на овочевих тачках вони їх перевозили за 300-450 гривень. Це був прибутковий бізнес — до трьох мільйонів гривень у рік.

Хлопці були не дуже задоволені, коли ми запустили електрокар, я чув і погрози на свою адресу й інше. Казали: «Ми вашого водія у річку спустимо, мішок на голову вдягнемо і на ту сторону перенесемо». Їхній кількарічний бізнес закінчився. Ми перевозимо людей безкоштовно.

Про «закриті села»

Євген Каплін: У Донецькій та Луганській областях нині 60 так званих «закритих сіл», де живуть 10 тисяч осіб. На цих населених пунктах зупинилася лінія розмежування. Ситуація там гірша, ніж була до 2014 року. Війна там не припиняється, там вона щодня. На сьогодні проблеми нашаровуються. У когось у відремонтований після обстрілу будинок знову влучив снаряд. Дехто поховав своїх родичів на городі, у садку. І сьогодні це юридично ніяк не оформлено, а ексгумацію потрібно провести, експертизи. Досі нема можливості ексгумувати волонтера, який загинув в одному з цих сіл.

У кожному населеному пункті є проблеми з дикими тваринами.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS