Застава в 100 мільйонів говорить про стан української політичної еліти, — політологи

Дружина відстороненого керівника Державної фіскальної служби Романа Насірова внесла за нього заставу у 100 мільйонів гривень

Ведучі

Дмитро Тузов,

Андрій Куликов

Гостi

Олеся Яхно

Застава в 100 мільйонів говорить про стан української політичної еліти, — політологи
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr_hh_2017-03-16_jahno_davyduk.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr_hh_2017-03-16_jahno_davyduk.mp3
Застава в 100 мільйонів говорить про стан української політичної еліти, — політологи
0:00
/
0:00

Як реагувати на це, запитаємо в політологів Олесі Яхно та Миколи Давидюка.

Дмитро Тузов: 100 мільйонів гривень ще ніхто не вносив у якості застави. Це певний прецедент. Давайте на це відреагуємо.

Олеся Яхно: Я думаю, що така сума застави і те, що її сплатили як раз і показує те, що, навіть, якщо не вдасться довести справу до кінця, Насіров точно буде відсторонений від посади. Це показник того, що, мабуть до Насірова не безпідставно виникли запитання у слідства. Як би ці звинувачення були безпідставні, то можливо і не була б така велика сума застави.

Ця застава нам показує, як живуть наші чиновники, які гроші вони можуть сплачувати.

Дмитро Тузов: За повідомленням Антикорупційної прокуратури заставу внесла дружина Насірова. Напередодні експерти наголошували, що, якщо буде внесена застава, походження цих грошей будуть перевіряти правоохоронні антикорупційні структури.

Микола Давидюк: Походження коштів — найбільша проблема українських чиновників зразка 2016-2017-го років. Тому що грошей то в них вистачає, а звідки вони взялися, пояснити є проблемою.

Ми пам’ятаємо, що суть клопотання полягала зокрема і в тому, щоб зменшити заставу з двох мільярдів до 100 мільйонів тільки заради того, що таку велику суму офіційного походження коштів нереально буде знайти.

Ця застава нам показує, як живуть наші чиновники, які гроші вони можуть сплачувати

Андрій Куликов: До речі, ще в понеділок Насіров казав, що 100 мільйонів у нього немає.

Микола Давидюк: Цей тиждень був якийсь дивний, тому що всі заяви, які робились до цього, посипались. І блокада, яка раніше приносила збитки, стала офіційним прапором влади, і Насіров, в якого не було 100 мільйонів, а дружина на три дні їх заробила.

Андрій Куликов: Можливо, нам скоро скажуть, що і дострокові вибори відбудуться?

Олеся Яхно: Ні, я так не думаю. Якщо ми говоримо про боротьбу з корупцією, і про те, що ми бачили, що довести справу до логічного кінця дуже складно в силу різних обставин, то якщо хтось надумає втекти, держава буде вважати арешт його рахунків теж результатом. І в цьому сенсі для чиновників приклад Насірова — це певний сигнал, що можна не очікувано потрапити під слідство. І цей процес лише розвиватиметься і поглиблюватиметься далі.

Дмитро Тузов: Антикорупційна прокуратура вимагала заставу в два мільярди гривень. Суд на це не відреагував. Це залишає ризик того, що Насіров взагалі може зникнути з країни?

Микола Давидюк: Я думаю, що він не зникне, адже тоді президент буде нести відповідальність своїм рейтингом. Сьогодні найбільший закид до президента — нереформована судова система.

Дмитро Тузов: Але вчора Порошенко в своєму інтерв’ю сказав, що він не знає, якою буде доля Романа Насірова, тому що президент не втручається в роботу судової гілки влади.

Микола Давидюк: Це інтерв’ю для нього було настільки м’яке, настільки комфортне і зручне, що він міг говорити будь що.

Насправді, якщо Насіров втече, то це буде політична відповідальність самого президента. 100 мільйонів — не вартість його свободи, а вартість його комфортних умов для захисту, і я думаю, що він особисто просив, щоб його відпустили під гарантії невтечі, але щоб він міг захищатись. Та й він і сам на це не наважиться, тому що він став надзвичайно яскравою фігурою, а стати ще одним Оніщенком точно бажання немає. Можливо, там домовлена мирова угода, що суд спуститься на гальмах, а його просто знімуть з посади і він не буде нічого розповідати.

Якщо Насіров втече, то це буде політична відповідальність самого президента. 100 мільйонів — не вартість його свободи, а вартість його комфортних умов для захисту

Андрій Куликов: Ми пропустили одне запитання, яке досі не набуло великої уваги. Партія «Свобода», Національний корпус і Правий сектор вирішили об’єднатися для досягнення політичних цілей. «Свобода» намагається повернутися на велику політику і концентрується на крайнє правому фланзі. Для чого? З огляду все ж таки на вибори?

Олеся Яхно: Звичайно, позапарламентські партії хочуть дострокових виборів для того, щоб повернутися в політику. Всі прекрасно розуміють, що розпорошені Правий сектор і «Свобода» лише розмивають голоси. Тому це природньо, що ці партії намагаються об’єднуватися. А ми розуміємо, що в нас на кожних виборах є запит на нову партію, тому що люди розчаровуються в нових партіях і забувають про дії попередніх партій і політиків. Я думаю, тут така логіка.

Микола Давидюк: Мені здається нелогічним таке об’єднання, тому що електоральних бонусів воно не принесе. Виходить так, що запит на нові партії дискредитуються тим, що «Свобода» стара. Ті ідеї, які привнесуться новими партіями, вони будуть змішувати з тими, які були, а я не впевнений, що єдиний націоналістичний фронт зможе пройти.

Але перед нами стоїть питання самих виборів — чи будуть вони? Президент сказав, що він їх не подарує, але може так статися, що йому їх можуть подарувати. Тому більшість політичних партій активізуються і підтягують свої сили.

 

 

Дмитро Тузов: Якщо ми вже говоримо про можливість чи неможливість виборів, то треба сказати, що в нас нереформована Центральна виборча комісія. НАБУ завила, що експертиза довела, що підписи голови ЦВК Михайла Охендовського у так званій «чорній бухгалтерії» Партії Регіонів є справжніми. Там відбувалася графологічна експертиза. І загальна сума хабарів, інкримінованих детективами підозрюваному, складає 161 698 доларів США. Чи можуть бути тут якісь політичні рішення?

Микола Давидюк: Я думаю, що невирішене питання ЦВК може внести певні сумніви у легітимність виборів. Тому що надто вже перейшли оцю межу терміну. І політична неспроможність парламенту нав’язати об’єктивний склад ЦВК призводить до того, що ситуація зависла. Але, з іншого боку, це надзвичайно корисно президенту, тому що залежність Центральної виборчої комісії дає змогу для певних маніпуляцій, для управління процесом і вирішення спірних питань.

Дмитро Тузов: Тобто підвішений на гачок чиновник дає змогу ним маніпулювати?

Микола Давидюк: Так, це класика, і це використовується. Але ми повинні зазначити, що Охендовський сам стає токсичним, і ця його негативна медійність може зіграти злий жарт з Порошенком. Тому йому потрібно знайти якусь золоту середину, щоб і позбутися політичного баласту, і в той же час мати ефективну політичну систему, з якою він піде на вибори. Бо ще Кучма казав, що привладна вертикаль дає 4,8%. Тому Порошенко теж не хоче відмовлятися від своїх політичних бонусів.

Олеся Яхно: Я вважаю, що склад ЦВК буде змінений за будь-яких обставин. Ми пам’ятаємо, що спочатку президент зволікав зі своїми пропозиціями, потім він їх подав, а зараз з пропозиціями зволікає Верховна Рада. Я думаю, що затягують цей процес і президент, і парламент. Тому що наші політики приймають рішення по складу ЦВК тоді, коли знають дату виборів.

Але я думаю, що це будуть паралельні процеси — слідство і зміна складу ЦВК, а вона відбудеться за будь-яких обставин. Тому що вибори відбудуться вже за новим законом, і старий склад ЦВК буде просто неприйнятним.