«Заощаджувати просто: вимикайте з розеток всі електроприлади, якими в даний момент не користуєтесь»

Галина Бабій: Що ж це таке за підвищення, що ті, що економлять будуть платити більше, а ті, хто споживають багато, будуть платити менше?

Світлана Голикова: Ціни на електрику зростають у всьому світі, тому що зростають ціни на енергоносії. Україна, на жаль, багато років використовувала низькі тарифи на електроенергію, на газ як певний політичний важель.

Хочу нагадати, що в радянські часи, коли була планова економіка, то вартість складала 4 копійки для побутового споживача, а 2 копійки для промислового. Це було планове балансування між цінами побутового споживання , тому що доставити до нас електроенергію дорожче коштує, ніж на великий завод.

Останні 10 – 12 років ми мали велику диспропорцію між цінами для промисловості, для транспорту, для сільського господарства і для споживачів. Насправді це ілюзія, коли умовно ви платите 30 копійок за кВт⋅год, а підприємець платить 7 гривень 50 копійок. Ми не отримуємо привілегій, тому що ми переплачуємо за товар.

Ми начебто економимо. 30 – 50 грн. платимо за електрику, але ми переплачуємо за транспорт, борошно чи олію. У цьому проблема.

Національна комісія регулювання електроенергетики і комунальних послуг відповідно до закону мусить диспропорцію коригувати. У 2000 році ми мали диспропорцію між промисловими тарифами і тарифами для споживача всього 1,3 млрд грн. Це невеличка диспропорція була. Минулого року ми мали вже майже 40 млрд грн. Те, що не платить населення, а використовує, перекладається на промисловість.

Галина Бабій: На виробництво державне чи на виробництво приватне?

Світлана Голикова: Абсолютно на всіх. По різних областях підприємства платять по-різному. Якщо в Дніпропетровській області найнижчі ціни для промисловців, то в Закарпатській чи Миколаївській – найвищі. Є об’єктивні обставини — стан мереж, конфігурація місцевості. Нерівномірно у нас розташовані виробники. Насправді у світі населення завжди платить дорожче, аніж підприємства.

Тетяна Трощинська: А як тлумачити людям так, щоб вони не бунтували?

Світлана Голикова: По – перше, регулятор пішов розумним кроком: видав постанову, за яким підвищення йтиме кожен рік. Приблизно для населення, яке споживає до 100 кВт⋅год, а це вважається енергетичною бідністю, підвищення становитиме приблизно 10 грн.

Тим, хто вимагає допомоги, потрібно надавати субсидію.

Коли виходите з дому, вимикайте свою електрику. Все, що в розетці, споживає електроенергію. Таким чином можна зекономити до 30%. Є погодинні лічильники. Вам не потрібно дивитися телевізор або слухати радіо і вмикати всі лампочки.

Тетяна Трощинська: Яка перспектива в реформуванні енергетичного сектору?

Світлана Голикова: На мій погляд, уряд не приділяє достатньо уваги, щоб довести до людей, що їх чекає підвищення і що це не жах. Практично всі країни, які переходили на ліберальну модель енергетичного ринку, переживали підвищення, а після цього покращення.

По-перше, споживачі при реформі мають можливість обирати собі постачальника. Є конкуренція. Це напрямок, по якому йде реформа. Є у нас зобов’язання і перед ЄС.

По-друге, споживач має отримувати якісну електроенергію. По-третє, має бути зниження промислових товарів, тобто вони мають стати дешевше. Якщо буде конкуренція на ринку серед великих промислових споживачів, які обиратимуть постачальників, вони конкуруватимуть і їх тарифи будуть знижені.

Тетяна Трощинська: Яка перспектива атомних електричних станцій?

Світлана Голикова: Непогана. Цей напрямок дає 50% електроенергії. Поки що вона найдешевша. Але окрім атомної енергетики, майбутнє за невеликою розподіленою енергетикою — альтернативною енергетикою.