В Києві відбудуться Дні Малевича

Протягом трьох днів столиця буде насичена подіями, дискусіями, публічними лекціями, арт-експозиціями, перформансами, кінопоказами, театральним виставами, концертними дійствами та іншими заходами, присвяченими творчій думці Казимира Малевича.

Більш детально про цей мистецький захід розповість Павло Білодід, менеджер арт-проектів Києво-Могилянської бізнес школи

Василь Шандро: Чим ці Дні будуть ознаменовані і коли вони почнуться?

Павло Білодід: Дні Малевича розпочнуться 9-ого червня, і будуть тривати 3 дні в різних локаціях в Києві, від Мистецького Арсеналу, Могилянки та кінотеатрів до локальних майданчиків.

Василь Шандро: Чим вони будуть насичені?

Павло Білодід: Програма до сих пір наповнюється. Ініціатива з’явилась з того, щоб зробити серію лекцій-виступів, аби трохи наситити інформаційний простір відомостями про Казимира Малевича, який був народжений в Києві, про що мало хто знає. Але сьогодні вже можна знайти в програмі як відкриття експозицій, та екскурсії, так і можливість створити свій власний чорний квадрат.

Ірина Славінська: Як відбувається актуалізація Малевича вдома?

Павло Білодід: Малевич не був присутній ментально в просторі Києва, кияни не знали, що він народився, тут не має пам’ятних місць, де б можна було б скласти його історію.  І тому Ідея заходу — повернути найвідомішого українського митця  в культурний простір Києва, і не стільки його  роботами, а скільки усвідомленням, що така людина родом з міста, в якому ми живемо.

З нами на телефонному зв’язку дослідниця творчості Малевича Тетяна Філевська, з якою ми в студії «Громадського радіо»  нещодавно говорили про знайдені невідомі тексти Казимира Малевича.

Ірина Славінська: Наскільки він комфортно, як фігура, почуває  себе у Києві?

Тетяна Філевська: Малевич відчуває себе добре скрізь, але не всі кияни знають про нього достатньо, щоб так само радісно його вітати.

Василь Шандро: У Вікіпедії пишуть, що це російський маляр. Що означає для нас це повернення. Він потрібен в мистецькому середовищі?

Тетяна Філевська: Немає жодних протиріч, що росіяни називають його російським. Його біографія і походження мають зв’язок з багатьма націями. Не можна заперечувати, що він жив в Росії і в нього є польського коріння. Але не можна уникати і його української складової.

Малевич зараз має надзвичайне значення. Починаючи з 30-го року і до розпаду радянського союзу, в мистецтві стався штучний вакуум. Вся авангардна традиція була відрізана. Сьогодні сучасне  мистецтво повертається до авангардного досвіду, і це як раз асоціюється з Малевичем.

Василь Шандро: Українське мистецьке середовище готове до повернення Малевича?

Тетяна Філевська: В професійному середовищі цей авангардний досвід більшою мірою освоєний та зрозумілий, але не настільки озвучений для ширшого середовища.

Василь Шандро: Для чого такі проекти потрібні Києво-Могилянській бізнес школі?

Павло Білодід: Тут дуже важлива місія Могилянки — змінювати Україну, яка розпочата академією для студентів, і бізнес-школа її продовжує, просто фокусуючись на іншій аудиторії.

Окрім Малевича в нас є ще багато проектів, які стосуються і інших персоналій української історії, як то Стус, Шевельов, Сковорода.

Василь Шандро: Чому це має бути цікавим не митцям, а  людям різних професій?

Павло Білодід:  Наш проект для всіх, хто хоче розібратись, хто такий Малевич і чому він актуальний. Повернення Малевича відбувається скоріше в ідентичний код українців, оскільки нам потрібно відшуковувати нових героїв, які будуть нас виривати з XVII-XVIII сторіччя в ХХІ .