З українських продуктів в Німеччині – тільки мед і гречка, – Трофімцева

Любомир Ференс: Це перша ваша посада в державному секторі. Ні для кого не секрет, що міністерства поділені між політичними силами. Чия ви людина? Чи є ви висуванцем якоїсь політичної сили?

Ольга Трофімцева: Я людина своєї професійної справи. І це для мене основне сьогодні.

Любомир Ференс: Що вас привабило у міністерській посаді? Чому ви вирішили прийти на малооплачувану посаду?

Ольга Трофімцева: Тут треба повернутися назад в часі. Коли я після роботи в Союзі німецької молочної промисловості подала заявку на керування німецьким проектом в Україні, багато моїх друзів казали, що я не зовсім в собі, коли приймаю таке рішення. Це був для мене перший серйозний крок і рішення повернутися в Україну і робити щось для аграрного сектора. А цей крок, який я роблю зараз, я чітко бачу всі ризики.

Андрій Куликов: Пані Ольго, коли ви мешкали в Берліні і ходили там до місцевого супермаркету, скільки українських продуктів ви там бачили?

Ольга Трофімцева: Як мінімум український мед я точно купувала у німецьких супермаркетах. А останнім часом і гречку. Коли я кажу своїм друзям, що українська гречка продається в люксових нішевих супермаркетах чи біологічних лавках по 3 євро за півкіло, мені не вірять. Але це правда, тому що гречка – це тепер один з нових модних продуктів. Хоча правда, що знайти можна не багато.

Андрій Куликов: А як зробити так, щоб можна було знайти більше?

Ольга Трофімцева: Я хочу добитися того, щоб наші виробники великі, малі і середні виробляли і переробляли продукцію за європейськими стандартами таким чином, щоб вона мала можливість потрапляти на полички європейських супермаркетів. Але це дуже комплексна задача.

Любомир Ференс: Наскільки мені відомо, найбільшою проблемою є система контролю якості, тобто сертифікація. Як ви плануєте це змінювати?

Ольга Трофімцева: Ви праві. Але справа не стільки в сертифікації, скільки в самому функціонуванні цієї системи управління і контролю за якістю і безпечністю продуктів харчування. В аграрному секторі наші євроінтеграція буде заключатися в тому, що продукти харчування наших виробників мають стати безпечними для українського споживача, а не тільки для європейського.

Ще однією великою проблемою є те, що для органічних продуктів харчування основним є експорт, а внутрішній ринок майже відсутній через низьку купівельну спроможність. Те саме стосується молочних продуктів. Я не можу знайти в українських супермаркетах звичних для себе за смаком і якістю сирів. В основному виробляється молоковмісний продукт тому що основна маса споживачів не може собі дозволити купувати сир.

Андрій Куликов: А коли в наших супермаркетах з’являться харчі для вегетаріанців?

Ольга Трофімцева: Це залежить від попиту і пропозиції. Якщо є попит, з’явиться і пропозиція. В Німеччині останнім часом є тенденція до здорової їжі. Це нішеві продукти, наприклад масло з насіння льону, насіння, додаток до йогуртів. Але ж на це є попит, тому його продають.

Любомир Ференс: Україна є тою країною, яка б могла запропонувати Європі органічну їжу. І вирощувати ці продукти може як раз малий або середній бізнес, який в аграрному секторі практично не існує. Що ви думаєте про це?

Ольга Трофімцева: Я не зовсім з вами погоджусь, що у нас немає малих і середніх підприємств. У нас їх досить багато, в тому числі це виробники нішевої продукції.

Любомир Ференс: Проблемою №1 для виходу на європейські ринки називають недореформовану Держпродспожив службу. Що ви будете робити в цьому напрямку?

Ольга Трофмцева: Дуже активно співпрацювати з керівником цієї служби. Я поважаю пана Лапу як професіонала. Це для мене болюче питання і критична тема з нашими європейськими партнерами. Але я думаю, що з моїм приходом на цю посаду наша співпраця з Держпродспожив службою посилиться. Займатися документам і імплементацією всіх стандартів ЄС потрібно ледь чи не щодня.